37.Соціологія праці:предмет, об’єкт, функції, завдання та

категорії.

Соціологія праці — це галузь соціології, спеціальна соціологічна

теорія, яка вивчає працю, трудову діяльність та поведінку, трудовий

колектив як специфічну соціальну підсистему суспільства, його

соціальні інститути, а також: соціальні спільності в сфері праці,

соціальнотрудові відносини і процеси та закономірності, форми і

методи цілеспрямованого впливу на них.

Предмет науки нами визначено так, що він «поєднує» п'ять

складових:

• соціальні верстви,• соціальні інститути в сфері праці,•

соціально-трудові відносини,

• соціально-трудові процеси,• соціальне управління ними.

Суб'єкти праці — це соціальні верстви працівників, які беруть

участь у трудовій діяльності (підприємці, менеджери, інженерно-

технічні працівники, службовці, робітники тощо) і різняться своїм

соціальним станом, положенням у трудових колективах

Завданнями соціології праці є:• вивчення та оптимізація

соціальної структури суспільства, трудової організації;• аналіз

ринку праці як регулятора мобільності трудових ресурсів;• пошук

шляхів оптимальної реалізації трудового потенціалу сучасного

працівника;• оптимальне поєднання моральних і матеріальних

стимулів та удосконалене ставлення до праці в умовах ринку;-

вивчення причин і вироблення системи заходів для запобігання і

вирішення трудових конфліктів та інше.Об'єктом соціології праці як

спеціальної соціологічної теорії є праця як суспільно значиме

явище зі всіма її ознаками, завдяки яким вона відрізняється від

інших суспільних явищ.Функції.1. створення матеріально-

культурних благ2. Забезпечення матеріального добробуту

працівника і його сім'ї.3. Соціально-диференційна. соціальну

неоднорідність і створює основу для формування соціальної

структури як конкретного підприємства, так і суспільства загалом.4.

Статусна функція праці, яка зумовлена неоднаковим значенням у

суспільстві різних видів праці.5. Формування особистості. 6.

Важлива роль належить ціннісній функції праці, пов'язаній із

формуванням у працівників ціннісних установок, мотиваційної

сфери, життєвих цілей та планів на майбутнє.

38. Мотивація і стимулювання праці.

. Мотивація праці — це одна з найважливіших функцій

менеджменту, що являє собою заохочення працівника чи групи

працівників до діяльності по досягненню цілей підприємства через

задоволення їхніх власних потреб.

Головні важелі мотивації - стимули і мотиви. Підстимулом

звичайно розуміють матеріальну винагороду визначеної форми,

наприклад, заробітну плату. На відміну від стимулу мотив є

внутрішньою спонукальною силою: бажання, потяг, орієнтація,

внутрішні установки та ін.

Мотивація праці — це бажання працівника задовольнити свої

потреби через трудову діяльність.Потреби — відчуття фізичного,

соціального дискомфорту, нестачі чогось, це необхідність у чомусь,

що потрібне для створення і підтримки нормальних умов життя і

розвитку людини. Мотиви праці різноманітні. Вони відрізняються

за:потребами, які людина хоче задовольнити своєю трудовою

діяльністю;цінностями, які потрібні людині для задоволення своїх

потреб;ціною, яку працівник готовий заплатити за свої погреби.

Стимулювання праці передбачає створення умов, при яких активна

трудова діяльність дає певні, раніше зафіксовані результати, стає

необхідною і достатньою умовою задоволення значних і соціально

обумовлених потреб працівника, формування у нього мотивів до

праці.Працівник має знати, які вимоги ставляться перед ним, яка

буде винагорода при їх отриманні і які санкції будуть

застосовуватися у випадку невиконання вимог.

Важливе місце в системі мотивації праці займають винагороди.

Винагороди - не поняття, що відноситься до всіх форм виплат або

нагород, які одержує працівник. Винагороди діляться на :прямі

виплати у вигляді заробітної плати, окладів, премії, комісійних і

бонусів;

непрямі — у формі пільг, таких, як страхування за рахунок

роботодавця або оплачена відпустка.Преміювання є допоміжною

формою винагороди персоналу. Форми і розміри його залежать від

категорії персоналу.