3. Політичні і психологічні фактори, очікування

4. Попит і пропозиція іноземних валют

Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. У сучасних умовах зріс вплив міжнародного руху капіталів на платіжний баланс і відповідно на валютний курс, оскільки конкурентом валютного ринку є ринок цінних паперів - акцій, облігацій, векселів, короткострокових депозитів. У країнах, що розвиваються, ринок цінних паперів може гальмувати зростання курсу іноземної валюти.

72. .Модель is-lm для відкритої економіки при фіксованому обмінному курсі. Стимулююча грошово-кредитна політика держави в умовах відкритої ек-ки за умови фіксованого вал. Курсу.

Центральною проблемою грош-кред. політ. є манипулювання Ms з метою впливу на найважливіші макроек. параметри.

Існує 2 варіанти систем валютних курсів: 1)с-ма фіксованих вал. курсів, яка припускає втручання держави в їхні зміни; 2)с-ма плаваючих (гнучких) вал. курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається попитом і пропозицією.

При фіксован. вал. курсі стимулююча грош-кред. політ. не можлива. (q1q2, що суперечить політиці фіксов. вал. курсу.). Але ймовірно застосувати Ms.

Стимулююча зовнішньоторгівельна політика в умовах відкритої ек-ки при фіксованому вал. курсі.

Наслідком зовн.торг. політ. держави є стимулювання або обмеження експортних можливостей держави.

Існує 2 варіанти систем валютних курсів: 1)с-ма фіксованих вал. курсів, яка припускає втручання держави в їхні зміни; 2)с-ма плаваючих (гнучких) вал. курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається попитом і пропозицією.

Im обмежується. IS1IS2, q1q2. Але центральний банк повертає q2 до q1. Тому здійснюється грошова емісія, LM1LM2, q2q1, Y1Y2.

Стимулююча фіскальна політика держави в умовах відкритої ек-ки при фіксованому вал. курсі.

Фіскальна політика – с-ма заходів держави у сфері оподаткування та державних видатків з метою впливу на макроек. кругообіг.

Існує 2 варіанти систем валютних курсів: 1)с-ма фіксованих вал. курсів, яка припускає втручання держави в їхні зміни; 2)с-ма плаваючих (гнучких) вал. курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається попитом і пропозицією.

IS1IS2, рівновага з AB, збільшення q від q1q2. Але якщо держава в особі центрального банку зобов'язалась підтримувати фіксований курс, то їй треба повернути його до попереднього рівня. Здійснивши грошову експансію, LM1LM2, рівновага з BC. Зростає Y, бо зростанню %ставки під впливом стимулюючої політики протидіє збільшення Ms.

73. Рівень та якість життя. Макроекономічні показники рівня та якості життя в Україні. Рівень життя населення визначається як сукупність умов життя відповідно до досягнутого рівня економічного розвитку країни.

Вирізняють узагальнюючі та відносні соціально-економічні показники рівня життя населення. Узагальнюючі показники характеризують як абсолютні, так і відносні зміни в рівні життя населення. Друга група показників визначається тільки у відносному виразі. Рівень реального ВВП на душу населення дозволяє робити зіставлення з іншими країнами та виявляти, до високо- чи слаборозвинутих країн вона належить. Вирізняють номінальні та реальні доходи населення. Номінальні доходи характеризують обсяг грошових доходів незалежно від темпів інфляції та оподаткування. Реальні доходи враховують зміну цін і тарифів, витрати на податки. Номінальні доходи переводяться у реальні за допомогою індексу споживчих цін. Реальна заробітна плата характеризує купівельну спроможність населення. Низький платоспроможний попит населення на вітчизняні товари є однією з причин стагнації економіки. За умови зростання номінальної заробітної плати темпами, меншими за темпи інфляції, реальна заробітна плата зменшуватиметься. В економіках перехідного періоду,до яких відноситься і Україна, визначається зростаюча поляризація в реальних доходах населення, яка супроводжується зростанням бідності. Причинами такої поляризації є те, що джерелом доходів крім заробітної плати може бути ще й приватна власність.

Графічно диференціація доходів характеризується кривою Лоренца. Рівень нерівності в розподілі доходу характеризує коефіцієнт Джині. Основою розвитку економіки є наявність середнього класу. Належність до середнього класу визначається рівнем грошових доходів та можливістю їх заробляти. Середній клас стимулює споживчий попит, є основним платником податків, є опорою ринкових соціально-економічних перетворень. Витрати на оплату послуг значно залежать від платності, пільговості, безоплатності цих послуг. Тому розвиток самої соціальної сфери впливає на рівень життя населення. За міжнародними стандартами витрати на харчування в обсязі 50 % від доходів сім'ї та вище свідчать про низький рівень життя в країні. Важливим показником рівня життя населення є частка витрат на соціальну сферу в державному бюджеті та стан соціальної інфраструктури. Зменшення частки цих витрат, особливо на охорону здоров'я та освіту, відкидає країну за рівнем інтелектуального потенціалу далеко назад. Узагальнюючим показником рівня життя населення є індекс людського розвитку

Провідними для людського розвитку є матеріальна можливість забезпечити гідний життєвий рівень, довге і здорове життя, здобуття освіти. Ці три можливості враховуються для визначення ІЛР за методикою ООН.

Рейтинги постсоціалістичних країн за індексом соціального виміру

Чехія – 25 місце (Ісв=0.703), Угорщина – 26 місце (Ісв=0.686), Словаччина – 29 місце (Ісв=0.673), Польща – 30 місце (Ісв=0.667), Естонія – 33 місце (Ісв=0.658), Латвія – 34 місце (Ісв= 0.649), Болгарія – 38 місце (Ісв=0.628), Україна – 44 місце (Ісв= 0.554), Молдова – 46 місце (Ісв=0.529).

Принципово важливо, що країни цієї групи, які стали членами або кандидатами в члени ЄС, досягли значно вищих соціальних стандартів життя порівняно з Україною і Молдовою, які відступили в рейтинговій таблиці відповідно на 44 і 46 місця. У зв’язку з низьким рейтингом політичної стабільності, невизначеною соціальною та економічною політикою останніх двох країн, вони суттєво поступаються першим практично за всіма індикаторами соціального виміру, за винятком деяких освітянських індикаторів та індикаторів, пов’язаних з громадянськими свободами. 2002 року Україна зберегла свої позиції у світовому рейтингу за рівнем глобалізації, обігнавши за цим показником Росію, яка роком раніше випереджала нас на дві позиції в підсумковій таблиці. Як повідомило агентство Washington ProFile, за підсумками минулого року Україна посіла 42-ге місце у світі за рівнем глобалізації, тоді як Росія змістилася на 45-те місце з 40-го за підсумками 2001 року. Зокрема Україна обігнала Росію за рівнем залучення економіки у світову економічну систему (за цим показником Україна посіла 35-те місце, Росія — 51-ше), за обсягами міжнародної торгівлі (11-те і 40-ве місця), за людським чинником (43-тє і 54-те місця). Водночас за кількістю громадян країни, які відвідали інші країни, Україна та Росія посідають відповідно 34-те і 33-тє місця.Водночас Росія випереджає Україну за кількістю міжнародних організацій, у роботі яких вона бере участь (12-те і 22-ге місця відповідно), а також за кількістю інтернет-серверів (41-ше і 45-те місця). Для порівняння агентство відзначає, що за останнім показником Великобританія посіла 9-те місце, далі йдуть Фінляндія, США та Франція, на 15-й позиції — Чехія, на 17-й — Німеччина, на 32-й — Польща, 35-й — Японія, 51-й — Китай.У рейтингу глобалізації, який складають експерти журналу Foreign Policy, беруть участь 62 країни світу, що об’єднують 85% населення земної кулі та понад 90% світової економіки. При складанні рейтингу аналітики враховують чотири основних параметри. Це економічна інтеграція — обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій та різного роду виплат (у тому числі зарплат), що здійснюються з перетинанням державних кордонів; персональні контакти — зокрема, міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень та переказів. Крім того, враховується кількість користувачів Інтернету і кількість інтернет-серверів, а також залученість країни в міжнародну політику, зокрема членство у міжнародних організаціях та кількість посольств.

Важливе місце серед індикаторів рівня життя відводиться індикаторам диференціації доходів і заробітної плати.

Нерівність при розподілі доходів у суспільствах з ринковою економікою зумовлена такими чинниками: неоднаковими здібностями людей; рівнем освіти; компенсацією за малопрестижні види діяльності; попитом па певні професії або конкретні якості особистості; ризиком і наявністю тіньового сектору економіки; нерівномірним розміщенням природних ресурсів тощо.

Диференціацію доходів визначають, використовуючи індекс (коефіцієнт) Джині, який пов'язаний з кривою Лоренца.

Для побудови кривої враховують номінальний рівень доходів, доходи, що включають трансфертні платежі. Часовий проміжок розрахунку становить один рік.

Пряма ОА показує абсолютно рівномірний розподіл доходів у суспільстві, коли 20 % сімей володіють 20 % доходів, 40 % сімей — 40 % доходів і т. ін.

Крива ОВ відображує реальний розподіл доходів за групами сімей. Її називають кривою Лоренца. Посилення нерівності у розподілі доходів відображується у зміні конфігурації кривої у бік зростання її увігнутості відносно лінії абсолютної рівності.

Ступінь нерівності розподілу доходів вимірюється коефіцієнтом Джині. Він визначається відношенням площі фігури D, утвореної кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності ОА, до площі всього трикутника. Величина коефіцієнта може змінюватися від 0 до 100 %. При цьому, що вище значення показника, то нерівномірніше розподілено доходи у суспільстві.

У світовій практиці до інтегральних індикаторів якості життя відносять: індекс розвитку людського потенціалу (індекс людського розвитку — ІЛР), індекс інтелектуального потенціалу суспільства (ІІПС), людський капітал на душу населення (ЛКДН), коефіцієнт життєздатності населення (КЖН).

Для аналізу рівня та якості життя в країні використовують й інші показники: мінімальний середньодушовий доход; ВВП на душу малозабезпечених верств населення; мінімальна заробітна плата; динаміка захворюваності, народжуваності, смертності; рівень безробіття; міграція населення та її причини; рівень охоплення дітей 6—15 років неповною середньою освітою; рівень материнської смертності; частка витрат на екологію у ВВП.

З метою забезпечення нормального рівня життя держава визначає розмір прожиткового мінімуму. В Україні його визнано базовим державним соціальним стандартом.

Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживача.

Кошик споживача — вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні в певний час

Із входженням України в смугу економічної кризи, політичної нестабільності пов'язані показники середньої тривалості та рівня життя населення, які з 1991 року зменшуються.

Україна увійшла до групи країн із середнім рівнем ІРЛП (характеризується середніми показниками тривалості життя населення, рівня доступності освіти і рівня ВВП на 1 мешканця).

Україна серед 35 країн посідає 35 місце за індексом тривалості життя, 32-ге за ВВП на 1 мешканця і 20-23 місце за рівнем освіти, її рейтингове місце за ІРЛП серед 177 країн світу - 78.

Основною причиною низького рівня життя населення в Україні є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій в заробітній платі, важкі умови праці, тощо.