5. Комунальний кредит.

Інститут комунального кредиту відіграє особливу роль у фінансах місцевих органів влади.

Комунальний кредит у розвинутих місцевих фінансових системах основне джерело фінансування муніципальних інвестиційних програм.

За часів царської Росії мав місце розвиток комунального кредиту. В Росії набули розвитку муніципальні облігаційні позики. Досить широкого розмаху в дореволюційній Росії набула діяльність міських громадських банків, які здійснювали кредитування органів місцевого самоврядування.

У 1912 році було створено державну касу міської та земської позики, яка стала центром державного устрою з кредитування органів місцевого самоврядування.

У колишньому СРСР інститут комунального кредиту було відроджено в 20-х роках за часів НЕПу.

У 1923 році згідно з декретом ВЦВК почалося відродження комунальних банків, яким було надано право випуску муніципальних позик.

У січні 1924 року утворено ЦБ комунального господарства і тимчасового будівництва СРСР. До його акціонерів входила і УРСР.

Банк кредитував органи місцевого самоврядування, житлове будівництво, комунальне господарство. (середній % – 3,5 )

В усіх розвинутих зарубіжних країнах органи місцевого самоврядування можуть брати участь у кредитних відносинах (Данія, Італія, Нідерланди, Португалія, Швеція, Швейцарія).

В законодавстві всіх країн запозичені фінансові ресурси повинні спрямовуватися виключно на інвестиції. За рахунок позичок в Європейських країнах формується 10-15% доходів місцевих бюджетів. Зокрема: Сан Марино – 69%, Нідерланди – 19%, Кіпр – 12%, Франція – 10%.

Найбільш поширеними формами запозичень ресурсів є облігації комунального кредиту.

Муніципальні облігації можна поділити на три групи:

• генеральні боргові зобов’язання (бездохідні облігації гарантуються доходами місцевих бюджетів);

• доходні облігації (випускаються з метою фінансування будівництва);

• облігації змішаного характеру (не приносять доходів, погашення відбувається за рахунок діяльності підприємств створених на залучені кошти).

До безоблігаційних позик належать:

1. Угоди оренди, лізингу обладнання та майна.

2. Податкові позики.

3. Іпотечні позики (під заставу землі та майна).

Різновидом комунального кредиту є комунальний банківський кредит. Це кредити комунальних банків, державних комунальних банків, взаємний комунальний кредит, а також жиро оборот і кредити жиробанків.

Особливою формою комунальних закладів банківського типу є жиро централі (виникли у Німеччині у 1908 році.).

Жиробанки – є ефективною формою спрощення взаємних розрахунків між органами місцевого самоврядування.

Розрахунки через жиробанки відбуваються без посередництва грошей у формі спеціальних поточних рахунків.

Комунальний кредит є системою відносин між двома юридичними особами з поворотної, платної та строкової передачі фінансових ресурсів.

Основними формами комунального кредиту є:

1. Облігаційні позики.

2. Безоблігаційні позики.

3. Комунальний банківський кредит.

4. Комерційний комунальний банківський кредит.

5. Комунальний кредит державних банків.

6. Взаємний комунальний кредит.

Загальний обсяг випущених внутрішніх позик регулюється ВРУ в межах визначених законодавством внутрішнього державного боргу.

Органами місцевого самоврядування встановлюється розмір місцевих позик та кредитів обов’язкового погоджують його з МФУ.