25. Рівноважний обсяг виробництва в моделі аd-as

Взаємодія та взаємозв'язок між сукупним попитом (AD) та су­купною пропозицією (АS ) здійснюється через систему цін.

Точка перетину кривої сукупного попиту (АD) та кривої су­купної пропозиції (АS) - точка рівноваги, яка визначає рівно­важний рівень цін (Pa ) та рівноважний реальний обсяг націо­нального виробництва (Qа ).

Три варіанти макрорівноваги

•Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіансіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

• Якщо сукупний попит зростає на проміжному від­різку, це приводить до зростання реального обсягу національ­ного виробництва, рівня цін та зайнятості.

• Якщо сукупний попит зростає на класичному відріз­ку АS, це призводить до інфляційного зростання цін та номі­нального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки він не може зростати за межі рівня «повної зайнятості»).

Із сказаного вище випливають такі висновки:

1) рівноважне співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції дає точка їх перетину;

2) залежно від того, на якому відрізку криву сукуп­ної пропозиції перетинає крива сукупного попиту, бу­демо мати різні результати (ефекти);

3) за незмінної сукупної пропозиції зміщення пра­воруч кривої сукупного попиту: на кейнсіанському відрізку зумовлює зростання обсягу виробництва і за­йнятості, не зачіпаючи рівня цін; на проміжному — зумовлює зростання обсягів виробництва при зростанні рівня цін; на класичному — збільшує рівень цін за незмінного обсягу національного виробництва;

4) за незмінної сукупної пропозиції зміщення кри­вої сукупного попиту ліворуч зумовлює зростання рівня цін і зменшення обсягів виробництва, що пояснюється ефектом храповика;

5) за незмінного сукупного попиту зміщення кри­вої сукупної пропозиції праворуч приводить до знижен­ня рівня цін та збільшення обсягів національного ви­робництва, і навпаки, зміщення АS ліворуч — до стаг­фляції, тобто зменшення обсягів виробництва, зростання рівня цін та рівня безробіття;

6) описана модель АD — АS є основою для більш детального і ретельного аналізу цілої низки макроеко-номічних проблем.

26. Взаємозв‘язок моделей аd-as та мультиплікатора.

Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу виробництва (Q), що і рівновага за моделлю AD - АS, обидві ведуть до реального ВНП, що дорівнює Q_E.

Вирішальне обмеження моделі мультиплікатора полягає в тому, що вона може пояснювати стан в економіці під час депре­сії або рецесії, однак не може застосовуватися для аналізу пері­оду повної зайнятості, коли реальний обсяг ВНП перевищує потенційний обсяг виробництва.

де С –ф-я споживання, C+I – зростання сукупного попиту під дією автономних інвестицій,

Q_E – Рівноважний ВНП, Е – точка рівноваги, Q_F – ВНП в умовах повної зайнятості.

27. Споживання, заощадження та їх взаємозв‘язок.

Дохід домашніх господарств складається з двох частин споживання і заощадження.

Споживання поділяють на:

• споживання товарів довгострокового використання (строк яких перевищує рік)

• короткострокового споживання (один рік)

• послуги(не має уречевленої форми ,процес виробництва і споживання у сфері послуг збігається у часі)

Дохід домашніх господарств є основним фактором споживчого попиту.

Споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає з його збільшенням, але не так швидко як дохід.

C=C₀ + c^’ ·Y

Гранична схильність до споживання – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.

С’ = дельта С/ дел Y

• якщо с’= 0, то весь приріст доходу буде зберігатися, оскільки заощадження –та частина доходу, що не споживається; • якщо с’= 1/2, це означає, що збільшення доходу буде поділено між споживанням і заощадженням порівну; • якщо с’= 1, то весь приріст доходу буде витрачений на споживання.

Заощадження – це неспожита частина доходу.

S= -C₀ +(1-c^’ )Y

Гранична схильність до заощадження

1-с’=s’

Разом із зростанням доходу зростає середня схильність до заощадження і зменшується середня схильність до споживання.

В період з 2002 до 2009 роки поведінка населення при зміні використовуваного доходу була неоднаковою. В 2003 та 2006 роках відбувалось скорочення заощаджень населення порівняно з попередніми роками і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень була від`ємною. Це означало, що в ці роки витрати домогосподарств перевищували їх доходи. В 2004, 2005, 2007 та 2008 роках відбувалось зростання абсолютних заощаджень і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень була позитивною. Це означало, що в ці роки домогосподарства вважали за краще частку доходу зберігати як заощадження (на поточних та депозитних рахунках в банках, в цінних паперах та ін.)

28.Інвестиції як компонент сукупних витрат. Одним з компонентів сукупних витрат є інвестиції (І). Вони відіграють подвійну роль в макроекономіці, оскільки в короткостроковому періоді, впливаючи на сукупний попит, визначають обсяг виробництва, а в довгостроковому періоді впливають на економічне зростання через капітало-утворення, на потенційний обсяг випуску та сукупну пропозицію.

Нагадаємо, що інвестиційні товари набувають як фірми, так і домогос­подарства, і діляться вони на три групи:

• інвестиції в житлове будівництво;

• виробничі інвестиції, тобто інвестиції в машини, обладнання, устатку­вання;

• інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

Кількість інвестиційних товарів, на які з'являється попит, залежить від величини процентної ставки. Для того щоб інвестиційний проект був при­бутковим, доход від його реалізації має перевищувати витрати на його впровадження. Підвищення ставки процента призводить до того, що зменшується кількість прибуткових інве­стиційних проектів і, відповідно, скорочується попит на інвестиційні товари.

Інвестиції залежать від реальної (r), а не від номінальної процентної ставки. Найпростіша функція інве­стицій має вигляд:

I=е-dr,

де I - інвестиційні витрати; e - ав­тономні інвестиції (не залежать від процентної ставки, а визначаються зовнішніми економічними фактора­ми, наприклад); r — реальна про­центна ставка (вартість запозичен­ня); d — емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки про­центної ставки.

Графік інвестиційного попиту нахилений донизу: чим вища ставка процента, тим менша кількість інвестиційних проектів буде прибут­ковою. Іншими словами, прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу, і вища процентна ставка змушує фірми ану­лювати певні інвестиційні проекти.

Окрім процентної ставки, на інвестиції також впливають і інші сили. Наприклад:

а) зростання ВВП переміщує криву інвестиційного попиту праворуч;

б) зростання податків на прибутки чинитиме депресивний вплив на інвестиції, і крива інвестиційного попиту зсуватиметься ліворуч;

в) песимістичні очікування інвесторів переміщують криву інвестиційно­го попиту ліворуч, а оптимістичні, навпаки, — праворуч.

29.Мультиплікатор Кейнса. Парадокс ощадливості. Характер залежності між запланованими інвестиціями і ВВП називається ефектом мультиплікатора, або просто М-ром.

Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу виробництва ,що і рівновага за моделлю AD-AS,обидві ведуть до реального ВНП ,що дорівнює Q_E .

Модель мультиплікатора може пояснювати стан в економіці під час депресії або рецесії.

Де С – функція споживання

С+І – зростання сукупного попиту під дією автономних інвестицій

Q_E – рівноважний ВНП

Е – точка рівноваги

Q_F - реальний ВНП в умовах повної зайнятості.

Прагнення до заощаджень пов'язане з тим, що при певному рівні доходів населення прагне заощадити кошти і інколи економічний обсяг заощаджень перевищує інвестиційні можливості виробництва. Тобто, виникає парадокс ощадливості, коли ріст заощаджень супроводжується скороченням інвестицій. Аналізуючи теорію мультиплікатора, потрібно звернути увагу на той факт, що первинний поштовх для розвитку економіки дають автономні інвестиції, незалежні від поточного доходу. Їх вливання в економіку викликає мультиплікаційний ефект. Відповідно, починається пожвавлення ділової активності, ріст зайнятості, ріст граничної схильності до інвестування.

М-р — це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити чміни в сукупному обсязі вир-ва.

Економічна суть М-ра в теорії Кейнса полагає в тому, що він показує залежність змін доходу від початкової зміни запланованих інвестицій:

де М_І — мультиплікатор інвестицій;

ВВП – зміна ВВП;

ВІ_п — початкова зміна запланованих інвестицій, яка викликає приріст ВВП.

Ефект М-ра спирається на 3 положення:

1) витрати та одержання доходів — це дві сторони кожної ділової угоди. Тому будь-які витрати створюють доходи адекватної величини, які розподіляються на споживання та заощадження;

2) б-я зміна доходу обумовлює відповідні зміни в споживанні та заощадженні, але співвід-ня між споживанням і заощадженням зберігається незмінним;

3) споживання, яке випливає із доходів, одержаних на кожному попередньому етапі здійснення ділових угод, перетворюється у витрати для наступного етапу. Причому, величина цих витрат постійно зменшується в міру віддалення кожного нового етапу від початкового.

Таким чином, початкові зміни інвестиційних витрат породжують нескінченний ланцюг вторинних споживчих витрат, які зменш-ся з кожним наступним циклом витрат, але у підсумку багаторазово змінюють ВВП.

Дія ефекту М-ра закінчується тоді, коли сума всіх заощаджень, які були спричинені початковим збільшенням інвестицій, компенсує цей початковий приріст запланованих інвестицій.

Існує зв'язок міх М-ром і граничними схильностями до споживання і заощадження. Доля приросту доходу, що спрямовується на заощадження (ГСЗ), визначає сумарний ефект від послідовних циклів витрат, які викликані початковою зміною доходів. М-р і гранична схильність до заощаджень обернено залежні:

М-р залежить від того, яка частка доходу перетворюється у споживчі витрати, т.б. від ГСС. Чим вища ГСС, тим більший м-р і навпаки. М-р знаходиться в оберненій залежності від ГСЗ. Чим вища ГСЗ, тим нижчий м-р.

Розглянутий простий м-р має однакову дію не лише до інвестицій, а й до ін елементів сукупних витрат, якщо вилучення відбуваються лише в формі заощаджень. Тому в загальному контексті це є м-р витрат:

Спираючись на цей м-р, можна обчислити приріст ВВП, спричинений б-я початковою зміною сукупних витрат:

Графічно дія ефекту м-ра зображена на рис. Припустимо, що початкове рівновага досягалась при ВВП на рівні О, де інвестиції = заощадженням. Далі на ринку складається сприятлива інвестиційна кон'юнктура, створюються можливості для додаткових інвестицій.