- •1.Макроекономічна теорія як розділ економічної науки. Предмет макроекономіки.
- •4. Становлення та розвиток макроекономічного аналізу. Основні теорії сучасної світової думки. Класична та Кейнсіанська
- •5. Економічна система як об’єкт макроекономіки. Типи економічних систем .
- •7. Макроекономічні моделі: сутність та типи
- •8. Проста модель кругообігу продуктів і доходів
- •9. Повна відкрита модель кругових потоків
- •11.Система національних рахунків (снр) як нормативна база макроекономічного рахівництва
- •15.Рух та розподіл ввп.
- •16 Новітні макроекономічні показники добробуту
- •1. Індекс людського розвитку (ілр) — інтегральний показник, який акумулює в собі такі показники:
- •3) Технологія:
- •4) Ступінь участі країни у міжнародних зв'язках та діяльність міжнародних організацій.
- •17.Передумови та характерні риси сучасного економічного зростання.
- •18. Моделі економічного зростання (неокласична модель, неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора, модель р. Солоу)
- •19.Державне регулювання економічного зростання.
- •20.Процес економічного розвитку та його елементи.
- •21. Фактори та темпи економічного зростання.
- •22.Стратегія економічного розвитку в Україні.
- •1.Трансформація бюджетних ресурсів у чинник ефективного соціально орієнтованого економічного зростання. Зниження податкового навантаження
- •2. Обмеження боргової залежності держави
- •3.Підвищення надійності грошової стабілізації
- •1.Горизонтальний
- •2.Проміжний
- •3.Вертикальний
- •25. Рівноважний обсяг виробництва в моделі аd-as
- •26. Взаємозв‘язок моделей аd-as та мультиплікатора.
- •27. Споживання, заощадження та їх взаємозв‘язок.
- •Графік ефекту м-ра
- •30. Суб’єкти, об’єкти та структура національного ринку
- •31. Ринок товарів та платних послуг ( благ). Крива Хікса-Хансена для ринку товарів та платних послуг.
- •31. Ринок товарів та платних послуг (благ). Крива Хікса – Хансена для ринку товарів та платних послуг.
- •34. Ринок грошей та цінних паперів. Крива Хікса – Хансена для ринку грошей та цінних паперів.
- •36. Ринок робочої сили та його рівновага. Ринок робочої сили: зміст, субєкти, структура та принципи функціонування.
- •39. Застосування моделі is – lm для аналізу економіки України.
- •40. Природа і специфіка циклічності економічної динаміки. Цикли і кризи
- •42. Фіскальна політика держави: сутність та види.
- •43. Вплив податкового мультиплікатора та мультиплікатора державних видатків на обсяг ввп. Податковий мультиплікатор (тT)
- •45. Державний бюджет та бюджетне обмеження уряду.
- •1. Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють:
- •2. Залежно від структури боргових зобов'язань виділяють:
- •47. Короткострокові та довгострокові наслідки державного боргу для України. Проблеми управління державним боргом України
- •48. Грошова система: сутність та основні елементи.
- •49. Структура грошової маси в Україні.
- •50. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають. Депозитний та грошовий мультиплікатори.
- •51. Грошово-кредитна політика держави. Грошово-кредитна політика в моделі is-lm впливає на рівень доходу через зміну процентних ставок.
- •52. Кейнсіанська та монетаристська концепції грошової політики.
- •Інфляція вплив. На економіку ч/з
- •55. Інфляційний та дефляційний розриви
- •58. Антиінфляційна політика держави
- •61. Види безробіття. Закон Оукена.
- •62. Класичний і кейнсіанський підходи до пояснення причин безробіття.
- •63. Система соціального захисту громадян в умовах ринку в Україні.
- •64. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості в Україні.
- •65. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості в Україні.
- •66. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості. Платіжний баланс. Торговий дефіцит.
- •68. Вивіз капіталу як провідна форма міжнародних економічних відносин. Модель міжнародного руху капіталів.
- •69. Причини і основні напрямки міжнародної трудової міграції. Проблеми трудової міграції в Україні.
- •Фактори, які визначають валютний курс
- •1. Економічні події:
- •3. Політичні і психологічні фактори, очікування
- •4. Попит і пропозиція іноземних валют
- •72. .Модель is-lm для відкритої економіки при фіксованому обмінному курсі. Стимулююча грошово-кредитна політика держави в умовах відкритої ек-ки за умови фіксованого вал. Курсу.
- •74. Модель is-lm для відкритої економіки при плаваючому курсі валют. Стимулююча фіскальна політика держави в умовах відкритої економіки за умови плаваючого вал. Курсу.
- •1.Трансформація бюджетних ресурсів у чинник ефективного соціально орієнтованого економічного зростання. Зниження податкового навантаження
- •2. Обмеження боргової залежності держави
- •3.Підвищення надійності грошової стабілізації
- •78. Ринкові невдачі як обгрунтування економічної діяльності держави.
- •79. Стабільність економічного зростання – узагальнений показник ефективності державного сектора.
- •80. Аналіз макроекономічної моделі україни в 2010-2011 роках.
51. Грошово-кредитна політика держави. Грошово-кредитна політика в моделі is-lm впливає на рівень доходу через зміну процентних ставок.
Коливання пропозиції грошей і відповідна зміна процентної ставки стимулюють або обмежують інвестиції в економіку і таким чином спричиняють коливання сукупного попиту.
Розглянемо механізм впливу на економічну систему стимулювально грошово-кредитної політики.
В короткостроковій моделі зростання про позиції грошей (М) підвищує їхні реальні запаси (М/Р), оскільки рівень цін (P) не змінюється. За даного рівня доходу зростання реальних запасів грошових коштів веде до падіння процентної ставки, тому крива LM пересувається праворуч вниз уздовж кривої IS, За зниження процентних ставок зменшуються витрати, пов'язані з фінансуванням інвестицій. Фірми реагують на це підвищенням планових інвестицій, що збільшує обсяг виробництва в економіці. Таким чином, зсув кривої LМ і зменшення рівноважної процентної ставки супроводжується зростанням рівноважного доходу. Як уже відомо, описаний механізм, через який зміни в пропозиції грошей впливають на економічну систему, отримав назву кейнсіанського передатного механізму грошово-кредитної політики.
Застосування стимулювальної грошово-кредитної політики дає змогу забезпечити короткострокове економічне зростання без ефекту витіснення.
Обмежувальна грошово-кредитна політика в короткостроковому періоді призводить до зменшення реального обсягу виробництва. В умовах зменшення пропозиції грошей відбувається зсув кривої LM ліворуч вгору. Згідно з кейнсіанським передатним механізмом, це збільшує ставку процента. Ії зростання викликає скорочення планових інвестицій і, відповідно, зменшує рівноважний рівень доходу в економіці.
Грошово-кредитна, або монетарна, політика є одним із головних інструментів державного регулювання економіки. Грош.-кред. політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економ. циклу, попередження і подолання спаду вир-ва.
Мета грош.-кред. політики – досягнення на нац. ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Так, під час спаду вир-ва монетарна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей, а в періоди високої інфляції, навпаки, до її обмеження.
Гол. суб’єктом монетарної політики держави є Центральний банк, який здійснює грошову емісію і регулює грош.-кред. д-ть комерц. банків.
У своїй політиці Центральний банк застосовує такі методи: операції на відкритому ринку; зміна рівня мінімальної резервної норми; визначення рівня облікової ставки.
Операції на відкритому ринку – суть методу полягає в купівлі-продажу Центр. банком урядових ЦП на відкритому ринку. В процесі купівлі-продажу цих паперів Центр. банк вступає у відносини з комерц. банками, нефінансовими фірмами і населенням. Купуючи або продаючи урядові ЦП, Центр. банк здатний збільшувати або зменшувати резерви в банк. системі і таким чином впливати на пропозицію грошей.
Якщо Центр. банк продає урядові ЦП, то в результаті у комерц. банків, нефінансових фірм і населення зосереджуються ЦП, а в Центр. банку – гроші. Це скорочує банківські резерви і здатність комерц. банків до кредитування. Скорочення резервів у комерц. банків призведе і до скорочення грошової пропозиції, внаслідок чого відсоткова ставка на кредити і депозити зросте, а інвестування знизиться. Це так звана політика “дорогих” грошей, яка є одним із елементів рестриктивної політики держави.
Якщо уряд, здійснюючи політику експансії, хоче знизити відсоткову ставку і пожвавити тим самим інвестиції, то грош.-кред. механізм діє у зворотньому напрямку: Центр. банк починає скуповувати урядові ЦП у комерц. банків, нефінансових фірм і населення, збільшуючи таким чином резерви комерц. банків та їх здатність до кредитування. В свою чергу, це збільшує пропозицію грошей і знижує відсоткову ставку; інвестиції на ринку капіталів зростають і в перспективі мультиплікативно зростає ВВП. Це є так звана політика “дешевих” грошей.
Змінюючи мінімальну обов’язкову резервну норму, Центробанк також може впливати на кредитні можливості комерц. банків. Збільшення норми резерву призведе до скорочення грошової пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стають “дорогими”, що означає рестриктивну політику. І навпаки, знижуючи резервну норму, Центр. банк здійснює експансіоністську політику, тобто політику “дешевих” грошей.
Облікова ставка – це відсоток, під який Центр. банк надає кредити комерц. банкам. Центр. банк може надавати безпосередньо позику комерц. банкам, призначаючи низьку (дисконтну облікову ставку). Тому ця політика називається також дисконтною. Вона призводить до збільшення резервів у комерц. банках і зростання пропозиції грошей, що знижує відсоткову ставку на грошовому ринку. І навпаки, підвищуючи облікову ставку, Центр. банк скорочує резерви комерц. банків. У них погіршуються можливості до кредитування економіки, пропозиція грошей зменшується, а відсоткова ставка зростає.
Грошово-кредитна політика – сукупність форм та інструментів державного впливу на пропозицію грошей з метою регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва, досягнення на національному ринку рівноваги за умов повної зайнятості і відсутності інфляції.
Головним суб’єктом грошово-кредитної політики є НБУ.
Основні функції НБУ: 1) емісія готівки та організація грошового обігу; 2) функція «банку банків»; 3) функція «банкіра уряду»; 4) здійснення грошово-кредитної політики; 5) здійснення валютного регулювання; 6) забезпечення стабільності національної грошової одиниці; 7) забезпечення безперебійної роботи платіжної системи; 8) представлення інтересів України у взаємних з центральними банками інших держав та міжнародними установами.
Операції, які здійснює НБУ: 1) відкриття та ведення рахунків комерційних банків, Державного казначейства та міжнародних організацій; 2) емісія власних цінних паперів; 3) купівля-продаж державних цінних паперів на вторинному ринку з метою регулювання грошового обігу; 4) купівля та продаж іноземної валюти на фінансових ринках з метою регулювання курсу національної грошової одиниці; 5) купівля і продаж банківських металів, дорогоцінного каміння, пам’ятних та інвестиційних монет на внутрішньому та зовнішньому ринках без ліцензування та квотування; 6) отримання й погашення кредитів від МВФ; 7) операції з комерційними банками, за допомогою яких здійснюється державне регулювання грошового ринку тощо.
НБУ використовує інструменти грошово-кредитної політики з метою впливу на кількість грошей або на процентні ставки.
Інструменти грошово-кредитної політики розрізняють за такими ознаками: 1) за об’єктами впливу: стимулювання кредитної емісії, стримування кредитної емісії; 2) за формою впливу: адміністративні, ринкові; 3) за характером параметрів: кількісні, якісні; 4) за строками впливу: короткострокові, довгострокові.
Причини нестабільності грошово-кредитної системи: 1) нестабільність курсу національної валюти; 2) прорахунки грошово-кредитної політики НБУ; 3) неадекватна фіскальна політика; 4) відсутність системи страхування депозитів тощо.
Політика «дешевих грошей» здійснюється шляхом: викупу центральним банком цінних паперів на відкритому ринку; зменшення облікової ставки та зменшення норми обов’язкових банківських резервів. Це стимулююча монетарна політика.
Політика «дорогих грошей» здійснюється шляхом: продажу центральним банком цінних паперів на відкритому ринку; збільшення облікової ставки та збільшення норми обов’язкових банківських резервів. Це стримуюча монетарна політика.