70.Сутність і зміст процесу нормування праці.

Нормування праці – це вид управлінської діяльності, мета якої полягає у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю устаткування.

Завдання нормування праці:

1.Створює основу для поділу праці між виконавцями робіт.

2..Служить засобом підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції.

3..Надає вихідні нормативи для визначення міри праці і відповідної до неї міри оплати, згідно з принципом : “рівна оплата за рівну працю”.

4.Забезпечує порівнянність результатів роботи окремих виконавців і розповсюдження передових прийомів та методів праці.

Робота з нормування праці включає:

• аналіз виробничого процесу;

• поділ його на елементи;

• вибір оптимального варіанту технології, прийомів та методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку;

• розрахунок норм та їх впровадження.

Нормування праці має багатоаспектний характер, що пов’язано з необхідністю одночасного врахування технічних, психофізіологічних, соціальних та економічних факторів.

71.Робочий час, його склад і структура.

Робочий час – це встановлена на підприємстві тривалість часу, протягом якого працівники повинні виконувати доручені їм роботи.

Час роботи – це час, який безпосередньо витрачається на дії, пов’язані з виконанням роботи.Його елементами є:

1.Підготовчо – заключний час – це час, який витрачається на підготовку до виконання заданої роботи і на дії, пов’язані з її завершенням.

Протягом цього часу, як правило, здійснюється:

а) отримання інструментів, пристосувань, технологічної і планово – облікової документації;

б) ознайомлення з роботою, кресленням, інструктаж про порядок виконання роботи;

2.Оперативний час – це час, який витрачається на зміну форми, розміру або властивості предмету праці та на додаткові дії, необхідні для цієї зміни.

Оперативний час поділяється на :

а) основний (технологічний) час – час, протягом якого відбувається якісна або кількісна зміна предмету праці;

б) допоміжний час – час, який витрачається виконавцем на дії, що сприяють протіканню основної роботи.

3.Час обслуговування робочого місця – це час, який витрачається робітником на підтримання чистоти і порядку на робочому місці та на догляд за устаткуванням в процесі роботи.

Він поділяється на :

а) час технічного обслуговування – це час на підналагодження устаткування в процесі роботи, заміну зношеного інструменту, його заточування, чистку, змазку верстата;

б) час організаційного обслуговування – це час, який витрачається на створення порядку і чистоти на робочому місці: розкладання і прибирання інструменту, документації, прибирання відходів, приймання і здавання зміни.

Час перерви – це час, протягом якого виконавець не приймає участі в роботі.

Його елементи:

1.Час регламентованої перерви – це час, який встановлений нормативними матеріалами на певні види робіт, у тому числі:

а) час на відпочинок і власні потреби

б)час перерви, обумовленої технологією та організацією виробництва (або перерви за організайно – технічними причинами)

2.Час нерегламентованої перерви – це час перерв, які обумовлені різними неполадками на виробництві та які викликають часткову зупинку виробничих процесів, а саме:

а)час перерви внаслідок порушення виробничого процесу.

б) час перерви через порушення трудової дисципліни