78.Концепції виникнення суспільства.

Найближчими попередниками людини, на думку Дарвіна, були

людиноподібні мавпи. Водночас учений підкреслював, що з огляду

на велику спеціалізацію жоден нинішній представник сімейства

людиноподібних мавп не може розглядатися як предкова форма

людини.Виготовлення знарядь праці дало людям можливість

активніше використовувати природні ресурси для задоволення

своїх потреб, і в першу чергу потреби в харчуванні. Спільні пошуки

їжі, полювання і захист від ворогів згуртували первісний колектив,

сприяли формуванню зв'язків між окремими членами в процесі

колективної діяльності. Ускладнення виробничої практики

призвело до необхідності обміну набутим досвідом і передання

його наступним поколінням. Тут і з'являється потреба щось сказати

одне одному. Таким чином, мова, як і свідомість, виникає в процесі

трупової діяльності.Саме в цей час виникають людина сучасного

типу — гомо сапієпс (людина розумна) і суспільство.

79.Особливості розвитку сучасного українського суспільства.

Сучасна соціальна структура українського суспільства є дуже

складною, її формування триває, але і сьогодні можна виокремити

та визначити основні її елементи: 1. значно скорочується частка

робітників промислових підприємств у соціальній структурі. 2.

посилюється диференціація робітничого класу, значною стає частка

представників нових соціальних спеціальностей,. 3. зростає

чисельність робітничого класу, що за змістом праці, за рівнем

загальної професійності не поступається інженєрно-технічній

інтелігенції. 4. має місце подальше підвищення освітнього рівня та

професійної кваліфікації робітників. Зміни в соціальній структурі

селянства : 1. значно зменшується чисельність зайнятих без

посередньо продуктивною працею в полі й на фермах. 2. зростає

чисельність зайнятих переробкою сільськогосподарської продукції

та сировини. 3. збільшується чисельність зайнятих у сфері

обслуговування на селі та на сезонних роботах. 4. спостерігається

поступове зростання авторитету й ролі кваліфікованої

землеробської праці. 5. поширюється маргіналізація суспільства,

багато селян залишають землю, однак чимало й тих, хто залишає

місто та повертається до землі, в село. Процеси маргіналізації

відбиваються ще в одній тенденції-формуванні середнього класу.

Середній клас — це насамперед високопродуктивні й

широкоінформовані, ініціативні та заповзятливі працівники.

За останніми даними, в Україні середній клас ще не сфор-

мований, малочисельний, охоплює близько 20 % населення,

соціальна структура українського суспільства перебуває на етапі

становлення, вона нестійка, недосконала, отже, й суспільство не

можна вважати досить стабільним.

80. Роль і значення Спенсера для розвитку соціологічної науки.

В основі соціологічних поглядів Г. Спенсера, лежали два

вихідних положення, тісно пов'язаних з дарвінським вченням:

а) розуміння суспільства як соціального організму, подібного до

біологічного організму, і організму, який підкоряється тим же

законам організації, функціонування і розвитку;

б) вчення про загальну еволюцію, згідно з якою будь-яке явище

неорганічного, органічного і надорганічного світу є «частиною

загального процесу еволюції», оскільки існує тільки одна еволюція,

що відбувається всюди однаково».

Органіцистичні, натуралістичні ідеї Г. Спєнсера невіддільні від

його еволюціонізму в соціології. Сам предмет соціології уявлявся

йому як вивчення «зростання, розвитку, будівлі і відправлення сус-

пільного агрегату». Еволюція розглядалася ним як джерело будь-

якого природного і суспільного явища. У її основі — прояв і взаємо-

дія двох протилежних процесів: інтеграції (концентрації,

об'єднання) і дезинтеграцї (диференціації, розсіювання), тому що

еволюція — це «інтеграція речовини і розсіювання руху». Вона

завжди спрямована на перехід від невизначеного і простого до

визначеного і складного.

Таким чином, і соціальна еволюція виступає в Спенсера як ав-

томатичний, нездоланний, в загальному і в цілому визначений про-

цес чергування розвитку і розкладу певних суспільств.

Згідно з цим Г. Спенсер класифікував суспільства за ступенем їх

складності, а соціальний прогрес бачив у послідовному підйомі на

усе більш ускладнені ступені організації суспільства, що відбивають

все більш високі ступені їхньої внутрішньої згуртованості. Він поді-

ляв у цьому зв'язку суспільства на:

• прості,

• складні,

• подвійно і

• потрійно складні.

Вчення Г.Спенсера про соціальні інститути.

Характеризуючи структуру суспільства, Г. Спенсер розрізняв,

наприклад, три підсистеми — підтримуючу (економіка), розподіль-

чу (розподіл праці) і регулюючу (держава), а також шість типів соці-

альних інститутів (родинні, освітні, політичні, церковні, професійні і

промислові).