4. Міжбюджетні відносини на різних рівнях бюджетів

Регулювання міжбюджетних відносин, як елемент бюджетного процесу застосовується на всіх його етапах, крім останнього (складання, розгляду і затвердження звіту про виконання бюджету).

Заходи щодо регламентації й упорядкування перерозподілу ресурсів між ланками бюджетної системи є необхідною складовою механізму вирішення завдань кожної стадії бюджетного процесу і забезпечують можливість переходу від одного етапу до іншого.

Розрахунок і прийняття плану регулювання бюджетів є необхідною умовою завершення бюджетного планування, що дає змогу перейти до виконання державного і місцевого бюджету. Проведення балансуючого розрахунку між державним і місцевим бюджетом після завершення бюджетного року дає підставу до фактичного переходу від етапу виконання бюджету до етапу складання, розгляду і затвердження звіту про виконання.

Провідною формою організації міжбюджетних відносин залишається розмежування джерел доходів між ланками бюджетної системи відповідно до розподілу владних повноважень. Першим кроком на шляху до створення чіткої та зрозумілої системи надання бюджетних трансфертів є перехід до визначення обсягів видатків місцевих бюджетів за основними напрямками делегованих повноважень на основі узагальнюючих нормативів бюджетної забезпеченості.

В основу розрахунку нормативу бюджетної забезпеченості покладені такі соціальні показники: забезпеченість кадрами, послугами та інше.

Нормативи бюджетної забезпеченості розраховуються по кожній бюджетній галузі окремо, що сприяє обґрунтованому розподілу ресурсів у галузевому розрізі.

Серйознішим недоліком механізму бюджетного регулювання є те, що застосовуються не взаємозалежні, а різноманітні форми перерозподілу бюджетних коштів. Сфера дії кожного з інструментів бюджетного регулювання, конкретні розміри фінансових ресурсів, що перерозподіляються постійно визначаються індивідуально.

Отже, постає необхідність розробки єдиних критеріїв організації всіх видів фінансової допомоги.

5. Міжбюджетні відносини в зарубіжних країнах.

Діючі системи бюджетів в зарубіжних країнах можна згрупувати в три основні моделі.

Перша модель ґрунтується на повному розмежуванні окремих податків між різними адміністративними рівнями влади і на закріплення їх в законодавчому порядку за відповідними рівнями бюджетної системи. Дана модель частково характерна для США.

Друга модель ґрунтується на фінансованому в законодавстві пайовому розподілі основних податків між різними адміністративними рівнями влади і на відповідному закріплені цих часток за рівнями системи бюджетів. Це модель характерна для ФРН.

Третя модель характеризується застосуванням різними рівнями влади спільної бази оподаткування. При цьому кожен рівень влади встановлює власну ставку на основі однієї бази оподаткування. Загальна ставка оподаткування є сумою податкових ставок різних рівнів влади. В такий спосіб розподіляється прибутковий податок у Швеції.

З основних інструментів міжбюджетних взаємовідносин в зарубіжних країнах можна виділити:

1. Розподіл окремих податків між рівнями влади.

2. Пайова участь різних рівнів влади в розподілі доходів від окремих видів податків.

3. Використання різними рівнями влади спільної бази оподаткування та участь в розподілі окремих податків на основі власних ставок оподаткування.

4. Система загальних і спеціальних трансфертів.

Трансферти – це узагальнюючий термін, яким в зарубіжних країнах називаються фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджету місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетних одиниць нижчого адміністративного рівня, а також у зворотному напрямку.

За рахунок трансфертів в багатьох країнах формується домінуюча частина доходів місцевих органів влади (на Мальті 98%, у Румунії 79%, Латвії 68%, Великобританії 77%, Нідерландах 60%).

В зарубіжних країнах сформувалася розгалужена система трансфертів. Вона є інструментом проведення державної регіональної фінансової політики.

За допомогою трансфертів здійснюється:

1. Фінансове вирівнювання.

2. Фінансуються делеговані повноваження.

3. Забезпечуються послуги місцевої влади на рівні встановлених центральною владою мінімальних соціальних стандартів.

4. Компенсуються витрати окремих громад через додаткові витрати на послуги якими користуються жителі інших територіальних колективів.

Трансферти поділяються на чотири групи:

1. Розподілені податки.

2. Гранти: специфічні (мають цільовий характер) та генеральні (не обумовлюються конкретною метою їхнього витрачання).

3. Субвенції.

4. Інші.