5. Свідомість людини

Свідомість людини – це найвища інтегрована форма психіки. Воно складається під впливом суспільно-історичних умов в трудовій діяльності людини, а також в його спілкуванні з іншими людьми за допомогою мови.

Свідомість людини має такими характеристиками:

 Самооцінка (як себе в цілому, так і окремих вчинків). Це виражається в пізнавальної, емоційної і вольової формах.

 Відображення світу за допомогою пізнавальних процесів: уява, мислення, пам’ять, відчуття, сприйняття. Порушення одного або декількох пізнавальних процесів, як правило, призводить до розладу свідомості.

 Наявність певної мети, яку має будь-яка діяльність людини. Завдяки цьому він здатний передбачати майбутнє, приймати рішення, прагнути вперед, долати труднощі.

 Різниця об’єкта і суб’єкта.

 Емоційно-оцінне ставлення до навколишнього світу, подіям і самому собі. Це проявляється в таких почуттях, як патріотизм, борг, інтернаціоналізм.

Головними ознаками свідомостіє відображення світу, відношення, цілепокладання, управління. Свідомість як відображення відтворює насамперед форми людської діяльності і через них форми природного буття.

САМООЦІНКА –це увлення про себе і оцінка людиною самої себе, яка є інтрегрованим і інтеріоризованим результатом такої системи оцінок:

- увлення людини про те, якою вона здається іншій людині;

- увлення про те, як людину реально оцінюють інші люди;

- і самооцінка – почуття гідності або самопридушення.

Самооцінка може бути: підвищеною, заниженою, адекватною (нормальною).

Якщо людина недооцінює себе в порівнянні з тим , ким вона є в дійсності, ми кажемо, що у неї самооцінка занижена. В тих же випадках , коли вона переоцінює свої можливості, результати діяльності, особисті якості, зовнішність , характерною для неї є завищена самооцінка . Як завищена, так і занижена самооцінка дуже ускладнює життя людини. Нелегко жити невпевненим у собі, сором’язливим, важко жити і пихатим. Неадекватна самоцінка ускладнює життя не тільки тих , кому вона властива, а й тих людей, котрі в різних ситуаціях - виробничих , життєвих і інших - спілкуються з ними . Конфліктні ситуації , в яких опиняється людина, її невживчивість дуже часто є наслідком її неправильної самооцінки.

В працях радянських психологів зображено вплив самооцінки на пізнавальну діяльність людини (сприйняття, уява, рішення інтелектуальних задач) і місце самооцінки в системі міжособистих стосунків, визначені методи формування адекватної самооцінки , а в випадку її деформації –зміна шляхом виховних впливів на особистість.

Знати самооцінку людини дуже важливо для встановлення відносин з нею, для нормального спілкування, в яке люди, як соціальні істоти, обов’язково вступають.

САМОСВІДОМІСТЬ - це здатність людини усвідомити саму себе, своє "Я", свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку й переживання тощо.

"Я-концепція" - це виявлення самосвідомості. Вона становить собою динамічну систему уявлень людини про себе. "Я-концепція" формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки зі світом, що її оточує.