- •1.Макроекономічна теорія як розділ економічної науки. Предмет макроекономіки.
- •4. Становлення та розвиток макроекономічного аналізу. Основні теорії сучасної світової думки. Класична та Кейнсіанська
- •5. Економічна система як об’єкт макроекономіки. Типи економічних систем .
- •7. Макроекономічні моделі: сутність та типи
- •8. Проста модель кругообігу продуктів і доходів
- •9. Повна відкрита модель кругових потоків
- •11.Система національних рахунків (снр) як нормативна база макроекономічного рахівництва
- •15.Рух та розподіл ввп.
- •16 Новітні макроекономічні показники добробуту
- •1. Індекс людського розвитку (ілр) — інтегральний показник, який акумулює в собі такі показники:
- •3) Технологія:
- •4) Ступінь участі країни у міжнародних зв'язках та діяльність міжнародних організацій.
- •17.Передумови та характерні риси сучасного економічного зростання.
- •18. Моделі економічного зростання (неокласична модель, неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора, модель р. Солоу)
- •19.Державне регулювання економічного зростання.
- •20.Процес економічного розвитку та його елементи.
- •21. Фактори та темпи економічного зростання.
- •22.Стратегія економічного розвитку в Україні.
- •1.Трансформація бюджетних ресурсів у чинник ефективного соціально орієнтованого економічного зростання. Зниження податкового навантаження
- •2. Обмеження боргової залежності держави
- •3.Підвищення надійності грошової стабілізації
- •1.Горизонтальний
- •2.Проміжний
- •3.Вертикальний
- •25. Рівноважний обсяг виробництва в моделі аd-as
- •26. Взаємозв‘язок моделей аd-as та мультиплікатора.
- •27. Споживання, заощадження та їх взаємозв‘язок.
- •Графік ефекту м-ра
- •30. Суб’єкти, об’єкти та структура національного ринку
- •31. Ринок товарів та платних послуг ( благ). Крива Хікса-Хансена для ринку товарів та платних послуг.
- •31. Ринок товарів та платних послуг (благ). Крива Хікса – Хансена для ринку товарів та платних послуг.
- •34. Ринок грошей та цінних паперів. Крива Хікса – Хансена для ринку грошей та цінних паперів.
- •36. Ринок робочої сили та його рівновага. Ринок робочої сили: зміст, субєкти, структура та принципи функціонування.
- •39. Застосування моделі is – lm для аналізу економіки України.
- •40. Природа і специфіка циклічності економічної динаміки. Цикли і кризи
- •42. Фіскальна політика держави: сутність та види.
- •43. Вплив податкового мультиплікатора та мультиплікатора державних видатків на обсяг ввп. Податковий мультиплікатор (тT)
- •45. Державний бюджет та бюджетне обмеження уряду.
- •1. Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють:
- •2. Залежно від структури боргових зобов'язань виділяють:
- •47. Короткострокові та довгострокові наслідки державного боргу для України. Проблеми управління державним боргом України
- •48. Грошова система: сутність та основні елементи.
- •49. Структура грошової маси в Україні.
- •50. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають. Депозитний та грошовий мультиплікатори.
- •51. Грошово-кредитна політика держави. Грошово-кредитна політика в моделі is-lm впливає на рівень доходу через зміну процентних ставок.
- •52. Кейнсіанська та монетаристська концепції грошової політики.
- •Інфляція вплив. На економіку ч/з
- •55. Інфляційний та дефляційний розриви
- •58. Антиінфляційна політика держави
- •61. Види безробіття. Закон Оукена.
- •62. Класичний і кейнсіанський підходи до пояснення причин безробіття.
- •63. Система соціального захисту громадян в умовах ринку в Україні.
- •64. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості в Україні.
- •65. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості в Україні.
- •66. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості. Платіжний баланс. Торговий дефіцит.
- •68. Вивіз капіталу як провідна форма міжнародних економічних відносин. Модель міжнародного руху капіталів.
- •69. Причини і основні напрямки міжнародної трудової міграції. Проблеми трудової міграції в Україні.
- •Фактори, які визначають валютний курс
- •1. Економічні події:
- •3. Політичні і психологічні фактори, очікування
- •4. Попит і пропозиція іноземних валют
- •72. .Модель is-lm для відкритої економіки при фіксованому обмінному курсі. Стимулююча грошово-кредитна політика держави в умовах відкритої ек-ки за умови фіксованого вал. Курсу.
- •74. Модель is-lm для відкритої економіки при плаваючому курсі валют. Стимулююча фіскальна політика держави в умовах відкритої економіки за умови плаваючого вал. Курсу.
- •1.Трансформація бюджетних ресурсів у чинник ефективного соціально орієнтованого економічного зростання. Зниження податкового навантаження
- •2. Обмеження боргової залежності держави
- •3.Підвищення надійності грошової стабілізації
- •78. Ринкові невдачі як обгрунтування економічної діяльності держави.
- •79. Стабільність економічного зростання – узагальнений показник ефективності державного сектора.
- •80. Аналіз макроекономічної моделі україни в 2010-2011 роках.
55. Інфляційний та дефляційний розриви
Бажаним для сус-ва є такий обсяг нац.вир-ва, який можна отримати в умовах, близьких до повної зайнятості.Побудуємо графік,що ілюструє відхилення економіки.Для цього по осі OY відклалемо обсяг ЧНП, а по осі ОХ-сукупні витрати(Е),які для закритої приватної ек-ки=сумі споживчих витрат домогосподарства(С) та інвестиційних витрат(І):
Нехай безінфляційний рівень виробництва в умовах повної зайнятості дорівнює 200 млрд грн. Графік сукупних витрат (С –І0)1 перетинає бісектрису кута в точці N1, яка знаходиться ліворуч від обсягу виробництва в умовах повної зайнятості (N).
Величина, на яку сукупні витрати менші того рівня, що забезпечує рівень ЧНП при повній зайнятості, називають рєцесійним розривом.
Рецесійний розрив — це та величина, на яку потрібно змістити криву сукупних витрат вгору, для того щоб досягти не-інфляційного обсягу ЧНП в умовах повної зайнятості. Графічно реценсійному розриву відповідає відстань по вертикалі між (С+І0)0 та (С+І0)1.
Зміщення кривої сукупних витрат (С+І0)0 вгору від того обсягу сукупних витрат, який забезпечує повну зайнятість, тобто до (С+І0)2 відображає інфляційний розрив попиту.
Інфляційний розрив — величина, на яку сукупні витрати ((С+І0)2 перевищують рівень витрат, що забезпечують неінфляційний потенційний обсяг ЧНП. Інакпіе кажучи, інфляційний розрив — це відстань, на яку крива сукупних витрат (С+І0)2 має зміститись донизу, щоб забезпечити безінфляційний ЧНП при повній зайнятості.Інфляційний розрив свідчить про те, що в суспільстві наявний надлишковий інфляційний попит, який не може бути задоволений шляхом зростання реального обсягу національного виробництва. При рецесійному та інфляційному розривах держава прагне впливати на величину сукупного попиту через величину сукупних витрат, зміщуючи точку рівноваги у бажаному для суспільстві напрямку. З урахуванням участі держави сукупні витрати набувають вигляду: С + І + G.
Дефляційний розрив - відхилення сукупного попиту (AD) від стану рівноваги за умов повної зайнятості в бік зменшення при сталій пропозиції (AS) (графік 5).
Дефляційний розрив має місце, коли загальний рівень цін (Р) падає.
де М0 - точка рівноваги;
AS - сукупна пропозиція;
AD - сукупний попит;
YF - лінія повної зайнятості;
YM0- обсяг ВНП (доходу) в умовах рівноваги;
MB - дефляційний розрив.
Дефляційна політика спрямована на стримування зростання споживання і створює сприятливі умови для заощадження і нагромадження.
56. Інфляційний податок та сеньйораж. При монетизаії ДБ д-ва отримує сеньйораж – доход від друкування грошей. Він виникає в умовах перевищення приросту грошов.маси над приростом ВВПР.=> зростає серед.рівень цін. Через це всі економ.агенти змушені сплачувати інфляц.податок, який ч\з вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави: ІТ= (М/Р), де ІТ-інфл.податок, -темп приросту інфл.за рік(%), (М/Р)-рівень запасів грошов. Коштів екон. Агентів у реальн. вираженні.
В умовах інфляції економічні суб'єкти фактично сплачують ще один податок, не передбачений податковою системою, - інфляційний податок.
Інфляційний податок - втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції.
Інфляційний податок сплачується автоматично домашніми господарствами, оскільки із зростанням цін вони витрачають більше своїх грошових коштів.
Інфляційний податок (ІТ) визначається за формулою:
де Pn- рівень цін в n-му році;
Pn-1- рівень цін в (n-1)-му році;
Mn- пропозиція грошей в n-му році;
M/P - рівень запасів грошових коштів у реальному вираженні;
PΛ - темпи приросту інфляції за рік.
Інфляційний податок отримує емітент грошової маси, тобто держава.
Крім того, держава отримує додатковий дохід, обумовлений прогресивною шкалою оподаткування, тому інфляція (PΛ) сприяє зростанню номінальних доходів і в результаті темп приросту номінальних податкових надходжень випереджає темп інфляції (тому, що податки сплачуються за більш високими ставками). Але цей дохід не є інфляційним податком.
Сеньйораж (SE) - дохід, який отримує уряд на основі монопольного права друкувати гроші.
Сеньйораж може бути визначений купівельною спроможністю грошей, випущених в обіг за даний період:
З урахуванням витрат на виготовлення нових грошей, формула обчислення сеньйоражу набуває вигляду:
де Mn - пропозиція грошей в n-му році;
Mn-1 - пропозиція грошей в (n-1)-му році;
Pn- рівень цін в n-му році;
Mc - витрати на виготовлення нових грошей.
57. Соціально-економічні наслідки інфляції в Україні. Інфляція – це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Вона вимір.за допомогою індексу цін. Підвищення індексу цін у поточному році порівняно з попереднім указує на інфляцію, а зменш.індексу цін – на дефляцію. Показником інфляції є темп інфляції. Для обчисл.темпу інфляції (ТІ) застосов. 2 методи. Перший – на основі індексу цін базового періоду. В цьому випадку інфляція показ.відсоток приросту цін в аналізованому періоді (році) стосовно базового періоду (року): ТІ=–100,де– індекс цін аналізованого періоду (року); 100 – індекс цін поперед.періоду (року). Другий – на основі індексу цін поперед.періоду. В цьому випадку інфляція показ.відсоток приросту цін в аналізов.періоді (році) стосовно поперед.періоду (року): ТІ=.
Однією з закономірн.інфляції є постійне зростання цін та знецінення грошей. В залежності від темпу приросту цін інфляцію умовно можна поділ.на 3 види: Помірна (повзуча) інфляція виник.тоді, коли річний приріст цін склад.не більше 10%.Певний час ціни можуть зрост.повільними темпами, що не має негат.наслідків і не відчутним для економ.суб’єктів. Але з часом темпи зрост.цін збільш. Наслідки цього явища стають відчутними насамперед у монополізов.секторах економіки, де почин.прискорено підвищ.ціни на товари у відповідь зростання попиту. Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимір.десятками або сотнями відсотків. На цій стадії окремі групи економ.суб’єктів добив.різкого підвищ.цін, що змушує й інших посил.свої економ.та соц.вимоги. Тому зростання цін набуває стрибкоподібного характеру, стає важко передбаченим і не піддається регулюванню. Інфляція виходить з-під контролю держави. Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимір.тисячами відсотків. На цій стадії гроші почин.втрачати здатність викон.свої функції. У залежності від характеру кінцевих причин, які виклик.інфляцію, слід розрізн.2 її види: інфляцію попиту і інфляцію витрат. Інфляція попиту виникає тоді, коли ціни зрост.внаслідок випереджаючого зростання сукупн.попиту стосовно сукупн.пропозиції. Таке зрост.сукупн.попиту може бути викликане збільшенням пропозиції грошей, держ.витрат, а також ін вест.витрат та ін. Інфляція витрат, як правило, супрводж.падінням вир-ва. Таке явище дістало назву стагфляції. Отже, стагфляція виник.тоді, коли одночасно зрост.ціни і скороч.вир-во. У залежності від можливості передбачити зрост.цін розрізн.очікувану і неочікувану інфляцію. Очікув.інфляція спричин.певними тенденціями в економіці або заходами, заплонов.державою. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь. Неочікув.інфляція є результатом не передбач.змін в економіці, наслідком виникнення незапланов.змін у сукупн.попиті та сукупн.пропозиції. ЇЇ соц.-економ.наслідки прояв.у слідуючому: 1) Зниж.реальні доходи населення. При зрост.цін їхні реальні доходи зменш.і навпаки. 2) Знецінюються фінансові активи із сталим доходом. Інфляція зниж.їхню реалюну вартість. У цьому випадку скороч.також і реальні доходи, що їх отрим.власники таких фінансов.активів. 3) Поруш.норм.розподіл доходів між дебіторами та кредиторами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і прогр.кредитори (позичкодавці). Це обумов.тим, що в умовах інфляції кредит надається за однієї купів.спроможності грошей, а поверт.за іншої, нижчої. 4) Зниж мотивація до інветув.довгострокових програм. Довго строк.інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очік.отрим.при поточних цінах, у майбут.внаслідок інфляції може суттєво зменш.в реальному вимірі. 5) Прискор.матеріалізація грошей. Під час інфляції зрост.ціни на товарно-матер.ресурси і нерухомість. Тому домашн.господарства та підприємства намаг.позбут.грошей і вкласти їх у запаси товарно-матер.цінностей і нерухомість. 6) Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. В умовах неповн.зайнятості інфляція може викон.і позитив.функцію, якщо воно набуває вигляду інфляції попиту. В цих умовах держава, збільшуючи сукупн.витрати, може ціною помірн. інфляції стимулюв.збільш.вир-ва та зниж.безробіття. Але помірн.інфляція попиту може також самопримнож., якщо стає затяжною. За цих умов до неї звик.продавці і тому автоматично наперед підвищ.ціни на свої товари та послуги. 7) Зниж.мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення внаслідок інфляції, а також спотвор.структури і диференціації доходів негатив.вплив.на мотивацію підприєм.та трудов.діяльності. Це пов’язано з вел.диференціацією міжгалузев.зароб.плати, розривом у рівні оплати праці в держ.і недерж.секторах економіки, великим відставанням мінім.зароб.плати від середньої. 8) Інфляція відрив.управлінський механізм економіки. Інфляція знецінює не тільки гроші, а й усю систему регулювання економіки.