.

1. Визначення сутність та зміст соціології.

Соціологія – це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну

систему. Деякі науковці вважають, що поняття суспільства

формується зі здатністю людей відокремлювати себе від

природи. По мірі дорослішання людина стає індивідом, а

взаємодія індивідів – це соціум. В широкому розумінні соціум є

суспільство “тут і тепер”, і чим більше соціумів, тим складніше

між ними відносини. Будь-яка група, хоч як вона організована,

виконує свої функції та переслідує якісь конкретні цілі. До

суспільних наук відносяться історія, психологія тощо. Специфіка

соціології серед інших суспільних наук полягає в тому, що вона

вивчає суспільство під особливим кутом зору – крізь призму

соціальних процесів та відносин, які становлять основний зміст

соціальної реальності. Суспільство – дуже складне й

багатогранне в структурному плані явище. Соціологія вивчає

соціальну сферу життя суспільства – область соціальних

відносин як відносин між більш чи менш широкими

спільнотами людей та самим людьми, що є частинами тих

спільнот. У центрі соціального життя – взаємодія людей, а

індивід і група – сукупність соціальних зв’язків, що породжують

складні соціальні структури: особистість, індивід, суспільство,

культура, держава, право, мораль, наука, мистецтво, родина

тощо. Поняття “соціальний” має кілька значень: від позначення

самої сутності суспільного життя до розуміння сутності

соціального зв’язку. Соціальний зв’язок – те, що змушує людей

гуртуватися, незважаючи на нерівність тощо. Тож соціологія

вивчає в суспільстві лише соціальне.

2. Об’єкт та предмет соціології як науки.

Об’єкт соціології – соціальна реальність, зокрема, соціальна

поведінка індивідів, груп, спільностей, суспільства в цілому:

соціальні зв’язки і соціальні процеси. Об’єктивні соціальні явища

суспільства:

Соціальні відносини;Соціальні організації;Соціальні

спільноти;Соціальні явища;Соціальні процеси;Соціальні

інститути; Соціальні суб’єкти.

Предметом соціології є загальні та специфічні закони та

закономірності розвитку і функціонування історично визначених

соціальних систем, механізми дії та форми прояву цих законів і

закономірностей в діяльності особистостей, соціальних груп, класів,

народів.

Предмет соціології: закони і закономірності функціонування та

розвитку особистості, соціальної групи, спільноти, суспільства в

цілому; соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних

суб’єктів з проблем, пов’язаних з їх статусами і ролями

3.Основні категорії соціології

Соціальні відносини — це

усталена, така що історично склалася за конкретних умов місця і

часу, система зв'язків між окремими людьми й соціальними

спільнотами, які беруть неоднакову участь в економічному,

політичному й духовному житті, мають різний соціальний стан,

спосіб життя, джерела й рівні доходів та особистого споживання. Ці

відносини складаються з приводу місця й ролі людей у суспільстві,

способу їх життя, умов існування. Вони виявляються в результаті

порівняння становища окремих індивідів, соціальних груп у

соціальній структурі, через комунікаційні зв'язки між ними, тобто

через взаємний обмін інформацією, оцінку власного становища

порівняно зі становищем інших з метою впливу на результати їхньої

діяльності, корекції поведінки та інтересів. Соціальні відносини

можуть бути економічними, політичними, правовими, моральними

тощо.Соціальне явище — це будь-який вияв відносин чи взаємодії

людей або навіть окрема подія чи випадок.

Узагалі хід, розвиток будь-якого явища, зміна його етапів є

соціальним процесом. У соціології соціальний процес — це

взаємодія людей, що визначає функціонування і зміни у людських

стосунках, у становищі соціальних груп, окремих індивідів, тобто в

соціальній структурі. Це може бути серія соціальних явищ, зв'язаних

між собою структурними чи причинними (функціональними)

залежностями, які призводять до переходу певної соціальної системи

з одного стану в інший.

Соціальні процеси можуть характеризувати:

а) зміни в структурі особистості (формування установок, цінніс-

них орієнтацій чи мотивації поведінки);

б) взаємодію кількох індивідів (спілкування, особистісні конфлікти);

в) внутрішньо- і міжгрупову взаємодію (адаптація,

згуртування, спільна праця).

Якщо такі процеси супроводжуються прогресивними зрушення-

ми, тобто накопиченням позитивного суспільно значущого змісту,

то матиме місце соціальний розвиток, прогрес.

Результатом соціального прогресу є такі соціальні відносини,

рівнодійна яких має тенденцію максимального наближення до

вимог тих чи тих соціальних законів.

Соціальні закони - це вираз істотних, необхідних, систематично

відновлюваних відносин, як у середині соціальних явищ та

процесів, так і між ними. Відома також структура соціальних

законів за ступенем їхньої дії: • загальні, що діють протягом усієї

історії, їх ще називають загальносоціологічні;• специфічні, що діють

на певних історичних етапах розвитку суспільства чи в певних типах

суспільств. Найбільш поширеною в сучасній соціології є думка,

згідно з якою виокремлюють п'ять груп законів:• закони, що

констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо

має місце ринкова економіка, то наявна соціальна

диференціація);• закони, що встановлюють тенденції

ймовірного зв'язку (приміром, упровадження інформаційних

технологій вимагає структурної перебудови економіки);• закони

функціональні, що встановлюють зв'язки між основними

елементами соціального об'єкта (наприклад, демократичний

політичний режим зумовлює політичний і економічний

плюралізм);• закони, що фіксують причиновий зв'язок між

соціальними явищами (наприклад, високоаномічне суспільство

спричиняє тенденцію до зростання злочинності в

суспільстві);• закони, котрі стверджують можливість або ймо-

вірність зв'язків між соціальними явищами (наприклад, рівень

злочинності в суспільстві є змінним і коливається разом з

економічними циклами).