- •1.Поняття,предмет і сутність мпп
- •2.Особливості сучасного мпп
- •3.Система сучасного мпп
- •4.Джерела мпп та їх загальна характеристика
- •5.Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності
- •6.Доктрини про співвідношення міжнародного і національного права
- •7.Форми імплементації норм міжнародного права в правові системи держав
- •8. Поняття та ознаки суб’єкта міжнародного права
- •9. Види суб’єктів міжнародного права і їх характеристика
- •10. Держава – основний суб’єкт міжнародного права
- •11. Сутність і способи визнання держав
- •12. Міжнародно-правові підстави визначення держави
- •13. Види держав суб’єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності
- •14. Поняття та об’єкти правонаступництва держав. Міжнародне право і законодавство України щодо правонаступництва
- •15.Нації і Народи – суб’єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності
- •16.Міжнародні організації: ознаки і особливості правосуб’єктності
- •17.Фізична особа як суб’єкт міжнародного права
- •18.Поняття , ознаки і характерні риси загальновизнаних принципів міжнародного права
- •19.Класифікація загальновизнаних принципів міжнародного права
- •20.Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права
- •21.Юридичне закріплення загальновизнаних принципів міжнародного права
- •22. Принцип суверенної рівності держав.
- •23. Принцип незастосування сили або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів.
- •26. Принцип територіальної цілісності держав і принцип непорушності державних кордонів.
- •28. Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародного договору
- •30. Структура міжнародного договору
- •31. Поняття і характеристика стадій укладення міжнародного договору
- •32. Форма і мова міжнародного договору
- •33. Суб’єкти і об’єкти міжнародного договору
- •34. Умови дійсності міжнародного договору
- •35. Підстави визнання міжнародного договору недійсним
- •36)Дія і припинення дії міжнародного договору
- •37)Призупинення дії міжнародного договору
- •38)Застереження до міжнародного договору
- •39)Неприпустимість застережень до міжнародного договору
- •40) Реєстрація та опублікування міжнародних договорів
- •41)Поняття,цілі і способи тлумачення міжнародного договору
- •42)Органи,що здійснюють тлумачення міжнародних договорів
- •43. Правовий статус і функції депозитарія.
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій.
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації.
- •46. Класифікація міжнародних організацій.
- •47. Членство в міжнародних організаціях.
- •48. Історія і етапи створення оон.
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •50. Цілі і принципи оон
- •51. Генеральна Асамблея оон
- •52. Рада Безпеки оон: склад і порядок формування.
- •53.Економічна і соціальна рада оон
- •54. Міжнародний суд оон: склад і порядок формування.
- •55.Функції Міжнародного Суду оон
- •56. Спеціалізовані установи оон і їх класифікація
- •57.Поняття,предмет і джерела права зовнішніх зносин
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави
- •59.Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин:система і їх компетенція
- •60. Закордонні органи зовнішніх зносин: види і їх загальна характеристика
- •61.Статус і функції дипломатичного представництва
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва
- •63.Персонал дипломатичного представництва :порядок формування і призначення
- •64) Припинення діяльності глави дипломатичного представництва
- •65) Поняття і загальна характеристика дипломатичних привілеїв та імунітетів
- •66) Привілеї та імунітети дипломатичного представництва
- •67) Привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва
- •68) Дипломатичні класи і ранги, порядок присвоєння
- •69) Дипломатичний корпус
- •70) Види і функції консульських установ
- •71. Порядок призначення глав консульських установ. Консульський округ.
- •72. Консульські привілеї та імунітети
- •73. Поняття і види територій
- •74. Державна територія: складові і іх правовий статус.
- •75. Підстави і порядок зміни державної території
- •76. Порядок і способи встановлення державних кордонів
- •77.Правовий статус прикордонних територій
- •78. Території із змішаним правовим режимом
- •80. Поняття і правовий статус населення
- •81. Міжнародно-правове регулювання громадянства
- •82 Поняття і способи набуття громадянства
- •83. Правовий статус іноземців, види режиму іноземців
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством і осіб без громадянства
- •85. Поняття і види притулку
- •86. Порядок надання притулку, правовий статус біженців
- •87. Хартія прав людини, її загальна характеристика
- •88. Форми і напрями співробітництва держав галузі прав і свобод людини
- •89. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини
- •90. Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи
- •91.Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •92. Поняття і підстави міжнародної відповідальності держав
- •94.Злочини міжнародного характеру
- •95. Види міжн.-правової відповідальності.
87. Хартія прав людини, її загальна характеристика
була прийнята Генеральною Асамблеєю в 1966 після затвердження двох Міжнародних пактів: «Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права».
складається з трьох міжнародних правових актів: Загальної Декларації прав людини, що затверджена і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Норми поведінки, закріплені у Декларації, не є формально обов'язковими для дотримання членами ООН. Натомість норми, що закріплені у пактах, прирівнюються до міжнародних договорів і вважаються обов'язковими для дотримання державами, які до цих Пактів приєдналися. Україною ратифіковано всі документи, що складають хартію прав людини.
Загальна декларація вперше закріпила перелік політичних, соціально-економічних та культурних прав людини. Оскільки цей документ мав форму резолюції Генеральної Асамблеї ООН, він мав рекомендаційний характер і не міг визнаватися як юридично обов'язковий. Саме тому Генеральна Асамблея доручила одночасно Комісії з прав людини через Економічну та Соціальну Раду розробити єдиний пакт про права людини, що охоплював би широкий перелік основних прав і свобод. У 1966 р.
Зага́льна деклара́ція прав люди́ни — рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийняте у 1948 році, яке є найбільш авторитетним джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини. Вона носила рекомендаційний характер, складалася з 30 статей, зміст яких був уточнений і розвинутий через інститути міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів. Статті 1 та 2 закладають фундамент, наголошуючи на принципах гідності, свободи, рівності й братерства. Сім абзаців преамбули проголошують причини виголошення «Декларації» і є сходинками до неї. Основний текст «Декларації» формує чотири колони. Перша колона (статті 3-11) проголошує права індивіда, такі як право на життя і заборону рабства. Друга колона (статті 12-17) проголошує права індивіда в громадянському й політичному суспільстві. Третя колона (статті 18-21) проголошує духовні, публічні й політичні свободи, такі як свободу віросповідання й свободу асоціацій. Четверта колона (статті 22-27) визначає соціальні, економічні й культурні права.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права — пакт, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року і набрав чинності 3 січня 1976 року. На квітень 2010 року в пакті бере участь 160 держав; крім них, його підписали ще 6 держав. Найбільша держава, яка не є учасником пакту — США. 10 грудня 2008 Генеральна Асамблея ООН прийняла факультативний протокол до пакту, що передбачає можливість подання скарг на порушення пакту. Для вступу протоколу в силу необхідна його ратифікація десятьма країнами-учасницями Пакту. Складається з 15 статтей.