67 Соціологічна концепція самогубства е.Дюркгейма.

Самогубством називається кожен смертний випадок,

безпосередньо чи опосередковано є результатом позитивного чи

негативного вчинку, здійсненого самим потерпілим, яrщо останній

знав про результати, що його очікували.

Розглядав його в зв'язку зі змінами в структурі суспільства і

соціальних умов, зокрема:

• сімейних,

• релігійних,

• національних і т. п.

Він виходив зі специфічних станів суспільної свідомості, що

пояснюють характер взаємин індивіда і соціальної групи.

Він виділяв три типи самогубств:

1) Егоїстичне;

2) Альтруїстичне;

3) Анемічне.

Перший тип самогубства, за Дюркгеймом, полягає в розриві со-

ціальних зв'язків між індивідом і групою. Як вважає Дюркгейм,

коли люди об'єднані і пов'язані любов'ю з тією групою, до якої

вони належать, то вони легко жертвують своїми інтересами заради

загальної мети і з великою завзятістю борються за своє існування.

Дюркгейм приходить до висновку, що егоїзм є не допоміжним

фактором, а першопричиною

Альтруїстичне самогубство виступає в Дюркгейма своєрідною

зворотною стороною егоїстичного. коли людина відокремилася від

суспільства, то в неї легко зароджується думка покінчити із собою;

те ж саме відбувається з нею і в тому випадку, коли громадськість

цілком і без залишку поглинає її індивідуальність

Нарешті, самогубства викликаються аномією, соціальною

дезорганізацією, в результаті якої люди втрачають звичний спосіб

життя і не можуть пристосуватися (адаптуватися) до нових соці-

альних умов. Це особливо відноситься до періодів криз і соціаль-

них потрясінь, коли валиться сформована ієрархія цінностей: одні

люди раптово піднімаються, а інші утрачають свій соціальний стан,

що породжує нестійкість суспільства в цілому і зростання числа

самогубств.

Як профілактику самогубств він ставить завдання зміцнення со-

ціальної солідарності груп, колективів, які оточують індивіда з усіх

боків. Але де шукати ці нові соціально зміцнюючі зв'язки — зв'язки,

що сприяють солідарності всіх членів. Головним засобом

відродження соціальної солідарності, колективізму він бачить у

зміцненні професійних корпорацій .

68.Вплив культури на соціалізацію особистості.

Найбільш повно місце і роль феномену культури реалізується

завдяки важливим соціальним функціям, котрі культура

виконувала і виконує в суспільстві. Кожний індивід стає, членом

суспільства, а головне - особистістю тільки в процесі соціалізації,

завдяки засвоєнню знань, умінь, навиків, мови, цінностей, норм,

традицій, правил поведінки своєї соціальної групи і всього

суспільства в ціломуСхематично соціалізацію можна зобразити як

систему "дитина – сім'я - людина". Саме в сім'ї дитина набуває

перших ознак суспільного життя. Людина формується в процесі

виховання. Дитина навчається, сприймає та набуває певних рис,

знань та навиків.Створення та введення системи цінностей - інша

форма впливу культури. Культура встановлює систему цінностей,

визначає критерії. Сюди можна віднести не тільки навчання

культурним нормам та освоєння соціальних ролей, але і передачу

від батьків дітям соціальних цінностей, уявлень про те, що таке

добро та зло, добре та погане тощо. Людина перш за все

характеризується біологічними потребами, і їх вона задовольняє. В

подальшому механізмі задоволення потреб виникають інтереси,

цінності, бо реалізовуються вони різними шляхами, засобами,

методами - формується вибір в інтересах і засобах.

69.Основні проблеми сучасної культури та їх характеристика.

Національна культура виникає одночасно з іншими націо-

нальними культурами як реакція на розширення міжнародної

взаємодії зовнішнім асимілюючим фактором. Національне й ін-

тернаціональне формуються в діалектичному зв'язку між собою.

Взаємодія національних культур ставить ряд проблем.

1) Проблему перегляду і реставрації вже, здавалося б,

вирішених проблем. Сюди відносяться проблеми визначення

приналежності шедеврів культури і культурної спадщини.

2) Співвідношення подальшої інтелігенції національних

культур і питання збереження і розвитку національної

самобутності.

3) Проблема мови в багатонаціональній державі.

4) Проблема форм взаємодії національних культур у

державах, що раніше складали єдине ціле (СРСР, ЧРСР, Югославія) і

в державах, які об'єдналися в одну державу (ФРН).

5) Проблема обміну духовними цінностями, ідеологізації

національних культур.

Проблеми відродження національної культури в Україні.

Після здобуття Укр незал. Для укр.культ.чи не вперше зявилась

перспектива вільного розвитку, для російськомовних – сталося

певне обмеження можливостей ужитку рос.м. Русиф.стр.чинять

запеклий опір такій перспективі, практичній р-ції Закону про мови.

Отже, мова є важл. політ. чинником. Проф. культ. тісно звязана зі

змістом проф д-сті, роллю, яку вона відіграє в сусп., організацією

роб.місця представників даної професії, на неї справляє великий

вплив проф.освіта та підготовка.