Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Bileti_z_filosofiyi.doc
Скачиваний:
45
Добавлен:
19.12.2018
Размер:
1.03 Mб
Скачать

28. Основні риси філософії Гегеля.

Видатний німецький філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель підводить своєрідний підсумок німецькій ідеалістичній традиції.

Він створив струнку ідеалістичну систему й розвинув діалектичний метод у пізнанні. Вихідним пунктом філософської концепції Гегеля є тотожність буття та мислення. З точки зору філософа, мислення є не лише суб'єктивною людською діяльністю, а й незалежною від людини об'єктивною сутністю, першоосновою всього сущого. Мислення, за Гегелем, відчужує своє буття в формі матерії, яка є "інобуттям" цього об'єктивно існуючого мислення, або абсолютної ідеї.

Але абсолютна ідея є активною і діяльною, вона мислить і пізнає себе, проходячи в цьому розвитку три етапи. Перший із них існував до виникнення природи і людини. Тоді ідея перебувала поза простором і часом, у стихії чистого мислення, виступала як система логічних понять та категорій, тобто як система логіки. На другому етапі оце духовне начало - абсолютна ідея - породжує із самого себе природу, яка, за Гегелем, є інобуттям абсолютної ідеї. Третій етап розвитку абсолютної ідеї – це абсолютний дух. На цьому етапі абсолютний дух залишає створену ним природу і повертається до самої себе, але вже на основі людського мислення (самопізнання ідеї). Ось ці три етапи і сформувались у Гегеля у самостійні складові його філософської системи: логіку, філософію природи та філософію духу. Першу з них – логіку мислитель вважає найважливішою частиною своєї системи, оскільки тотожність буття і мислення означає, що закони мислення, які досліджує логіка, є дійсними законами буття. Логіка, на думку Гегеля, є сутність усіх речей.

Виходячи з визнання тотожності мислення й буття, Гегель вважав, що діалектика, яку він розвиває, знаходить вияв у всіх сферах світу. "Все, що нас оточує, – казав Гегель, – може бути розглядуване як взірець діалектики". Заслуга Гегеля в тому, що він дав узагальнений діалектичний аналіз найважливіших філософських категорій і сформулював на цій основі три основних закони діалектики: закон переходу кількості в якість, закон взаємопроникнення протилежностей (закон єдності й боротьби протилежностей) та закон заперечення заперечення.

Всі філософські погляди Гегеля пронизані ідеєю розвитку. Він вважав, що неможливо зрозуміти явище, не усвідомивши всього шляху, що воно зробило у своєму розвитку. У філософській системі Гегеля дійсність представлена як безкінечний ланцюг діалектичних переходів.

Однак гегелівська філософія пронизана глибоким внутрішнім протиріччям. Метод розроблений Гегелем, спрямований на нескінченність пізнання. Оскільки ж об'єктивною основою його є абсолютний дух, а метою – самопізнання цього абсолютного духу, остільки пізнання звичайно, обмежено, тобто система пізнання пройшовши цикл пізнавальних ступенів завершується останньою ступінню – самопізнанням, — реалізацією якого є сама філософія Гегеля. По Гегелю його філософська система — вище одкровення людського і божественного духу, останнє й остаточне слово всесвітньої історії філософії.

Досить цікавим є міркування Гегеля щодо розуміння ним свободи. Справжня свобода, вважає Гегель, передбачає обмеження, але не яке завгодно, а лише те, що породжене розумом волі, що виключає випадкові потяги та залежність від зовнішнього, випадкового.

Відповідно твердженню Гегеля, всесвітня історія є утіленням волі в реальному житті народів, що представляє собою великий хід світового духу по своєрідних ступенях безперервного історичного процесу. Дійсну історію Гегель зв'язує з державно-правовою організацією життя народу, а прогрес убік розумного державного устрою — з історичним прогресом узагалі. "У наявному бутті народу субстанціальна мета полягає в тому, щоб бути державою і підтримувати себе в якості такої. Народ без державного устрою не має власне ніякої історії, подібно народам, що існували ще до утворення держави, і тим, що ще і понині існують як дикі нації". В остаточному підсумку Гегель прагнув обґрунтувати думка, що саме німецький народ, що нібито вже установив розумний державний устрій і є дійсним носієм всесвітньо-історичного прогресу. Таким чином, історія, представлена як саморозвиток світового духу.

Сила гегелівського генія дала йому можливість проникнути в розуміння глибокої сутності праці та її значення для становлення людини і суспільства. Лише шляхом праці, відповідно до Гегеля, людина створює засоби для задоволення своїх потреб. Так виникають економічна система і відносини. Вони ж у свою чергу лежать в основі соціальної диференціації людей.

Отже, свою концепцію філософії історії Гегель вибудовує на основі принципів історизму, об'єктивності (закономірності) і монізму, що склали золотий фонд скарбниці світової філософії.

Гегель і понині в історії філософської думки залишається першорядною величиною. Хоча його погляди і критикують, але його творчість вивчають і схиляються перед його генієм.

Він відіграв величезну роль саме своїм діалектичним методом. Він сформулював основні закони діалектики, що стало важливою методологічною зброєю багатьох мислителів наступних етапів розвитку в філософії.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]