46. Гроцій про державу і право

Виразником інтересів нової буржуазії, який перший здійснив спробу з'ясувати сутність та призначення держави і права в нових умовах, був гол­ландський юрист і політичний діяч Гуго де Гроот Гроцій (1583-1645). Він був одним із основоположників теорії природного права і суспільного до­говору та науки міжнародного права. Найвідоміша його праця "Про право війни і миру".

В основу виникнення держави Гроцій поклав суспільний договір (дого­вірна теорія походження держави). Пояснення цьому він знаходив в нас­тупному:

а) задля особистого захисту і протистояння насильству люди уклада­ють добровільну угоду і зобов'язуються виконувати цей договір;

б) для підтримання порядку в суспільстві люди встановлюють норми своєї поведінки, які теж фіксуються угодою;

в) досконалою формою такої угоди є держава, виникнення якої є логічним наслідком прагнення людей до справедливого устрою.

Отже, згідно із Гроцієм, держава - це досконала угода вільних від при­роди людей, укладена заради дотримання права і спільного інтересу. Дер жава здійснює владні функції з допомогою політичних інститутів. Панівна в державі фомадянська влада є верховною і суверенною.

Цікавою і оригінальною є конструкція Гроція процесу виникнення права, яке він виводить із людського спілкування:

а) спілкування є однією із фундаментальних потреб людини, до якого спонукає внутрішня природа індивіда;

б) основними правилами такого спілкування є утримання від зазіхань на чуже майно, відшкодування заподіяних збитків, справедливе покарання, дотримання обіцянок та ін.;

в) такі правила поведінки не є результатом добровільного вибору чи продуктом домовленості, а, навпаки, вибір людей і домовленість логічно випливають з цих правил.

Отже, робить висновок мислитель, прагнення до спілкування та об'єднання людей у колективи зумовлене не примусом, не корисливим ін­тересом, а кероване розумом спілкування. Посередниками у спілкуванні і врегулюванні відносин між людьми є однакові для всіх суспільні норми.

Право, за Гроцієм, це сума соціальних норм, які забезпечують належ­ний порядок у суспільстві, об 'єднаному на основі добровільної угоди.

Важливою рисою права є те, що воно встановлюється волею людей, а засобом (формою) його реалізації є закон, який силою примусу спонукає дотримуватись норм права. Таку силу уособлює держава.

47.

Державно-правова концепція Т.Гоббса справила значний вплив на творчість нідерландського мислителя Бенедикта Спінози (1632-1677). У своїх творах "Богословсько-політичний трактат" і "Політичний трактат" він одним з перших в історії вчень про державу і право здійснив системний аналіз демократії як форми реалізації людиною потреб свободи.

У своєму житті людина залежить від двох складових, які супроводжу­ють її від народження до смерті:

а) від закону "природної необхідності", який випливає із самої природи;

б) від законів, установлених волею самих людей для безпечного і зруч­ ного життя.

Державно-правову концепцію Спіноза розвинув, спираючись на гобб-сівські ідеї природного права і суспільного договору. Однак, на відміну від свого попередника, який оцінював суспільство з огляду на його комфорт­ність і безпеку, нідерландський мислитель проголосив свободу вищою цін­ністю, на досягнення якої мають спрямовуватися всі зусилля суспільства.

Який зміст втілював Спіноза у поняття "свобода"

6. Оточення людини - природа, є фундаментальною цілісністю, пер­шопричиною якої є Бог. Всевишній не являє собою надприродної істоти, бо він є сама природа, її невід'ємна частина.

7. Володіючи абсолютною свободою, Бог надихає природу, наділяючи всі предмети і явища реальної дійсності свободою.

8. Людина є часткою природи, але на відміну від інших природних сфер вона володіє здатністю до мислення, тобто має розум. Вона, як і будь-яка інша частка природи, наділена свободою щодо утвердження власного буття.

9. Як природна істота людина підпорядкована інстинкту самозбере­ження. Рухаючись у напрямку свободи, вона у своїй поведінці керується насамперед мотивами власної вигоди, ведучи "війну проти всіх".

10. Будучи наділені розумом і керуючись інстинктом самозбереження, люди прагнуть до створення таких форм свого життя, які б відкривали сприятливі перспективи руху до власної свободи (до утвердження свого буття). Логічним завершенням таких пошуків є держава.

Таким чином, мислитель через реалізацію свободи особи приходить до необхідності держави. Держава, за вченням Спінози, є добровільне об 'єднання людей, яке виникає на основі суспільного договору, метою якого є дійсна свобода людини. Звідси випливає і призначення держави-надати кожній людині можливість керуватися власним розумом і тим самим здо­бувати свободу.

Керуючись розумом, люди добровільно передають частку своїх при­родних прав (частку своєї природи) державі. Тим самим вони добровільно погоджуються на підкорення верховній владі. Але чим більше своїх при­родних прав людина передає верховній владі, тим більше вона потрапляє в залежність від держави і тим менше у неї залишається власних прав, що може призвести до певної втрати свободи.

Подібно до Т.Гоббса, Спіноза був апологетом сильної державної вла­ди. Але, на відміну від свого попередника, він запереував втручання вер­ховної влади в особисте життя людей і детальну регламентацію життєдія­льності людини, свободу якої він всебічно обстоював.

На думку Спінози, свобода найкраще забезпечується демократичною формою правління. Тому найкращою державною формою організації сус­пільства, яка б унеможливлювала повне підкорення особи верховній владі, є демократія у формі республіки. Ця форма найбільш наближена до свобо­ди вже з тієї причини, що джерелом влади в демократиній республіці є на­род, незалежно від того, в чиїх руках зосереджується верховна влада. А оскільки народ є джерелом влади, то він має найбільше можливостей на власну безпеку і реалізацію потреби свободи.