89. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини

Велике значення для захисту прав і свобод людини на міжнародному рівні мають різні конвенційні органи, засновані на основі міжнародних договорів з прав людини. Відповідно до Статуту ООН відповідальність за виконання функцій Організації в галузі прав людини несе Економічна і Соціальна Рада. ЕКОСОР уповноважується Статутом ООН «робити рекомендації з метою заохочення поваги та дотримання прав людини та основних свобод для всіх» (п. 2 ст. 62).

Для виконання покладених на нього функцій ЕКОСОР створює спеціальні комісії. Комісія з прав людини була створена в 1946 р. складі 18 держав-членів (в даний час - представники 56 держав-членів, що обираються на три роки). На основі Міжнародного пакту про громадянські і політичні права створено Комітет з прав людини у складі 18 членів, що обираються на 4 роки таємним голосуванням із списку осіб, запропонованих Генеральним секретарем. Комітет розглядає представлені державами-учасниками доповіді про вжиті ними заходи для втілення в життя положень Пакту і дає їм рекомендації. Зі скаргою до Комітету з прав людини може звернутися: 1) потерпіла особа (особисто або через уповноваженого); 2) особа, скарга якої стосується рішень державних органів, прийнятих після 1991 р. - набуття чинності Факультативного протоколу; 3) особа, яка використала всі внутрішні засоби оскарження за національним законодавством; 4) особа, скарга якої подана тільки в Комітет з прав людини і не розглядається іншими міжнародними органами. [10] Висновки Комітету оприлюднюються негайно після засідання, на якому вони були прийняті, і повторюються в щорічній доповіді Комітету на сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Функції контролю за дотриманням міжнародних договорів виконують ще шість органів: Комітет з расової дискримінації (1970 р.), Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок з 23 експертів (1982 р.), Комітет з економічних, соціальних і культурних прав (1987 р.) , Комітет проти тортур з 10 експертів (1988 р.), Комітет з прав дитини з 18 експертів (1990 р.), а також Робоча група трьох, створена відповідно до Конвенції 1973 р. про припинення злочину апартеїду та покарання за нього. Одна з причин недостатньої ефективності роботи конвенційних органів полягає в тому, що вони наділені правом виносити на адресу держав лише «загальні зауваження» або «загальні рекомендації». Труднощі в роботі таких органів виникають і тому, що багато норм з прав людини сформульовані в загальних виразах і не мають точних і конкретних правових меж. До проблем реалізації окремих прав людини відноситься низький рівень участі держав у їх захисті. Так, наприклад, учасниками Пакту про економічні, соціальні та культурні права є 92 держави, Конвенції про захист заробітної плати - 88, Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти - 77, Конвенції про мінімальний вік для прийому на роботу - 37 держав.

48 сесія Генеральної Асамблеї ООН 20 грудня 1993 р. заснувала посаду Верховного комісара ООН з прав людини, який призначається Генеральним секретарем ООН строком на 4 роки і є його заступником. До основних обов'язків Верховного комісара відносяться: а) заохочення і захист ефективного здійснення всіма людьми своїх прав, б) надання через Центр з прав людини та інші установи консультативних послуг та фінансової допомоги на запит заінтересованої держави з метою підтримки та здійснення заходів і програм в області прав людини, в) координація навчальних та пропагандистських програм ООН в галузі прав людини; г) загальне керівництво діяльністю Центру ООН з прав людини; д) координація всієї діяльності ООН у галузі прав людини і прийняття необхідних заходів щодо підвищення її ефективності в даній сфері.

У 1951 р. створено Управління Верховного комісара ООН з прав біженців (УВКБ), з метою міжнародного захисту біженців, надання їм матеріальної допомоги. Спеціальна програма допомоги переміщеним особам, біженцям була розроблена на Північному Кавказі. У 1999 - 2000 р.р. в процесі реалізації цієї програми було надано допомогу близько 150 тис. переміщеним особам в Чечні, близько 160 тис. в Інгушетії, близько 12 тис. в Дагестані, профінансовано будівництво наметових таборів.

Рада Європи заснований в 1949 р. і об'єднує 44 держави і представляє інтереси більш ніж 800 мільйонів жителів Європи. Головним пріоритетом у роботі Ради Європи є захист прав людини та основних свобод в країнах-членах Ради Європи. Основними напрямами цієї діяльності є:

- Створення ефективної системи контролю, захисту і поваги прав і свобод особистості через дію Європейської конвенції з прав людини, Європейського Суду з прав людини, діяльність Комітету Парламентської Асамблеї з моніторингу, підтримка системи інститутів прав людини та неурядових організацій у цій сфері;

- Виявлення і запобігання нових загроз та порушень прав людини і приниження людської гідності за допомогою нових конвенцій і резолюцій;

- Залучення уваги політиків, владних структур та громадськості до значущості прав людини (інформаційні кампанії, діяльність Європейської комісії за демократію, Європейського центру молоді, функціонування в Страсбурзі бібліотеки прав людини, вивчення прав людини в школах, вузах). [14]

На основі Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод створений Європейський суд з прав людини, який складається з числа суддів, рівного числа держав - членів. Європейський Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб. Однак встановлені певні обставини прийняття скарг та визнання скарги прийнятною.

20 березня 1998 Указом Президента Росії була заснована посада Уповноваженого Російської Федерації в Європейському суді з прав людини, головними функціями якого є: захист інтересів Росії при розгляді справ у Європейському суді, вивчення прецедентів і рішень Суду та підготовка рекомендацій щодо вдосконалення російського законодавства і правозастосовчої практики, забезпечення взаємодії органів публічної влади всіх рівнів при виконанні рішень Європейського суду.