23.Соціалівзація особистості та її сутність.

Соціалізація особи — це загальний багатогранний процес

впливу соціальних умов на життєдіяльність індивіда з метою

включення його як дієздатного суб'єкта в систему суспільних

відносин. На цей процес впливають різноманітні чинники:

• Сукупність ролей і статусів, що їх пропонує

суспільство людині

• Сукупність соціальних інститутів, суспільних

організацій, соціальних

спільностей, у межах яких індивід виконує свої ролі

• Сукупність соціальних цінностей, норм, знань, звичок,

навиків, якостей,

котрі людина набуває, щоб реалізувати свої ролі

• Соціальне середовище, яке включає соціальні

інститути і технології ви

робництва, відтворення і передачі культурних зв'язків

• Конкретні події, соціальні явища і процеси, якими

зв'язана конкретна

людина

Агенти соціалізації — це люди та установи, діючі соціальні

суб'єкти, за допомогою яких людина соціалізується завдяки

процесам навчання, комунікації, прилучення до культури. ВНЗ

Організації Дошкільні установи Неформальні об’єднання Сім’я

Школа

Деякі інститути соціалізації здійснюють вплив на формування

особистості протягом усього життя. Це — засоби масової інформа-

ції, громадська думка. Схвалення оточення, референтної групи

необхідне людині для успішної соціалізації.

24.Покажіть які існують погляди на соціалізацію особистості.

Міждисциплінарний підхід до вивчення процесу соціалізації

передбачає виокремлення й розмежування в ньому двох

взаємопов'язаних напрямів: змістового та функціонального.

Т. Парсонс в ролі основного механізму соціалізації визначає

пристосування. Більшість дослідників стверджують, що адаптацію

можна розглядати як складову соціалізації і як її механізм. Тому

розрізняється два види адаптації — психофізіологічна та соціально-

психологічна, що перебувають у взаємозв'язку. Є взаємозв'язок між

поняттями «соціалізація», «становлення» та «розвиток». Якшо під

соціалізацією розуміють процес, у ході якого людська істота з

певними біологічними задатками набуває якостей, що необхідні їй

для життєдіяльності в суспільстві, то в такому розумінні соціалізація

— це процес розвитку людини як соціальної істоти, становлення її

як особистості. З іншого боку, розвиток особистості, ототожнюючи

із соціалізацією, подають як процес входження людини в нове

соціальне середовище та інтеграції в ньому в результаті цього

процесу. Вчинковий підхід до проблеми розвитку і становлення

особистості в соціумі (В. Роменець, В. Татенко, Т. Титаренко та ін.)

передбачає той факт, що життя як учинок може відбуватися за

умови, коли кожний його прояв, вольовий акт, переживання,

кожна думка будуть формою реалізації вчинкового принципу. Ще

один підхід до розгляду питання про стадії соціалізації —

компромісний — враховує як соціологічні, так і психоаналітичні

погляди на них. Згідно з цим підходом виокремлюють два етапи

соціалізації: первинну (вона охоплює дві стадії: від народження до

початку навчання; від початку навчання у школі до початку

соціальної зрілості й вибору професії) і вторинну (засвоєння

соціальних ролей дорослою людиною у процесі праці, пізнання і

спілкування).