69) Дипломатичний корпус

Поряд із терміном “дипломатичний персонал”, у практиці міжнародних відносин вживається термін “дипломатичний корпус”. Дипломатичний корпус у широкому розумінні означає дипломатичний персонал усіх представництв іноземних держав, акредитованих у певній країні, а у вузькому – сукупність глав усіх акредитованих дипломатичних представництв. Дипломатичний корпус очолюється дуаєном (старшиною), тобто головою дипломатичного представництва вищого класу, раніше акредитованим у державі перебування. Однак у багатьох державах склався звичай, згідно з яким дуаєном є апостольський нунцій незалежно від строку його перебування у цій державі. Держава перебування регулярно видає Список дипломатичного корпусу, до якого заносяться відомості про глав акредитованих іноземних дипломатичних представництв, їхній клас, час перебування на посаді. До Списку також включаються відомості про сімейний стан голови дипломатичного представництва, про його дружину та повнолітніх неодружених дочок, якщо такі прибули разом з ним. Список очолює дуаєн, далі відповідно до класу ідуть прізвища глав дипломатичних представництв у франкомовному алфавітному порядку назв акредитуючих держав. Цей список не містить конфіденційної інформації, тому є відкритим до розповсюдження і часто буває у вільному продажу.

Сукупність дипломатичних представників у країні перебування носить назву дипломатичного корпусу. Розрізняють дипломатичний корпус у вузькому і широкому значенні. У вузькому - це тільки глави представництв. У широкому - всі дипломатичні співробітники, а також члени їхніх сімей: дружини, незаміжні дочки і неповнолітні сини. Належність до дипломатичного корпусу відомство закордонних справ країни перебування засвідчує дипломатичною карткою.

Дипломатичний корпус - не організація, не юридична або міжнародна особа, не суб'єкт міжнародного права. Це - сукупність дипломатичних представників (дипломатичних співробітників), які акредитовані у даній державі. Дипломатичний корпус виступає як колективне об'єднання з протокольних приводів: державне свято, урочисті події в державі або в її керівників. У цих випадках дипломатичний корпус поздоровляє або співчуває. Дипломатичний корпус очолює дуайєн, або старійшина. Звичайно це глава представництва, старший за віком чи за часом перебування в даній країні серед глав представництва однакового класу. У деяких державах ним завжди є папський нунцій. Старшинство розрізнюється також серед глав дипломатичних представників - за класом або за часом перебування (вручення вірчих грамот) в приймаючій державі.

70) Види і функції консульських установ

Консульська установа – це закордонний орган зовнішніх зносин держави, що представляє її на визначеній угодою території держави перебування і здійснює захист прав та інтересів своєї держави, її громадян та юридичних осіб.

Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р. передбачає такі класи консульських установ:

· генеральні консульства;

· консульства;

· віце-консульства;

· консульські агентства.

Консульські установи виконують такі функції:

· захист інтересів представленої держави, її громадян та юридичних осіб;

· сприяння розвиткові торгівельних, економічних, культурних, наукових та інших зв’язків між державами;

· з’ясування всіма законними засобами умов і подій в державі перебування і повідомлення про них власному уряду;

· видача паспортів громадянам своєї держави та віз чи інших подібних документів особам, що виїздять у представлену державу;

· консульський та військовий облік громадян представленої держави, які постійно проживають чи тимчасово перебувають на території консульського округу;

· надання допомоги і сприяння громадянам і юридичним особам представленої держави у представництві їхніх інтересів у судових та інших органах держави перебування;

· надання допомоги морським та повітряним суднам, зареєстрованим у представленій державі, а також їх екіпажам;

· вчинення нотаріальних дій;

· вчинення актів громадянського стану та інших актів адміністративного характеру.

        Названі функції виконуються консулами особисто, а за їх дорученням – і іншими консульськими посадовими особами.

Консульським функціям Віденська конвенція приділяє досить значну увагу.

Їх доцільно згрупувати за ознаками, які характеризують спрямованість їх дій. Тоді їх можна поділити на дві категорії.

Перша категорія консульських функцій аналогічна основним функціям дипломатичних представництв. Це захист у державі перебування інтересів держави, яку ця консульська установа представляє, та її громадян (юридичних осіб); сприяння розвиткові дружніх, торговельних, економічних, культурних і наукових зв'язків між державами; з'ясування усіма законними шляхами умов і подій у торговельному, економічному, культурному і науковому житті держави перебування та інформування про них уряду своєї держави.

Друга категорія консульських функцій охоплює власне консульські питання повсякденної діяльності консульських установ:

•    видача паспортів і проїзних документів громадянам держави, яку дана консульська установа представляє, і віз особам, що бажають відвідати її;

•    надання допомоги і сприяння громадянам (юридичним особам) держави, яку представляє консульська установа;

•    виконання обов'язків нотаріуса, реєстратора актів громадянського стану та інших подібних обов'язків;

•    представництво або забезпечення належного представництва громадян держави, яку представляє консульська установа в судових або інших установах держави перебування;

•    здійснення прав нагляду й інспекції суден, що належать державі, яку представляє консульська установа, а також виконання інших функцій, покладених на консульську установу.

Віденська Конвенція про консульські зносини (Відень, 24 квітня 1963 року)

Стаття 5 Консульські функції      Консульськими функціями є:

а) захист у державі перебування інтересів акредитуючої держави та її громадян (фізичних та юридичних осіб) в межах, що допускаються міжнародним правом;

b) сприяння розвитку торговельних, економічних, культурних та наукових зв'язків між репрезентованою державою і державою перебування, а також сприяння розвитку дружніх відносин між ними іншими шляхами відповідно до положень цієї Конвенції;

с) з'ясування всіма законними шляхами умов і подій у торговельної, економічної, культурної та наукової життя держави перебування, повідомлення про них уряду акредитуючої держави та подання відомостей зацікавленим особам;

d) видача паспортів і проїзних документів громадянам акредитуючої держави і віз або відповідних документів особам, які бажають поїхати до акредитуючої держави;

е) надання допомоги і сприяння громадянам (фізичним та юридичним особам) акредитуючої держави;

f) виконання обов'язків нотаріуса, реєстратора актів громадянського стану та інших подібних обов'язків, а також виконання деяких функцій адміністративного характеру, при умови що в цьому випадку ніщо не суперечить законам і правилам держави перебування;

g) охорона інтересів громадян (фізичних та юридичних осіб) акредитуючої держави у разі спадкоємства "mortis causa" на території держави перебування відповідно до законів і правилами держави перебування;

h) охорона в рамках, встановлених законами і правилами держави перебування, інтересів неповнолітніх та інших осіб, не володіють повною дієздатністю, які є громадянами акредитуючої держави, особливо коли потрібно встановлення над такими особами будь-якої опіки чи піклування;

i) з дотриманням практики та порядку, прийнятих в державі перебування, представництво або забезпечення належного представництва громадян акредитуючої держави в судових та інших установах держави перебування з метою отримання, відповідно до законів і правил держави перебування, розпоряджень про попередні заходи, що захищають права та інтереси цих громадян, якщо, у зв'язку з відсутністю або з інших причин, такі громадяни не можуть вчасно здійснювати захист своїх прав та інтересів;

j) передача судових і несудових документів або виконання судових доручень зі зняття показань для суден акредитуючої держави відповідно до чинних міжнародних угодами або, при відсутності таких угод, в будь-якому іншому порядку, що не суперечить законам і правилам держави перебування;

k) здійснення передбачених законами і правилами акредитуючої держави прав нагляду та інспекції щодо суден, що мають національність акредитуючої держави, і літаків, зареєстрованих у цій державі, а також у щодо їх екіпажу;

l) надання допомоги суднам і літакам, згаданим у пункті k цієї статті, та їх екіпажу, прийняття заяв щодо плавання суден, огляд та оформлення суднових документів і, без шкоди для прав властей держави перебування, розслідування будь-яких подій, що мали місце в дорозі, і дозвіл всякого роду спорів між капітаном, командним складом і матросами,оскільки це передбачається законами і правилами акредитуючої держави;

m) виконання інших функцій, покладених на консульську установу державою, які не забороняються законами і правилами держави перебування або проти виконання яких держава перебування не має заперечень або ж які передбачені міжнародними договорами, чинними між акредитуючою державою і державою перебування.