54. Методи проведення соціологічних досліджень.

Методоло гія та ме тоди соціологі чного дослі дження —

сфера соціологічної науки, яка вивчає способи методологічного

обґрунтування соціологічного дослідження, принципи формування

програми дослідження, зміст та характеристики методів збирання

первинної соціологічної інформації а також специфіку застосування

методів та комп'ютерних технологій для збору та аналізу

соціологічних даних.

За методом, застосовуваним у соціологічному дослідженні,

виокремлюють опитування і аналіз документів,

соціологічне спостереження,

соціологічний експеримент.Опитування - це найпоширеніший та

незамінніший спосіб отримання інформації про життєвий світ

людини, її наміри, мотиви, думки, події, результати людської

діяльності тощо.Аналіз даних передбачає побудову таблиць,

обчислення статистичних показників, перевірку гіпотез, побудову

нових ознак тощо.Спостереження - це метод, за допомогою якого

відбувається пряма реєстрація подій їх свідками. Експеримент-це

загальнонауковий метод отримання нових знань у керованих та

контрольованих умовах.

55.Цінність у соціології.

Ряд західних філософів вважають, що визначальним у житті

людини і суспільства є ціннісні настанови. Поняття "цінність"

вперше ввів у філософію та соціологію німецький соціолог М. Вебер

(1864- 1920 pp.). Він вважав, що головним, визначальним у

суспільстві має бути не загальне для всіх явище, тобто закон, а щось

значиме. Закони вивчає природодослідник, а дослідника культури

цікавить насамперед саме значуще.

При цьому критерієм значимого виступають цінності, які в свою

чергу є не що інше, як усвідомлені інтереси. Саме інтереси людини

спричиняють цінність кожного предмета. В сфері інтересів можна

оцінити предмет з точки зору добра або зла, істини або брехні,

краси або потворності і т.д. Цілком природно виникає питання: де

джерело цінностей, хто задає їх? Німецький філософ Г.Ріккерт

(1863-1936) вважав, що вони вічні й універсальні. М.Вебер,

навпаки, розглядав цінності як явище історичне і вважав, що вони

визначаються якимось інтересом епохи. Із зміною епохи втрачають

свою силу і цінності, на зміну їм приходять цінності іншої епохи.

Цінності впливають не лише на пізнання та оцінку явищ, а й

визначають норми взаємовідносин людей, устрій суспільного

життя.

56.Соціальна нерівність.Соціальні конфлікти.Термін «конфлікт» у

буквальному перекладі означає «зіткнення». Конфлікт виникає

тоді, коли люди починають усвідомлювати, що їхні інтереси,

потреби, цілі не можуть бути задоволеними у разі збереження

існуючої системи соціальних відносин і починають діяти так, аби

змінити ситуацію. В залежності від змісту, характеру та

спрямованості таких дій конфлікт може наростати, пом'якшуватись,

або розв'язуватись.Отже, конфлікт — це зіткнення протилежних

цілей, позицій, поглядів суб'єктів соціальної взаємодії, які

усвідомлюють суперечливість своїх інтересів. Конфлікт має

соціальну природу, оскільки учасниками конфлікту завжди є люди,

або певні соціальні групи та спільноти. В свою чергу, соціальна

природа конфлікту зумовлює включення його у коло проблем, які

становлять безпосередній інтерес для соціології та окреслюють її

предмет. Соц. нерівність – осн. властивість стратифікації. Історія

людства не знає сусп. без соц. нерівності. Кожне сусп. намагається

організувати “свою” нерівність. Нерівність у доходах, владі,

престижності занять, освіті виникла разом з людським

суспільством, але попервах вона була дуже незначною, тому

стратифікації в простих суспільствах майже не існувало. У складних

суспільствах нерівність посилилась і поділила людей спочатку на

рабів і рабовласників, потім на касти, верстви, класи. Нерівність –

не тільки характеристика сусп., а й важливе джерело її розв.

Зрівнялівка в усіх сферах позбавляє індивіда до внутр. стимулу до

дій, а отже, забирає в сусп. важливу рушійну силу.