4. Проблеми (завдання) регіональної економіки.

Знання теорії розвитку регіональної економіки дає можливість більш ґрунтовно підійти до визначення регіону як цілісної відтворювальної системи, визначити зв’язки і залежності між різними її елементами, відкриває шлях до створення ефективної системи управління.

Метою науки регіональної економіки є теоретичне обґрунтування напрямів оптимізації розміщення капіталу і праці, підвищення їх продуктивної віддачі, ефективності виробництва валової продукції на підприємстві і регіону загалом, обґрунтування основ і заходів економічного зростання. Досягнення цієї мети потребує вирішення ряду проблем, які сформувалися в регіонах України впродовж тривалого історичного періоду. Серед них можна назвати:

по-перше, суперечності між існуючою територіально-галузевою структурою економіки регіонів України та необхідністю створення конкурентноспроможних регіональних економік з високою продуктивністю праці та гнучкою організацією виробництва;

по-друге, невідповідність між сформованим економічним потенціалом окремих регіонів, галузей і комплексів та ефективністю їх використання в період переходу до ринку;

по-третє, нераціональне розміщення промислового виробництва, галузей соціального комплексу та невідповідність фінансово-економічного механізму їх функціонування;

по-четверте, неспроможність інтеграції української економіки до клубу розвинутих країн через невідповідність структури, динаміки виробництва валової доданої вартості економік регіонів, економічного механізму загалом і стану демократії стандартам цих країн.

Ця незбалансованість постійно має місце із-за неспівпадання економічних та соціальних стратегічних і тактичних цільових установок розвитку, характеру регіональної економічної політики. Цільові установки визначають концепцію економічного розвитку регіону, спонукають до ділової активності суб’єктів господарювання.

В структурі регіональної економіки цілі виконують ряд важливих функцій.

По-перше, цілі відображають економічну структуру регіону, основні напрямки розвитку.

По-друге, цілі знижують невизначеність поточної діяльності організаційних структурур регіону, допомагають пристосовуватись до навколишнього середовища, сконцентруватися на досягнення позитивних результатів.

По-третє, цілі складають основу критеріїв для виділення проблем, прийняття рішень, контролю і оцінки результатів господарської діяльності, спрямованої на реалізацію поставлених завдань.

По-четверте, цілі, особливо стратегічні (місія), незалежно від того реальні вони чи ізольовані, згуртовують людей, добровільно спонукають їх для виконання поставлених завдань.

Загальними цілями регіональної економіки, виходячи із сучасного соціально-економічного стану економіки регіонів та економічної політики держави, слід вважати:

• зміцнення економічного простору країни, забезпечення цілісності її території, економічних, соціальних та правових інституцій;

• забезпечення комплексного збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів на основі раціонального використання ресурсів;

• пріоритетний розвиток регіонів, які мають важливе стратегічне значення для регіонів України;

• оптимальне використання природно-ресурсного потенціалу з урахуванням екологічної ситуації.

В теоретико-методологічному відношенні основні завдання регіональної економіки можна розділити на такі групи, основними з яких є: економічні, соціальні, екологічні, демографічні, науково-технологічні, поселенські.

Економічні завдання:

1. регулювання розвитку регіонів, оптимальне поєднання інтересів держави та регіонів, різних видів економічної діяльності з урахуванням наявних природних і трудових ресурсів, науково-технічного потенціалу та їх ефективного використання;

2. удосконалення розміщення продуктивних сил на основі комплексного, оптимального використання природно-ресурсного капіталу, покращення структури сформованих територіально-виробничих комплексів і економічних зв’язків, наближення максимально підприємств до ресурсів сировини;

3. покращення організаційно-економічного механізму державного регулювання розміщення і територіального розвитку виробництва як основи підвищення ефективності економіки кожного регіону;

4. укріплення фінансової самостійності регіонів на основі принципів формування місцевих бюджетів;

5. використання переваг територіального поділу праці, формування регіональних ринків з урахуванням особливостей, що склалися.

Соціальний завдання :

1. розширення сфери товарів народного споживання, прискорений розвиток соціальної та виробничої інфраструктури в регіонах з низьким рівнем забезпечення особливо на селі;

2. зменшення впливу сформованих міжрегіональних відмінностей у рівнях регіонального розвитку з використанням централізованої фінансової підтримки;

3. удосконалення правових засад та практики взаємодії державних органів влади із регіонами України, господарюючих суб’єктів з органами державної влади і місцевого самоврядування з питань соціальної сфери.

Екологічні завдання:

1. регулювання природно-господарської збалансованості, збереження навколишнього середовища, створення сприятливих умов для раціонального природокористування і охорони довкілля;

2. оздоровлення екологічної ситуації, створення сприятливих умов для життєдіяльності населення;

3. підтримка районів екологічного лиха, зон із складними екологічними проблемами з метою покращення навколишнього середовища.

Демографічні завдання:

1. стимулювання якісних змін демографічної та соціальної структури населення, створення умов для зниження смертності, росту народжуваності, оздоровлення населення;

2. підтримка регіонів із складними міграційними проблемами, створення умов для працевлаштування населення.

Науково-технічні завдання:

1. розвиток пріоритетних напрямів наукових досліджень з питань розвитку нових технологій, широке використання нових машин, організація власного виробництва конкурентноспроможної продукції;

2. здійснення прогресивної структурної перебудови економіки регіонів, впровадження ефективних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, розвиток наукоємних виробництв.

Поселенський аспект:

1. формування раціональної системи розселення за рахунок збереження якомога більше території сільської місцевості, зростання сільських населених пунктів, селищ міського типу, стримування росту великих міст;

2. більш повне використання резервів і можливостей малих і середніх міст і селищ, за рахунок розміщення в них спеціалізованих підприємств, пов’язаних з переробкою сільськогосподарської продукції і місцевої сировини, виготовленням по кооперації та обслуговуванню населення.

Регіональні економічні завдання повинні бути реальними та включати декларації щодо вирівнювання можливостей прийняття необґрунтованих рішень з питань підвищення економічного рівня та добробуту населення одних регіонів за рахунок інших. Для економічно розвинутих регіонів така політика означає підтримку державою усіх господарських починань, що зміцнюють економіку регіонів, створення стимулів та умов їх самостійного розвитку, зміцнення й розширення фіскальної (податкової) бази. Для економічно відсталих регіонів економічна політика повинна включати в себе участь держави у програмах з питань реформування економіки регіонів, формування умов для залучення інвестицій, здійснення програм створення додаткових робочих місць з мінімальними витратами, розробку й узгодження на рівні держави системи фінансової допомоги для забезпечення гарантованих стандартів життя населення.