Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає зміст поняття «регіон» та «регіональна економіка»?

2. Що вивчає «регіональна економіка»? Який предмет та об’єкт, суб’єкт дослідження дисципліни?

3. Назвіть методи дослідження регіональної економіки?

4. Які показники застосовуються для визначення спеціалізації регіонів?

5. У чому полягають проблеми регіональної економіки? Запропонуйте шляхи їх вирішення.

6. Розкрийте зміст економічних та соціальних, демографічних, науково-технічних та екологічних завдань дисципліни?

7. З якими економічними дисциплінами тісно пов’язане вивчення дисципліни «Регіональна економіка» ?

Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.

Ключові поняття теми: сутність продуктивних сил, еволюція процесу розміщення продуктивних сил, природні ресурси, закономірності розміщення продуктивних сил, закон і закономірність, принципи розміщення продуктивних сил, мета регіональної політики, фактори розміщення продуктивних сил, аналіз тенденцій розвитку основних факторів продуктивних сил.

2.1. Сутність продуктивних сил.

2.2. Закономірності розміщення продуктивних сил.

2.3. Основні принципи розміщення продуктивних сил.

2.4. Систематизація чинників розміщення продуктів.

2.5. Регіональні інтереси у розміщенні продуктивних сил.

Література:

1. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: [навч. посібник]. / Стеченко Д.М. – К.: Вікар, 2001. – С.23-32.

2. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: [навч. Посібник] / є.П. Качан, т.Є. Царик, д.В. Ткач та ін; За ред. Є.П. Качана. – к.: Видавничий дім «Юридична книга», 2005. – с.23-29.

3. Заблоцький Б.Ф. Економіка України: [навч. посібник]. / Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. – Львів, 1997. – С. 393 – 464.

4. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. – Львів: Світ, 1994. - С. 349-379.

5. Соціально-економічна географія України: [навч. посібник]./ За ред. проф. Шаблія О.І. – Львів: Світ, 1994. – С. 444-564.

6. Лишиленко в.І. Регіональна економіка: підручник [для студ. Вищ. Навч. Зал.] / в.І. Лишенко – к.: Центр навчальної літератури, 2009. – с. 17-21.

7. Гончар Т.М. Закономірності та принципи розміщення продуктивних сил [Електронний ресурс] - Режим доступу: //www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vntu/2008_17_1/71.pdf.

2.1. Сутність продуктивних сил.

Економічна історія (історія народного господарства) вивчає розвиток продуктивних сил у часі. У зв'язку з тим, що продуктивні сили існують одночасно ніби у кількох «вимірах», закони, які впливають на їхній стан і розвиток, виявляються по-різному. Територіальну модифікацію економічних законів можна розглядати як закономірності розміщення продуктивних сил. Так, закон економії часу виявляється як закономірність ефективності розміщення виробництва; закон поділу праці як закономірність територіального поділу праці; закон концентрації виробництва – як закономірність територіальної концентрації виробництва тощо.

Продуктивні сили – це система суб'єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток.

Продуктивні сили – це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. У свою чергу, предмети праці включають природні ресурси – вугілля, руду й сировинні матеріали (сировину), як-от бавовник, зерно, пластмаси, цебто матеріали, піддані якійсь обробці. До поняття засобів виробництва зараховуються машини й устаткування, будівля й споруди, засоби транспорту й зв'язку, а також земля, бо цей природний ресурс має свої виразні особливості. Головним складовим продуктивних сил є праця. Робоча сила характеризується кількістю (чисельність працівників) і якістю (статево-віковий склад, рівень кваліфікації, рівень освіти, традиції та навички). Роль праці як складової частини зростає з розвитком продуктивних сил: підвищуються вимоги до якості трудових ресурсів.

Природні ресурси – це тіла і сили природи, суспільна користь яких змінюється у процесі трудової діяльності людини. Вони використовуються як засоби праці (земля), джерела енергії, сировини й матеріалів, а також безпосередньо як предмети споживання (питна вода, дикі ягоди, гриби тощо). Науково-технічний прогрес перетворив науку на безпосередню продуктивну силу. Сучасне велике виробництво неможливе без фундаментальних наукових досліджень, без постійних чималих капіталовкладень у розвиток науки. Однак наука – особливий ресурс: її просторова фіксація ускладнена, хоча, звичайно, можна позначити на карті зосередження науково-дослідних центрів. Вплив науки виявляється у результаті праці, у змінах технології та організації виробництва, що відбивається й на територіальному аспекті (поява нових виробництв, зміна територіальних виробничих зв'язків, концентрація й деконцентрація виробництва тощо). 

Розміщення продуктивних сил – це їх просторова фіксація разом з процесом їхнього розвитку в просторі. Можна зробити «моментальний знімок» об'єктів народного господарства й позначити їх на карті, проте слід пам'ятати, що продуктивні сили перебувають у постійній динаміці. Так само, як, за висловом Геракліта, «не можна двічі увійти до однієї й тієї ж річки», не можна й продуктивні сили хоча б через добу побачити у тому ж стані в просторі (якщо врахувати глобальний характер процесу).

Термін «розміщення продуктивних сил» може вживатись у кількох значеннях:

• як конкретний («фіксований») стан поділу на території народногосподарських об'єктів і населення;

• як форма організації продуктивних сил; як процес зсувів у розміщенні продуктивних сил на певній території;

• як один з напрямів економічної політики уряду.

Ці визначення відбивають зміст поняття: усі вони конкретні, але характеризують лише один його бік. Отже, РПС – це і стан, і процес, і форма організації, і політика. У нашому курсі ці поняття трактуються або в їхній сукупності, або окремо, – залежно від конкретного аналізу розміщення продуктивних сил.

Розміщення продуктивних сил – це наслідок суспільного поділу праці в територіальній формі. Територіальний поділ праці можна уявити як процес виробничої спеціалізації регіонів та посилення міжрегіональної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами. При поділі праці виникає двоєдина система господарства, що характеризується галузевими й територіальними аспектами й формує народногосподарський комплекс. Для розміщення продуктивних сил чи не найбільше значення має закономірність територіального поділу праці.

Зі змісту поняття продуктивних сил виплаває, що РПС обіймає вивчення трьох великих блоків:

1. розміщення населення й трудових ресурсів,

2. розміщення природних ресурсів,

3. розміщення виробництва й невиробничої сфери.

Власне, до третього блоку зараховуються усі об'єкти й галузі народного господарства. Вони, відповідно, поділяються на: розміщення промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування тощо.

Наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління. Територіальна організація як політика найяскравіше виявляється у країнах з державною монополією в народному господарстві та з жорстким плануванням (наприклад, Китай). Вона існує і в розвинутих країнах, проте реалізується там по-іншому. Територіальна організація виробництва означає здійснення певної структурної політики, комплексу економічних заходів, скерованих на перебудову РПС.

До поняття РПС близьке поняття регіональної економіки. РПС і регіональна економіка також мають спільний об'єкт вивчення, проте, безсумнівно, наука про РПС – ширше поняття, бо вона не обмежується регіональним рівнем і вивчає закономірності розташування як у рамках регіону, так і в міжрегіональному й глобальному масштабах.

На підставі викладеного можна остаточно сформулювати предмет вивчення РПС. Наука РПС вивчає як загальні закономірності розташування продуктивних сил, так і їхній конкретний прояв у галузевому й територіальному аспектах на регіональному й міжрегіональному рівнях. Вона вивчає економічну результативність територіальної організації виробництва для обґрунтування ефективної регіональної політики.