- •1.Поняття,предмет і сутність мпп
- •2.Особливості сучасного мпп
- •3.Система сучасного мпп
- •4.Джерела мпп та їх загальна характеристика
- •5.Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності
- •6.Доктрини про співвідношення міжнародного і національного права
- •7.Форми імплементації норм міжнародного права в правові системи держав
- •8. Поняття та ознаки суб’єкта міжнародного права
- •9. Види суб’єктів міжнародного права і їх характеристика
- •10. Держава – основний суб’єкт міжнародного права
- •11. Сутність і способи визнання держав
- •12. Міжнародно-правові підстави визначення держави
- •13. Види держав суб’єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності
- •14. Поняття та об’єкти правонаступництва держав. Міжнародне право і законодавство України щодо правонаступництва
- •15.Нації і Народи – суб’єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності
- •16.Міжнародні організації: ознаки і особливості правосуб’єктності
- •17.Фізична особа як суб’єкт міжнародного права
- •18.Поняття , ознаки і характерні риси загальновизнаних принципів міжнародного права
- •19.Класифікація загальновизнаних принципів міжнародного права
- •20.Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права
- •21.Юридичне закріплення загальновизнаних принципів міжнародного права
- •22. Принцип суверенної рівності держав.
- •23. Принцип незастосування сили або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів.
- •26. Принцип територіальної цілісності держав і принцип непорушності державних кордонів.
- •28. Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародного договору
- •30. Структура міжнародного договору
- •31. Поняття і характеристика стадій укладення міжнародного договору
- •32. Форма і мова міжнародного договору
- •33. Суб’єкти і об’єкти міжнародного договору
- •34. Умови дійсності міжнародного договору
- •35. Підстави визнання міжнародного договору недійсним
- •36)Дія і припинення дії міжнародного договору
- •37)Призупинення дії міжнародного договору
- •38)Застереження до міжнародного договору
- •39)Неприпустимість застережень до міжнародного договору
- •40) Реєстрація та опублікування міжнародних договорів
- •41)Поняття,цілі і способи тлумачення міжнародного договору
- •42)Органи,що здійснюють тлумачення міжнародних договорів
- •43. Правовий статус і функції депозитарія.
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій.
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації.
- •46. Класифікація міжнародних організацій.
- •47. Членство в міжнародних організаціях.
- •48. Історія і етапи створення оон.
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •50. Цілі і принципи оон
- •51. Генеральна Асамблея оон
- •52. Рада Безпеки оон: склад і порядок формування.
- •53.Економічна і соціальна рада оон
- •54. Міжнародний суд оон: склад і порядок формування.
- •55.Функції Міжнародного Суду оон
- •56. Спеціалізовані установи оон і їх класифікація
- •57.Поняття,предмет і джерела права зовнішніх зносин
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави
- •59.Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин:система і їх компетенція
- •60. Закордонні органи зовнішніх зносин: види і їх загальна характеристика
- •61.Статус і функції дипломатичного представництва
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва
- •63.Персонал дипломатичного представництва :порядок формування і призначення
- •64) Припинення діяльності глави дипломатичного представництва
- •65) Поняття і загальна характеристика дипломатичних привілеїв та імунітетів
- •66) Привілеї та імунітети дипломатичного представництва
- •67) Привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва
- •68) Дипломатичні класи і ранги, порядок присвоєння
- •69) Дипломатичний корпус
- •70) Види і функції консульських установ
- •71. Порядок призначення глав консульських установ. Консульський округ.
- •72. Консульські привілеї та імунітети
- •73. Поняття і види територій
- •74. Державна територія: складові і іх правовий статус.
- •75. Підстави і порядок зміни державної території
- •76. Порядок і способи встановлення державних кордонів
- •77.Правовий статус прикордонних територій
- •78. Території із змішаним правовим режимом
- •80. Поняття і правовий статус населення
- •81. Міжнародно-правове регулювання громадянства
- •82 Поняття і способи набуття громадянства
- •83. Правовий статус іноземців, види режиму іноземців
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством і осіб без громадянства
- •85. Поняття і види притулку
- •86. Порядок надання притулку, правовий статус біженців
- •87. Хартія прав людини, її загальна характеристика
- •88. Форми і напрями співробітництва держав галузі прав і свобод людини
- •89. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини
- •90. Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи
- •91.Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •92. Поняття і підстави міжнародної відповідальності держав
- •94.Злочини міжнародного характеру
- •95. Види міжн.-правової відповідальності.
10. Держава – основний суб’єкт міжнародного права
Основною юридичною якістю держави як в міжнародному праві, так і в праві внутрішньому є державний суверенітет. Державний суверенітет є категорією, насамперед, політичною. Він пов’язаний з боротьбою за державну владу і її утриманням, а також участю в міжнародних відносинах, які залишаються ареною боротьби за домінування на світовому і регіональному рівнях. Держава не можлива як без суверенітету, так і з обмеженим суверенітетом. Звідси випливає принцип міжнародного права – суверенна рівність держав.
В доктрині міжнародного права державі притаманні певні ознаки. Вони такі: уряд; населення; територія.
Слід зауважити, що внутрішній устрій держави не має значення для її міжнародної правосуб’єктності. При цьому унітарна держава, федерація представлені в міжнародному праві як один суб’єкт, а члени конфедерації можуть бути представленими окремо. Суб’єкти федерації можуть брати участь в регіональному міжнародному співробітництві тільки з дозволу і під контролем держави.
В доктрині міжнародного права існує поняття юрисдикції держави. Під юрисдикцією держави мається на увазі обсяг і сфера дії державної влади. Виділяються такі види юрисдикції держави в міжнародному праві:
повна юрисдикція держави. – на території держави, її дипломатичних представництв поза їі межами, на борту військових повітряних і морських суден держави поза їі межами; часткова юрисдикція держави – на території консульських представництв держави поза її межами, на борту цивільних Морських і повітряних суден прапора держави поза її межами; територіальна юрисдикція держави – на її території; екстериторіальна юрисдикція держави – поза їі межами.
Постійний нейтралітет – це міжнародно-правовий статус держави, яка взяла на себе зобов’язання не брати участі в війнах, Які відбуваються або можуть відбутися в майбутньому, і утримуватися від дій, які можуть втягнути таку державу у війну. Постійний нейтралітет здійснюється не тільки під час війни але і в мирний час. Статус постійного нейтралітету не позбавляє державу права на самооборону у випадку нападу на неї. В сучасний період цей статус мають Швейцарія, Австрія, Лаос, Камбоджа, Мальта, Туркменістан.
11. Сутність і способи визнання держав
Міжнародне визнання – це правовий акт держави, який констатує факт виникнення нового суб’єкта міжнародного права і виражає намір держави встановити з ним офіційні відносини.
В доктрині міжнародного права існують 2 теорії міжнародногo визнання: Конститутивна і декларативна. Конститутивна теорія визнання виходить з того, що суб’єкт міжнародного права виникає тільки в результаті його визнання іншими державами. Вона містить в собі загрозу для суверенітету виникаючих держав, оскільки дозволяє чинити на них тиск шляхом відмови ЇМ в визнанні.
Відповідно до декларативної теорії, визнання не впливає на факт виникнення нового суб’єкта міжнародного права, а означає, що його виникнення прийнято до уваги тим чи іншим вже існуючим суб’єктом міжнародного права.
При визнанні держави ідеться саме про визнання держави як суб’єкта міжнародного права з відповідними правовими наслідками (встановлення офіційних відносин). Необхідність визнання уряду виникає в тому випадку, коли він прийшов до влади неконституційним шляхом (переворот, збройне повстання тощо).
В сучасному міжнародному праві визнання повставшою або воюючою стороною втратило своє значення, оскільки норми міжнародного права діють у збройних конфліктах як міжнародного, так і неміжнародного характеру. Що стосується визнання організації ОПОРУ, емігрантського уряду, уряду в вигнанні вони носять перехідний характер.
Форми міжнародного визнання:
юридичне (повне) визнання;
фактичне (часткове) визнання;
визнання для даного випадку.
Юридичне визнання (de jure)є повним і остаточним визнанням. юридичне визнання має місце в тому випадку, коли не має сумнівів в тому, що новий суб’єкт буде існувати в подальшому і відносини з ним доцільні і вигідні стороні, яка визнає. Правовим наслідком юридичного визнання є встановлення з новим суб’єктом дипломатичних, консульських і інших видів відносин.
Фактичне (часткове) визнання (de facto) має місце в тому випадку, коли є сумнів в тому, чи буде існувати нова сторона міжнародних відносин в подальшому. Правовим наслідком фактичного визнання є встановлення з новим суб’єктом консульських відносин. Фактичне визнання може бути тимчасовим.
Визнання для даного випадку (ad hoc) є разовою акцією, воно не має жодних правових наслідків. означає офіційний контакт із невизнаною державою задля вирішення конкретної проблеми у двосторонніх відносинах (наприклад, у разі необхідності повернення літака, якого було угнано терористами на територію невизнаної держави).