- •1.Світогляд,сутність,структура,типи.
- •2.Виникнення філософії
- •3. Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •4.Багатоманітність форм і способів буття філософії
- •5. Розкрийте сутність міфологічного і релігійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду
- •6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду
- •7. Розкрийте зміст і сутність філософської культури
- •8. Охарактеризуйте роль особистості в філософї
- •9. Охарактеризуйте світоглядну природу філософського знання
- •10. Обґрунтуйте особливості філософії як типу духовності
- •11. Філософія і релігія: особливості співвідношення
- •12. Охарактеризуйте співвідношення філософії та моралі, філософії та мистецтва
- •13. Філософія і наука: характер співвідношення
- •14. Місце філософії в сучасній культурі
- •15. Розкрийте сутність філософської проблематики
- •16. Існує точка зору, що філософія це мудрість і знання. Обґрунтуйте її зміст та своє ставлення до неї.
- •17. Основні риси та проблематика античної філософії
- •18. Порівняти східну і західну парадигми філософування.
- •19. Охарактеризуйте вплив філософії античності на формування світоглядних позицій доби Середньовіччя і Відродження.
- •Середньовічний світогляд
- •20. Основні риси Середньовічної філософії.
- •21. Основні риси і проблематика філософії Відродження.
- •22. Проблеми пізнання і субстанції в філософії XVII ст.
- •23. Що означають поняття «теїзм», «деїзм», «пантеїзм» і як вони співвідносяться між собою? Назвіть філософів, що представляють ці позиції.
- •24. Проблема методу пізнання у філософських поглядах Бекона та Декарта
- •25. Основні риси філософії Просвітництва
- •26. Німецька класична філософія як втілення класичного типу раціональності.
- •27. Розкрийте сутність коперніканського перевороту Канта у філософії.
- •28. Основні риси філософії Гегеля.
- •29. Зміст і сутність антропологічного матеріалізму л. Фейєрбаха.
- •30. Розкрийте основну проблематику та вихідні принципи філософії марксизму
- •31. Проблематика раціонального та ірраціонального в філософії XX ст.
- •32. Охарактеризуйте характерні риси та основні напрями філософії XX ст.
- •33. Сцієнтизм та антисцієнтизм у філософії XX ст.
- •34. Філософія психоаналізу: основні представники та ідеї
- •35. Проблема людини в філософії XX ст.: екзистенціалізм, філософська антропологія, персоналізм.
- •36. Світова та українська філософія: особливості взаємозв’язків
- •37. Основні особливості і етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •38. Філософські погляди г.Сковороди
- •39. Особливості розвитку української філософії 2-ої половини XIX-XX ст.
- •40. Філософські ідеї Києво-Могилянської Академії.
- •41. Проблема буття та її місце в філософії.
- •42. Проблема буття та небуття в філософії. Розкрийте відмінності тлумачення цієї проблеми в західній та східній філософії.
- •43. Філософське осмислення світу: вихідні категорії.
- •44. Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога
- •45. Філософське розуміння простору та часу.
- •46. Рух і розвиток: зміст і співвідношення.
- •47. Діалектика як вчення про розвиток.
- •48. Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.
- •49. Проблема духовності в філософії.
- •50. Свідомість: сутність та властивості.
- •51. Свідомість як філософська проблема.
- •52. Свідомість як цілісна система.
- •53. Проблема несвідомого та його роль в людському бутті
- •54. Самосвідомість: її природа і специфіка.
- •55. Пізнання та його філософське тлумачення. Види пізнання.
- •56. Особливості чуттєвого та раціонального пізнання та їх роль у формуванні системи знань.
- •57. Пізнання і теорія істини
- •58. Наука: її особливості та соціальні функції
- •59. Наукове пізнання: специфіка, форми та методи.
- •60. Наука та основні закономірності її розвитку.
- •61. Розкрийте суть і співвідношення понять «парадигма», «наукова революція».
- •62. Охарактеризуйте зміст і особливості основних типів раціональності.
- •63. Технократизм та технократичне мислення: сутність та особливості.
- •64. Практика: сутність, види та роль в людській життєдіяльності.
- •65. Діалектика і логіка: їх зміст і співвідношення.
- •66. Розкрийте предмет логіки і сутність її основних законів.
- •67. Поняття, судження, умовиводи як форми законів.
- •68. Сутність людини в історико-філософському контексті. Есенційний та екзистенцій ний підходи до тлумачення сутності людини.
- •69. Проблемність людського буття: філософське осмилення.
- •70. Буття людини як буття можливого: творчість, своюода, вибір, відповідальність.
- •71. Проблема достотності людського буття.
- •72. Проблема сенсу життя і способи його філософського осмислення.
- •73. Проблема смерті та безсмертя в духовному досвіді людства.
- •74. Природа-людина-суспільство: філософські аспекти взаємодії.
- •75. Філософське розуміння суспільства.
- •76. Суспільство як цілісна система.
- •77. Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.
- •78. Історичність буття суспільства.
- •79. Проблема прогресу та сенсу історії.
- •80. Проаналізуйте концепції періодизації та спрямованості історії.
- •81. Проаналізуте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •82. Логіка розвитку технічного прогресу в світлі проблеми виживання людства.
- •83. Глобальні проблеми сучасності та майбутнє людства. Феномен глобалізації.
- •84. Природа цінностей і ціннісних орієнтацій та способи їх обґрунтування та передачі.
- •85. Базові життєві цінності, їх смисл і співвідношення.
- •86. Проблема свободи: філософський аналіз.
- •87. Особливості ціннісно-духовних орієнтирів сучасної культури.
- •88. Філософське тлумачення техніки.
- •89. Поняття «ноосфера» та його та його філософський зміст.
- •90. В чому полягає специфіка етичних, естетичних та релігійних цінностей?
- •91. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
- •92. Розкрийте зміст релігії як тип духовності.
- •93. Розкрийте сутність естетики як типу духовності.
- •94. Відчуження: способи його осмислення та подолання.
- •95. Назвіть та охарактеризуйте основні категорії естетики.
- •96. Етика: її предмет, зміст, основні категорії.
20. Основні риси Середньовічної філософії.
В історії Європи середньовіччя охоплює майже тисячоліття – від розпаду Римської імперії (V ст.) до кризи феодального ладу й формування на цьому ґрунті ідей доби Відродження. Перш за все це доба підсилення впливу релігії на всі сфери суспільного життя, що неминуче відбилося на розвитку всієї європейської філософії. Якщо антична філософія пов’язувала буття людини і світу перш за все з природою і космосом, то у середньовічній філософії джерелом всякого буття, блага і краси є Бог.
Середньовічне мислення теоцентричне. Бог є реальністю, який створює і визначає все суще. У основі християнського мислення лежать два найважливіших принципи, що не зводяться до міфологічної свідомості: і мислення язичницького (нехристиянського) світу: ідея творення (креаціонізм) і ідея одкровення (святе письмо).
Ці дві ідеї можна уподібнити онтологічному (вчення про природу світу) і гносеологічному (вчення про пізнання) аспектам філософії. Згідно християнському догмату (Біблії), Бог створив світ ні з чого, створив дією своєї волі завдяки своїй всемогутності, яка в кожну мить зберігає, підтримує буття світу. Вчення про творення переносить центр тяжіння з природного на надприродне начало. Якщо античні боги були споріднені з природою, Бог християнства стоїть над природою по той бік її і тому є трансцендентальним, що знаходиться за межами цього світу, поза свідомістю.
Одним з найбільш видатних представників зрілої схоластики був теолог, чернець Фома Аквінський (1225/26-1274). Він намагався обґрунтувати основні принципи християнської теології, спираючись на вчення Аристотеля. При цьому останнє було перетворене таким чином, що воно не вступало в суперечність з догматами творіння світу ні з чого і з вченням про боголюдяність І.Христа.
Вищою фазою розвитку середньовічної філософії є схоластика, яка починається з IX в. і продовжується до кінця XV в. Світ, згідно уявленням схоластів не має навіть самостійного існування, все існує лише у відношенні до бога.
Схоластична філософія зосередилася на двох проблемах: на доказі існування бога і на спорі між номіналізмом та реалізмом .
Схоласти прагнули зробити божественні постулати зрозумілими, і для цього зверталися до раціонального апарату - його понять, категорій, форм і методів доведення істини. Була розроблена тонка і гнучка система правильно побудованих силогізмів - умовиводів. Ця система лежала в основі середньовічної теологічної освіти, її й називали схоластикою. Щоправда, дуже часто схоластичні методи застосовувалися не для доведення змісту істин, а їх форми, що й надало схоластиці певного негативного забарвлення. Та незважаючи на цю обставину, схоластика збагатила й розвинула логіку - науку про закони, форми й прийоми мислення.
Питання відношення віри й знання в середньовічній філософії вирішувалося неоднозначно, що й знайшло відображення в боротьбі номіналізму й реалізму, в якій відбито полеміку між матеріалізмом і ідеалізмом. Номіналісти вважали, що реально існують лише предмети, речі, явища. Універсалії (категорії) - лише відбиття їх подібності, їх "імена", у ролі чого лише вони й виконують онтологічні функції. Найбільш видними представниками номіналізму були Уільям Оккам (1281-1349 рр.) та Іоанн Дунс Скот (бл. 1266-1308 рр.). Представники реалізму стверджували ідею реального існування універсалій. Вони існують до речей і являють собою думки, ідеї в божественному розумі. Тобто, реалізм зводиться до платонівського розуміння сутності ідей як вічної реальності.
Середньовіччя ознаменувалося і розвитком арабської філософії. Найвидатнішим серед арабомовних філософів вважається Ібн-Рошд (латинізоване ім’я Авверроес, 1126-1198 рр.). Він продовжував матеріалістичну тенденцію філософії Арістотеля. Та й праці його є, власне, коментарями до вчення великого античного філософа.
У середні віки розвивалася філософія і у східному, православному регіоні християнства - у Візантії. Вона не поривала з античною традицією, більше того, тут відроджується платонізм у оновленому вигляді неоплатонізму. Він покликаний був з позицій античності обгрунтувати троїчність Бога. В христологічних суперечках формувалося вчення про людську сутність, про душу і тіло. Починаючи з Х-ХІ ст. у філософії Візантії чітко простежуються дві тенденції - раціоналістична та містико-етична. Найбільш визначним представником першої з них був Михаїл Пселл (XI ст.) - політик, історик, філолог, котрий історичні події та суспільні явища трактував з раціоналістичних позицій. Друга тенденція знаходила своє виявлення у зверненні людини до свого внутрішнього "я" і практичних засобів його вдосконалення. Так зародився ісихазм, найбільшими представниками якого були Іоанн Ліствичник (VII ст.) та Григорій Палама (1297-1360). Ісихазм зробив певний вплив на філософію й духовне життя східних слов'ян, зокрема, українців.
Таким чином, філософія середніх віків була багатою й різноманітною. Незважаючи на свій теоцентризм, ця філософія спрямована на пізнання внутрішнього буття людини, її самосвідомості, яка вважалася для кожного більш відкритою, аніж зовнішня для нього реальність. Середньовічна філософія підготувала ґрунт для ідей доби Відродження.