97.Основні типи держави та державного устрою

Виділяють наступні форми державного устрою: унітарну державу

та федерацію.

Унітарна держава — це проста єдина держава, частинами якої є

адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних

прав

Федерація — це складова союзна держава, частинами якої є

державні утворення, що мають суверенні права.

Основні ознаки унітарної держави (Україна, Болгарія, Польща,

Франція, Велика Британія, Італія, Швеція, Норвегія, Фінляндія,

Греція, Іспанія, Нідерланди, Португалія, Камбоджа, Лаос, Таїланд,

Японія, Китай та ін.):

1) Єдина конституція (конституції прийняті в більшості країн світу);2)

єдина система вищих органів державної влади — глава держави,

уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на іериторію усієї

країни;3) єдине громадянство і єдина державна символіка;4) єдина

система законодавства і єдина судова система;5) адміністративно-

територіальні одиниці не можуть мати будь-яку політичну

самостійність;6) в міжнародних відносинах виступає одноособово.

В залежності від того, ким і як здійснюється державна влада, яким

чином побудовані та діють органи влади, політична наука вирізнює

монархії та республіки.

Монархія ( від грецького слова “єдиновладдя”) – це форма

правління за якої, влада цілком або частково зосереджена в руках

одноосібного володаря, голови держави – монарха (короля, царя,

шаха, імператора, еміра, т.і.). Головні ознаки монархії влада

передається за спадком; здійснюється безстроково; не залежить

від населення (підданих).

Республіка (від лат “суспільне діло”) – це форма правління, за якої

голова держави є виборним та змінюваним, а його влада

вважається похідною від волі виборців та представницького органу.

Головні ознаки республіки: влада обирається; є строковою; несе

політичну відповідальність перед виборцями; джерелом влади в

Типи держав за рівнем захисту прав і свобод людини:— правові:

держави з режимом конституційної законності;— неправові: або

держави з режимом беззаконня, або держави з режимом

революційної законності. Типи держав за способом набуття

влади:— легітимні (набуття влади визнано законним із боку насе-

лення країни і міжнародного співтовариства)— нелегітимні, але

існуючі де-факто (набуття влади здійснено незаконним шляхом).

98. Соціологія праці та управління – це галузь соціології,

спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає працю, трудову

діяльність та поведінку, трудовий колектив як специфічну соціальну

підсистему суспільства, його соціальні інститути, а також соціальні

спільності в сфері праці, соціально – трудові відносини і процеси та

закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них.

Соціологія праці вивчає багато різних проблем: співвідношення

соціальних і професійних груп, джерела формування соціальних

відмінностей у трудових колективах ( тобто чому є підприємці,

управлінці і робітники, які до того ж можуть стати безробітними),

специфічні соціальні інтереси соціальних груп, необхідних для

організації ефективного розвитку колективів, попередження чи

вирішення конфліктів в них.

Праця – цілеспрямована діяльність людей, в результаті якої

створюються матеріальні і духовні блага. Соціологія розглядає

працю як основну форму життєдіяльності людського суспільства,

основну умову його життя.

Тейлорівська теорія. Головний мотив трудової діяльності –

матеріальна зацікавленість. Робітник – це “економічна людина”,

яка реагує тільки на заробітну плату. Принципи: 1) відокремити

розумову працю, пов’язану з організацією та управлінням, від

фізичної. 2) робітники мають виконувати безпосередньо

виконавські функції, а організаторські і управлінські мають бути

передані працівникам управлінського персоналу. 3) стимулювання

max продуктивності праці за допомогою диференціювання

відрядної плати виконання чи перевиконання прогресивної норми.

Спрямування: на раціоналізацію виробничої діяльності робітників,

на застосування прогресивних технологій.