68. Вивіз капіталу як провідна форма міжнародних економічних відносин. Модель міжнародного руху капіталів.

ВИВІЗ КАПІТАЛУ - вилучення частини капіталу з проце­су національного обігу і включення у виробничий процес або в обіг у різних формах в інших країнах з метою отримання при­бутку.

Мета вивозу капіталу - отримати більш високу норму прибутку за рахунок переваг, пов'язаних з використанням ін­тернаціонального фактора виробництва порівняно з національ­ними умовами господарювання.

Характерні риси сучасного вивозу капіталу

• Зростання масштабів експорту виробничого капіталу.

• Вивіз капіталу почав здійснюватись переважно між ви-сокорозвиненими державами.

• На початку 70-х років зростає роль країн, що розвиваю­ться, як експортерів капіталу (Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, Мексика, Венесуела та ін.).

• Вивіз капіталу виявився формою включення країн, що розвиваються, в МПП у галузях електроніки, машинобудуван­ня, науки, інформатики і перетворення їх у світових лідерів за рядом напрямків сучасного світового виробництва (Південна Корея, Сінгапур, Малайзія).

• Зміна галузевої структури вивозу капіталу - зростання темпів прямих іноземних інвестицій у новітні технології та об­слуговування.

• В останні десятиріччя вивіз капіталу сприяв формуван­ню умов для інтенсивного розвитку транснаціональної форми інтернаціоналізації виробництва.

Прямі інвестиції - вкладення капіталу здійснює безпосе­редньо інвестор в об'єкт інвестування (надають право управлінсь­кого контролю за об'єктом).

Портфельні іноземні інвестиції - здійснюються шляхом придбання акцій іноземних підприємств у розмірах, які не за­безпечують право власності або контролю над ними.

69. Причини і основні напрямки міжнародної трудової міграції. Проблеми трудової міграції в Україні.

Понад 20 млн. українців постійно проживають за межами своєї батьківщини і є вже громадянами інших держав.Але якщо раніше в міграції брали участь мешканці столиці, великих міст, де люди були більш інформованими і мобільними, існували зв'язки із зарубіжними країнами, поступово все активнішими ставали жителі різних за величиною поселень. Так, за даними загальнонаціонального соціологічного моніторингу, на сьогодні в потоках тимчасової трудової міграції за кордон найбільш широко представлено населення малих міст (33% виявлених домогосподарств мігрантів) та сільської місцевості (28%).

Метою виїзду за кордон у багатьох випадках є підвищення добробуту, вирішення житлового питання, фінансування навчання, відкриття власної справи, удосконалити знання іноземної мови.Потреба у вивченні мови країни перебування є найсерйознішою для успішної трудової міграції. Без мови влаштуватися на роботу, а тим більше відстояти свої права, для українця стає украй проблематично. 30,8% потенційних мігрантів планують виїзд на заробітки без знання мови вибраної ними країни. Ще однією проблемою є низька інформованість про законодавство країни перебування.

Трудова міграція, як масове явище, не сприяє наповненню пенсійного і соціального фондів через відсутність відрахувань від заробітної плати заробітчан. Вона призводить до втрати кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном малокваліфіковану роботу. Щорічно в країну від мігрантів надходить 4,5млрд.дол. на рік, що перевищує суму іноземних інвестицій. Але лише 3,6% заробітчан організовують власну справу . Ще однією тенденцією є відтік грошей, зароблених українськими мігрантами, з українських банків в західні. Якщо раніше наші мігранти вважали за краще класти гроші на депозити в українські банки, то тепер, під час кризи, неспокій людей за свої трудові заощадження може викликати недовіру до національної банківської системи. Зростаючими є проблеми зменшення населення працездатного віку і збільшення навантаженняна нього.

Через збільшення валютних ресурсів окремих сімей відбувається зростання цін на товари і послуги на внутрішньому ринку без відповідного підвищення купівельної спроможності основної маси населення.Це веде до ще більшого розшарування суспільства. Існує також загроза втрати конкурентоспроможності вітчизняними фірмами через ввіз до країни дешевих товарів «човниками».

Через малі квоти і високі податки іноземні роботодавці схильні до нелегального найму. Багато українців навіть не знають про легальний механізм виїзду і шукають нелегальні шляхи, що і ризиковані і більш дорогі.Мігрантимасово використовують студентські візи, нехтуючи обмеженням на кількість робочих годин, туристичні візи.Стає соціальною проблема покинутих дітей. Соціальне сирітство держава мусить брати під свою опіку.

Однією з форм міжнародних економічних відносин є мі­грація робочої сили - переміщення (переселення) праце здатного населення за межі національних кордонів з меток пошуку роботи, поліпшення умов життя.

Міграційне сальдо - різниця між кількістю людей, як виїхали за межі даної країни (емігранти), і кількістю людей, як в'їхали в цю країну з-за її меж (іммігранти), на постійне прожи вання.

Причини міжнародної трудової міграції

ЕКОНОМІЧНІ:

• зниження попиту на низькокваліфіковану робочу силу надмірне зростання її пропозиції;

• зростання попиту на висококваліфікованих спеціалістії у СІЛА, Західній Європі;

• міждержавні відмінності в заробітній платі;

• диференціація попиту на робочу силу (потреба як у ква ліфікованих, так і в некваліфікованих робітниках);

відмінності у рівнях життя населення в різних країнах;

нерівномірність інвестиційних процесів;

Основні напрямки міграції

Європа, Азія,

країни Центральної

Америки

Країни

Середземномор'я,

Східної Європи,

республіки колишнього СРСР,

Арабські країни

Країни Північної і Південно-Східної Азії

Індія, Пакистан,

Форми міжнародної трудової міграції:

=> безповоротна - зміна постійного місця проживання;

=> тимчасова - зміна місця проживання на визначений час;

=> сезонна - пошук сезонної роботи за межами своєї країни;

=> маятникова - регулярні поїздки за кордон на роботу з обов'язковим поверненням у свою країну.

Особливості міграційних процесів у сучасних умовах

=> поширення міграційних процесів на практично всі краї­ни світу;

=> пожвавлення маятникової міграції;

=> поширення нової форми міграції робочої сили - міграція науково-технічних кадрів;

=> зростання частки молоді у трудовій міграції;

=> посилення тенденції «втеча умів» з країн з перехідними економіками та країн, що розвиваються, у розвинені країни;

=> поширення обсягів нелегальної міграції через жорсткі вимоги міграційного законодавства розвинених країн тощо.

70.Розрахунок національного доходу у відкритій економіці. Вплив чистого експорту на ВВП. Серед усіх видів зовн.ек.діяльності безпосередній вплив на ВВП справляє зовн.торгівля. Вона вносить зміни в сукупні видатки й умови екон.рівноваги.

Згідно з методом “видатки-випуск” модель екон.рівноваги набирає такого вигляду: Y= C+I+G+NX. Зовн.торгівля також вносить зміни у вилучення та ін’єкції. Вилучення доповнюються імпортом (М), а ін’єкції – експортом (Х). Звідси модель екон.рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” набирає вигляду: (Y-T-C)+(T-G)-I=M+X , або S-I=NX.

Важливим чиником, який впливає на ВВП, є чистий експорт:Тут представлена граф. залежність ВВП від чистого експорту за допомогою моделі “витрати-випуск”. На цьому рисунку сукупні витрати спочатку розглядаються в умовах закритої економіки (Е1). Перетин ліній цих витрат з бісектрисою в точці Т1 визначає рівнов.ВВП, який дорів.У1. Тепер припустімо, що чистий експорт є позитивним. За цих умов експорт перевищує імпорт. Це означає, що інші країни доповнюють вн.сукуп.витрати на вир-во нашого ВВП на величину чистого експорту. Внаслідок цього сукуп.витрати збільшились і будуть дорівнювати Е2. Перетин ліній цих витрат з бісектрисою в точці Т2 озн., що рівнов.ВВП збільшився до У2. Отже, позитивний чистий експорт збільшує сукуп.витрати порівняно з їх величиною в закритій економіці і таким чином викликає зростання ВВП.

Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність. Але в умовах відкритої економіки мультиплікатор видатків враховує ще один канал вилучень – імпорт. Щоб врахувати вплив імпорту на мультиплікатор, слід спиратися на гран.схильність до імпорту (q): . Тоді мультиплікатор видатків:

71. Фактори, які визначають номінальні та реальні обмінні курси в Україні. Зовнішньоекономічні звязки між країнами обумовлюють необхідність у обміні їхніх національних валют.

Національна валюта – грошова одиниця даної країни, яка використовується в міжнародних розрахунках з іншими країнами.

Замкнута валюта – нац. валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на іноземні валюти.

Вільноконвертована валюта – яка вільно і необмежено обмінюється на іноземні валюти.

Конвертованість валюти – спроможність нац гр. одиниці вільно використовуватися в міжнародному платіжному обігу для здійснення різних міжнародних розрахунків.

Обмін валют і розрахунки між державами здійснюється на підставі валютного курсу.

Вал курс – це ціна грошової одиниці країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Валютний паритет – законодавчо встановлене відношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу.

Є 2 варіанти систем валютних курсів: система фіксованих вал. курсів і система гнучких(обмінний курс нац валюти визначається співвідношенням попиту і пропозиції на неї)

Номінальний валютний курс – офіційний курс обміну однієї валюти на іншу

Реальний вал курс – враховує рівень цін в обох країнах