- •29.1.2. Закон Кірхгофа
- •29.1.3. Закони випромінювання ачт
- •29.2. Зовнішній фотоефект
- •29.3. Енергія та імпульс світлових квантів
- •29.4. Ефект Комптона
- •29.5. Модель атома Бора - Резерфорда. Досліди Франка і Герца
- •29.6. Спектр атома водню за Бором
- •30. Елементи квантової механіки
- •30.1. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •30.2. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга
- •30.3. Хвильова функція і її статистичний зміст
- •30.4. Рівняння Шредінгера
- •30.5. Розв’язування рівняння Шредінгера для мікрочастинки, що міститься в нескінченно глибокій потенціальній ямі
- •30.6. Квантовий гармонічний осцилятор
- •30.7. Тунельний ефект
- •31. Фізика атомів і молекул
- •31.1. Квантово-механічна модель атома водню
- •31.2. Дослід Штерна і Герлаха. Спін електрона
- •31.3. Принцип Паулі. Періодична система елементів Менделєєва
- •31.4. Рентгенівські спектри
- •31.5. Типи міжатомних зв'язків і утворення молекул
- •31.6. Молекулярні спектри
- •31.7. Комбінаційне розсіювання світла
- •31.8. Люмінесценція
- •32. Елементи квантової статистики
- •32.1. Класична і квантова статистики
- •32.2. Розподіли Фермі-Дірака та Бозе-Ейнштейна
- •33. Фізика твердого тіла
- •33.1. Елементи зонної теорії кристалів
- •33.2. Діелектрики
- •33.3. Метали
- •33.4. Напівпровідники
- •33.5. Домішкова провідність напівпровідників
- •33.7. Напівпровідникові прилади
- •33.8. Фотопровідність
- •34. Макроскопічні квантові ефекти
- •34.1 Явище надпровідності
- •34.2. Ефект Джозефсона
- •34.3. Надтекучість
- •35. Основи квантової електроніки
- •35.1. Взаємодія випромінювання з речовиною
- •35.2. Інверсна заселеність
- •35.3. Лазери
- •36. Фізика атомного ядра
- •36.1. Будова та основні характеристики атомних ядер
- •36.2. Енергія зв'язку ядра. Дефект маси
- •36.3. Властивості ядерних сил
- •36.4. Феноменологічні моделі ядра
- •36.5. Радіоактивні перетворення атомних ядер
- •36.6. Закономірності -розпаду
- •36.7. Закономірності -розпаду
- •36.9. Ядерні реакції
- •36.40. Спонтанний поділ ядер
- •36.11. Вимушений поділ ядер. Ланцюгова реакція поділу
- •36.12. Ядерний реактор
- •36.13. Термоядерні реакції
- •36.14. Дозиметричні одиниці
- •37. Елементарні частинки
- •37.1. Фундаментальні взаємодії
- •37.2. Класи елементарних частинок
- •37.3. Характеристики елементарних частинок
- •37.4. Частинки й античастинки
- •37.5. Лептони
- •37.6. Адрони
- •37.7. Кварки
- •37.8. Переносники фундаментальних взаємодій
- •37.9. Велике об'єднання
- •Висновок
31.4. Рентгенівські спектри
Рентгенівські промені — це електромагнітні хвилі з малою довжиною хвилі — 0,1 нм. Рентгенівське випромінювання виникає при бомбардуванні електронами електрода, виконаного з матеріалу, що складається з атомів з z > 20.
Розрізняють суцільний і характеристичний (лінійчастий) рентгенівські спектри.
Рис. 31.3
Походження суцільного спектра, існування в ньому короткохвильової границі і її залежність від напруги можна пояснити так. При зіткненні з анодом електрон потерпає різке гальмування, тобто рухається з великим від’ємним прискоренням. Відповідно до законів класичної електродинаміки заряд, що рухається прискорено, випромінює електромагнітні хвилі. Строгі розрахунки за теорією Максвелла дозволили знайти аналітичний вираз для залежності I(), показаної на рис. 31.3.
Щоб пояснити існування короткохвильової границі суцільного спектра запишемо закон збереження енергії для взаємодії електрона з анодом. Пройшовши прискорюючу різницю потенціалів U, електрон набуває кінетичну енергію mv2/2=eU, що частково витрачається на випромінювання світлового кванта з енергією hν, а частково перетворюється в теплову енергію, що приводить до розігрівання анода:
eU=h+Q.
Для кожного з електронів, що співударяється з анодом, співвідношення між h і Q різне: чим більш Q, тим менше h, і навпаки. Тому рентгенівський спектр є суцільним. У деяких сприятливих випадках вся кінетична енергія електрона переходить в енергію електромагнітного випромінювання: eU= h.
Оскільки 0=c/0, то з останнього співвідношення випливає
.
Таким чином, з ростом напруги 0 зменшується, що погоджується з дослідом (рис. 31.3).
Рис. 31.4
Експериментально було встановлено, що лінії якої-небудь серії задовольняють співвідношенню, що нагадує узагальнену формулу Бальмера для воднеподібних атомів (див. §29.6):
-
,
(31.6)
де R — постійна Ридберга; — стала екранування; n і m — натуральні числа, причому n < m.
Формулу (31.6) називають законом Мозлі.
Зміст сталої екранування полягає в тому, що електрон, що здійснює перехід на більш низьку оболонку, «відчуває» не весь заряд ядра Ze, а заряд (Z – )e, ослаблений екрануючим впливом інших електронів. Наприклад, для переходу L→K =1, оскільки на K-оболонці залишається один електрон, що зменшує заряд ядра на величину одного елементарного заряду. Частота першої лінії K-серії, що виникає в результаті переходу L→K, знаходиться за формулою
-
.
(31.7)
Формула (31.7) дозволила найбільш точно визначити заряд ядра атома і зіграла видатну роль в обґрунтуванні ядерної моделі атома.
Слід відзначити, що оскільки лінійчатий рентгенівський спектр виникає при переходах електронів на внутрішніх оболонках атома, то на ньому зовсім не позначається стан зовнішніх електронних оболонок, що визначається тим, чи входить атом у яку-небудь сполуку або залишається вільним. Це надзвичайно полегшує використання рентгеноскопічного методу для аналітичних цілей, наприклад, у геології.
Серед інших застосувань рентгенівських променів відзначимо можливість вивчення структури кристалів і внутрішніх оболонок атомів, структурний аналіз у хімії й біології (наприклад, розшифровка структури ДНК), діагностика й терапія в медицині, стерилізація харчових продуктів, дефектоскопія в техніці, криміналістика і т.д.