95.Режими праці й відпочинку

Режим праці й відпочинку – це порядок чергування роботи і перерв на відпочинок та їх тривалість. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими праці й відпочинку.

Змінний режим праці й відпочинку визначає тривалість зміни, час її початку і закінчення, тривалість й частоту загальних регламентованих перерв у роботі.

Добовий режим включає число змін на добу. Число змін повинно бути кратним 24.

Тижневий режим передбачає різні графіки роботи, число вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні й святкові дні.

Місячний режим визначає число робочих і неробочих днів в даному місяці, число працівників, які йдуть у відпуску, та тривалість чергових і додаткових відпусток.

Загальні правила для встановлення перерв:

• для більш важких і більш напружених робіт регламентовані перерви встановлюються раніше, ніж для менш важких і напружених;

• кількість перерв у другій половині робочого дня повинна бути більшою, ніж у першій. Оптимальна тривалість однієї перерви 5- 10 хвилин.

96. Проектування організації робочих місць

Типовий проект організації праці на робочому місці містить наступні розділи:

1. Вступ, де зазначається значення даної професії, дається характеристика існуючої організації праці на подібних робочих місцях та її недоліки.

2. Призначення і характеристика робочого місця: найменування робочого місця, професія за ТКД, вид і тип виробництва, роль даного робочого місця у виробничому процесі, його спеціалізація.

3. Оснащення робочого місця: склад і характеристика основного технологічного і допоміжного устаткування, технологічної та організаційної оснастки, тари, засобів зв’язку та ін. .

4. Просторова організація робочого місця і порядок розміщення на ній оснастки, предметів праці й готової продукції: схеми й рисунки просторового планування робочого місця.

5. Форми, методи та прийоми праці: їх опис, зміст праці, обов’язки працівника, його основні і допоміжні функції.

6. Організація обслуговування робочого місця: функції обслуговування, норми обслуговування, способи і засоби сигналізації.

7. Умови праці на робочому місці, що проектується: темп, ритм, важкість та ін.

8. Норми праці: норми часу, норми виробітку тощо.

9. Оплата праці: рекомендовані форми і системи оплати праці, діючі ставки.

10. Основні вимоги до робітника: професія, розряд, стаж роботи, рівень освіти, додаткові фізіологічні вимоги (слух, зір тощо).

11. Документація на робочому місці: перелік довідкових, розрахункових матеріалів, форм облікової документації, паспорт на устаткування.

97. Колективні форми організації праці

Форми організації праці – це її різновиди, які відрізняються один від одного особливостями вирішення питань за окремими елементами організації праці.

В залежності від способу встановлення планових завдань та обліку виконаної роботи виділяють:

*індивідуальну форму, при якій виробниче завдання, облік роботи і нарахування заробітної плати здійснюються персонально для кожного працівника;

*колективну форму, при якій виробниче завдання встановлюється в цілому підрозділу підприємства, облік роботи ведеться за кінцевими результатами праці працівників цього підрозділу, заробітна плата первісно нараховується усьому підрозділу, а тільки потім вона ділиться між працівниками.

Передумови застосування колективних форм організації праці:

1. Необхідність узгодженої роботи при обслуговуванні складних агрегатів.

2. Виконання завдання, частина якого не може бути поділена між робітниками.

3. Великий обсяг робіт для одного робітника.

4. Необхідність забезпечення колективної відповідальності за досягнення високих виробничих результатів.

5. Необхідність спільної роботи виконавців, які мають різні професії.