66.Методи вимірювання продуктивності. Багатофакторна модель вимірювання продуктивності.

Нормативний метод – це організаційний метод вимірювання продуктивності, орієнтований на розвиток системи вимірювання та оснований на активній участі персоналу.

Багатофакторний метод вимірювання продуктивності, на відміну від нормативного методу, базується не на суб’єктивній інформації, отриманій від працівників, а на звітних даних про діяльність підприємства та його підрозділів.

Багатокритеріальний метод вимірювання продуктивності дозволяє виміряти і оцінити як безпосередньо саму продуктивність, так і загальну ефективність підприємства.

Використання БФМВП дозволяє:

• отримати загальний вимірювач продуктивності для підприємства;

• забезпечити аналітичну ревізію динаміки часткових і загальних показників в продуктивності;

• готувати фінансові звіти;

• виміряти вплив зрушень у продуктивності на прибутковість;

• оцінити ефективність окремих організаційно-технічних заходів;

• виявити пріоритети у плануванні.

Зручність БФМВП полягає в тому, що розрахунок всіх її показників здійснюється автоматично, шляхом використання відповідної комп’ютерної програми. Вихідною інформацією для проведення розрахунків слугують дані про випуск продукції, витрачання ресурсів та ціни на продукції і ресурси, тобто інформація, яка постійно фіксується у щоденних зведеннях.

67.Характеристика методів вимірювання продуктивності праці.

При натуральному методі продуктивність праці вимірюється шляхом ділення обсягу виготовленої продукції, яка виражена в натуральних вимірювачах, на число працівників або кількість витраченого робочого часу.

Трудовий метод вимірює продуктивність праці за рівнем витрат праці на виробіток одиниці продукції та оцінюється показником трудомісткості.

Найбільш поширеним методом вимірювання продуктивності праці є вартісний. Розрахунок здійснюється так само, як і при натуральному методі, але з оцінкою обсягу виробництва у вартісному виразі. В цьому випадку отримують показник виробітку у вартісному виразі.

68.Класифікація резервів зростання продуктивності праці.

Під резервами зростання продуктивності праці розуміють невикористані на підприємстві можливості економії витрат живої та уречевленої праці.

В залежності від особливостей виявлення та використання резерви продуктивності праці можна поділити на 3 групи:

1)резерви зниження трудомісткості

2) резерви поліпшення використання робочого часу

3) резерви удосконалення структури кадрів

В залежності від місця утворення та використання резерви зростання продуктивності праці поділяються на:

1) народногосподарські

2)галузеві

3)внутрішньовиробничі

За функціональною значущістю виділяють резерви основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва та резерви управління.

За часом використання резерви бувають поточними і перспективними .

69.Методика планування продуктивності праці

за факторами її підвищення.

Фактори удосконалення управління, організації виробництва і праці у тому числі:

---удосконалення форм організації виробництва;

---удосконалення виробничої структури підприємства;

---створення АСУВ

---удосконалення нормування праці;

---впровадження раціональних прийомів і методів праці;

Фактори підвищення технічного рівня виробництва, у тому числі:

---модернізація устаткування;

---впровадження нових та удосконалення діючих технологічних процесів;

---підвищення якості продукції

Фактор збільшення обсягу виробництва, дія якого позначається на відносному зменшенні чисельності виробничого персоналу через зростання масштабів діяльності.

Фактор структурних зрушень у виробництві, у тому числі:

---зміна питомої ваги окремих видів продукції з різною трудомісткістю;

---зміна частки кооперованих поставок.

Галузеві фактори, у тому числі:

---зміна способів видобутку сировини;

---зміна вмісту основної корисної речовини;

---зміна гірничо-геологічних умов тощо.