25.Розкрийте природу процесу соціалізації та назвіть його основні

етапи.

Соціалізація — процес інтеграції індивіда в суспільство, у

різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут,

соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури,

соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально

значущі риси особистості. Залежно від віку індивіда розрізняють

чотири основних етапи соціалізації: 1. Соціалізація дитини. 2.

Соціалізація підлітка (нестійка, проміжна). 3. Тривала

(концептуальна) цілісна соціалізація (перехід від юності до зрілості

у період від 17—18 до 23—25 років). 4. Соціалізація дорослих.

На кожному етапі існують «критичні періоди». Щодо соціалізації

дитини — це перші 2—3 роки і вступ до школи; для соціалізації

підлітка — перетворення дитини і підлітка на юнака; для тривалої

— початок самостійного життя і перехід від юнацтва до зрілості.

Соціалізація дорослих націлена на зміну поведінки в новій ситуації,

дітей — на формування ціннісних орієнтацій. Дорослі, спираючись

на свій соціальний досвід, здатні оцінювати, сприймати норми

критично, тоді як діти спроможні лише засвоювати їх. Соціалізація

дорослого допомагає йому набути необхідних навичок (часто

конкретних), а соціалізація дитини пов'язана здебільшого з

мотивацією. Отже, соціалізація особистості є специфічною формою

привласнення нею тих суспільних відносин, що існують в усіх

сферах суспільного життя.

26.Характеристика сучасних моделей соціалізації.

Сучасній науці відомі різноманітні моделі соціалізації.

До головних належать:психоаналітична теорія Зігмунда

Фрейда;теорія "рольового тренінгу" Т. Парсонса, "соціального

навчання" Г. Долларда;П. Скіннера та ін.;"міжособистісного

спілкування" Ч.Х. Куллі, Дж.Г. Міда та ін.;"когнітивна" теорія Е.

Еріксона та ін.

Усі ці моделі уміщують виховання як один із механізмів

соціалізації.Вадою ж вказаних теорій є те, що вони прагнуть

пояснити соціалізацію людської особистості за допомогою одногу

фактору (біологічного, еволюційного, соціального, тощо), тобто

тяжіють до певної однобічності."Людина та її історія - зазначав

видатний соціолог П.Сорокін, - виявляються надто складними

явищами, найскладнішими у світі. Пояснити їх за допомогою

якогось одного принципу - справа безнадійна. Звідси - хибність і

безнадійність усяких моністичних теорій, що роблять спроби

пояснити історію та діяльність людей за допомогою одного

фактора"(10.181).У вітчизняній соціології існує біосоціальна

концепція людини, яка розглядає процес соціалізації з врахуванням

біологічних та соціальних законів. Негативним явищем у

вітчизняній соціології став соціологізаторський підхід до розуміння

природи людини, що став результатом тоталітарної системи

організації суспільства. Людина, за цією теорією, розглядається як

елемент суспільного механізму, причому ігнорується

індивідуальний рівень буття особистості.Алі вже в той час з'явилися

педагоги - соціологи Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, які розуміли

соціалізацію як комплексний процес, що врахував би

підпорядкування людини біологічним законам, від яких залежить

життя будь-якого організму.

Таким чином, розглядаючи теорію формування можна

констатувати, що головне психолого-педагогічне завдання

виховання полягає в гармонізації взаємозалежних векторів

особистісного розвитку вихованців - персоніфікації та соціалізації.