5.3. Організаційно-економічні форми державного регулювання регіонального розвитку.

Державне регулювання розвитку регіонів спрямовується на досягнення позитивної динаміки рівня та якості життя населення, що позитивно забезпечуватиметься сталим, збалансованим і взаємонепорушуючим відтворенням їх соціального, господарського, ресурсного і екологічного потенціалів. В цьому зв'язку держава за­безпечує:

- щорічну розробку Програм підтримки розвитку регіонів як складових Програми соціально-економічного розвитку України з визначенням ресурсів та форм такої підтримки;

- законодавче впровадження засад державної підтримки регіо­нального розвитку, стимулювання соціально-економічного роз­витку депресивних територій;

- системний підхід до соціально-економічного розвитку регіонів та продуктивного використання ресурсів для розбудови конку­рентного місткого внутрішнього ринку, розширення і поглиб­лення участі України у міжнародному поділі праці;

- використання конкурентних засад при розміщенні у регіонах державних інвестиційних ресурсів з метою створення нових ви­сокоефективних виробничих потужностей на інноваційній ос­нові, створення нових робочих місць для забезпечення продук­тивної зайнятості населення;

- впровадження механізмів створення інфраструктури регіональ­ного розвитку, підвищення інтелектуального забезпечення його програмування та прогнозування, залучення до цього процесу міжнародної технічної допомоги;

удосконалення державної підтримки малого і середнього бізне­су на регіональному рівні, в першу чергу шляхом створення сприятливих фінансово-кредитних, інформаційно-інноваційних умов його діяльності;

• розширення повноважень регіонів у здійсненні земельної ре­форми, через врахування місцевих природно-географічних та економічних особливостей і потреб при реформуванні земель­них відносин, забезпечення високого рівня персоніфікації влас­ності, максимального забезпечення цілісності господарсько-те­риторіальних комплексів, що стимулюватиме ефективне вико­ристання землі, розвиток соціальної сфери села;

• стимулювання розвитку регіональних та міжрегіональних рин­ків продовольства, землі, праці та капіталу, створенню системи міжгосподарської кооперації, спеціалізованої регіональної та міжрегіональної біржової діяльності;

- урахування соціальних та економічних інтересів населення ре­гіонів в процесі приватизації державного майна;

- розширення можливостей місцевих органів влади у розвитку транскордонного співробітництва, залучення іноземних інвес­тицій, використання фінансових та інших видів ресурсів для за­безпечення регіонального розвитку;

- розмежування та збалансування повноважень і відповідальності центральних і місцевих органів влади у сфері надання держав­них і громадських послуг;

- формування регіональних і міжрегіональних систем захисту навколишнього середовища, безпеки роботи техногенне небез­печних підприємств.

Державна політика щодо розвитку депресивних територій здій­снюватиметься засобами грошово-кредитного, фінансового, ціново­го, податкового, інноваційно-інвестиційного впливу на покращання їх соціально-економічного становища і спрямовуватиметься на по­долання депресивності, відновлення економічного росту, активіза­цію і ресурсну підтримку соціальної мобільності населення, ство­рення економічних, правових та інституційних умов для формуван­ня та ефективного функціонування ареалів зростання, забезпечення соціального захисту населення, що проживає на цих територіях.

Депресивний статус законодавчо встановлюватиметься на осно­ві комплексної оцінки економічного, фінансового, екологічного, со­ціального стану території.