39.Визначте сутність соціальної мобільності.

Під соціальною мобільністю розуміють рух індивідів між

різними соціальними позиціями, тобто перехід від однієї групи до

іншої. П. Сорокін запровадив відповідний термін у науковий обіг.

Найвідоміші дослідники цієї проблеми - американці Б. Барбер, Л.

Уорнер, англієць Д. Голдторп. Останній створив методики

дослідження мобільності, вивчаючи англійське суспільство.

У сучасній науці розрізняють два види соціальної мобільності: •

горизонтальна - передбачає перехід індивідів з однієї соціальної

групи до іншої без зміни соціального статусу; • вертикальна —

передбачає перехід індивіда з однієї групи до іншої зі зміною

соціального статусу. У свою чергу, вертикальна мобільність може

бути висхідною, коли індивід збільшує свої доходи, підвищує

освіту, здобуває владу, визнання, престиж, статус, отже, здійснює

соціальний підйом і є мобільним угору, та спадною, коли індивід

втрачає у власності, владі, визнанні, статусі, здійснює соціальний

спуск, зазнає деградації та є мобільним донизу. Вертикальна

мобільність може бути як індивідуальною, що стосується окремого

індивіда, так і колективною, що характерна для цілої групи. Також

виокремлюють внутрішньогенераційну мобільність

(інтрагенераційну) та міжгенераційну (інтергенераційну).

Внутрішньогенераційна мобільність (інтрагенераційна) - це

висхідна чи спадна мобільність окремої людини протягом її життя(

кар'єрою).Міжгенераціша мобільність (інтергенераційна) - це рух

індивіда соціальною драбиною між різними поколіннями.

Вивчаючи цей тип мобільності, можна з'ясувати, як змінилися

соціальні позиції поколінь дітей порівняно з поколіннями батьків.

Швидкість мобільності - це рух індивіда соціоекономічною шкалою

за певний проміжок часу. Інтенсивність мобільності - це кількість

індивідів, які змінюють соціальні позиції у вертикальному та

горизонтальному напрямах за певний час. Сукупний індекс

мобільності - це показник, який враховує швидкість та

інтенсивність мобільності.

40.Соціологічні теорії управління наукового менеджменту

Тейлора та людських відносин Мейо.

Тейлорівська теорія. Головний мотив трудової діяльності –

матеріальна зацікавленість. Робітник – це “економічна людина”,

яка реагує тільки на заробітну плату. Принципи: 1) відокремити

розумову працю, пов’язану з організацією та управлінням, від

фізичної. 2) робітники мають виконувати безпосередньо

виконавські функції, а організаторські і управлінські мають бути

передані працівникам управлінського персоналу. 3) стимулювання

max продуктивності праці за допомогою диференціювання

відрядної плати виконання чи перевиконання прогресивної норми.

Спрямування: на раціоналізацію виробничої діяльності робітників,

на застосування прогресивних технологій. Доктрина “людських

стосунків” Е. Мейо. Принципи доктрини: 1) людина – це соц істота,

орієнтована і включена в контекст групової поведінки. 2) жорстка

ієрархія підпорядкування і бюрократична організація несумісні з

природою людини і її свободою. 3) керівники мають орієнтуватися

насамперед на людей, а вже потім на продукцію. Ця доктрина мала

велике практичне значення.

Тейлор був інженером, оцінював працю з енергетичних позицій

Мейо – психологом (виріш виробничих проблем з соц-псих

позицій). Тейлор брав за основу індивідуальну працю і відрядну

оплату, Мейо – створення певних неформальних стосунків між

людьми. Робітники Тейлора сліпо виконували інструкції; Мейо

радився з робітниками, розгляд пропозиції. Тейлор визнавав лише