3. Боротьба проти монголо-татарської навали.

Монгольська держава утворилася у жінці XII — на початку XIII ст. у степах Центральної Азії. У 1206 р. хан Темучин був проголошений Чінгіс-ханом (великим ханом) і розпочав здійснювати широку завойовну політику. Він підкорив Північний Китай, Сибір, Середню Азію.

У 1222 р. через Кавказ монголи вдерлися в причорноморські степи і завдали поразки половцям. Половецький хан Котян звернувся за допомогою до руських князів. Вони зібралися на раду у Києві і вирішили підтримати половців. Мстислав Удатний, Данило Романович, князі (київський, смоленський) разом з половцями вирушили проти ординців. Однак у битві на р. Калжау 1223 р. через неузгодженість дій руські і половецькі війська були розгромлені. Монголи захопили кілька руських князів у полон і замордувало їх. Загинуло і дев'ять десятих досить великого руського війська. Данило Романович врятувався, хоч і був поранений.

Розгром великої руської армії справив важке враження на Русі. Однак татари повернули на схід і зникли в степах. Літописець лише міг записати, що страшний ворог «не знати звідки прийшов і не знати куди подівся». Однак татари у 1237 р. знову появились і у значно більшому числі під проводом хана Батия (Бату). Катастрофа на р. Калка була лише прелюдією загального жорстокого погрому.

Монгольське завоювання почалося з удару по Рязанщині, потім Володимиро-Суздальському князівству. Війська і населення князівств чинили героїчний опір, але кожний боровся самостій­но, без підтримки інших князівств і татари брали одно місто за другим, спустошили й пограбували північно-східні князівства.

Весною 1239 р. татари почали завойовувати Південно-Західну Русь. Першим захопили і спалили Переяслав, потім Чернігів. Від нього повернули на Київ, проте відразу не наважилися штурмувати місто, у якому був сильний гарнізон, що його активно підтримувало населення. Винищивши оточуючі селища, вони пішли на з'єднання з головними силами.

Восени 1240 р. монголо-татари вдруге підступили і обложили Київ. Понад 10 тижнів тривав штурм. Кияни під проводом тисяцького Дмитра, що його тут поставив Данило Галицький, мужньо оборонялися, але сили булі нерівні, і місто було захоп­лено, розорене, розграблене.

Здобувши Київ, загарбники рушили на Галицько-Волинську землю. Долаючи відчайдушний опір русичів, захопили і зруйну­вали міста Волині: Кам'янець, Ізяслав, Луцьк та ін. Особливо жорстоко розгромили багатий і красивий Володимир — головне місто Волині; жителі його були вирубані, винищені. Потім така ж доля спіткала Галич.

Далі Орда вдерлася в Польщу, Закарпатську Русь, Чехію, Угорщину. Однак, уже значно ослаблені стійким опором русичів, кочівників у 1242 р. зіткнулися із закованими у залізо німецькими і песькими лицарями, потерпіли поразку і повернули на схід. На Нижній Волзі Батий заснував державу Золота Орда із столицею у м. Сарай. Всі руські землі стали васалами цієї дер­жави. Таким чином, західноєвропейські народи і їх цивілізація були врятовані від монголо-татарського поневолення завдяки важкій боротьбі народів Київської Русі та інших слов'янських країн, їх незчисленним жертвам і втратам. В руїнах і згарищах лежали міста і села, занепали ремесла, торгівля," культура Київщини, Чернігівщини, Переяславщини та інших земель Русі. Багато людей загинуло або потрапило у полон. Населення обкладалося податками, поборами, відбувало численні повинності. В той же час, за князями, боярами залишалися їх володіння, Особливо важким було становище селян, городян, що зазнавали подвійного гніту: від ханів і місцевих князів, бояр. Однак церкву татари не оподаткували, відносилися до неї з певною терпимістю.

Політичний розвиток Русі уповільнився. Татарам було вигідне роздроблення і вони заохочували феодальні чвари та усобиці. Посилився економічний та політичний занепад Києва, Подніпров'я. Поступово Київ втратив і значення релігійного центру — наприкінці XIII ст. митрополит переїхав звідси у Володимиро-Суздальське князівство і встановив свою митрополію у м. Володимир. Далі дробилося Чернігово-Сіверське князівство. Переяславське князівство, ймовірно, взагалі припинило своє існування.

У Галицько-Волинськім князівстві татарська руїна спіткала лише великі міста і села та містечка при шляхах, якими рухались, татари. Після того край поступово відновлював своє життя. Князівство знову посилювалося,, зростало. Це турбувало хана і у 1245 р. він вирішив передати Галич іншому князю. Щоб зберегти спокій у своїй державі, Данило у 1246 р. змушений був поїхати у Золоту Орду просити собі ярлик на князювання у Галичі. Хан приймав його досить прихильно, Данило визнав себе васалом хана («мирником» — союзником), за що дістав право князювати у Галицько-Волинськім князівстві. На вимогу хана чи його намісника князь мав виставляти свою дружину для спі­льних походів. Данило боляче сприймав свою принизливу залежність. Літопис, відображаючи ці настрої, писав: «О, зліше зла честь татарська».

Данило не «примирився з підданством татарам, і всі сили зосереджує на підготовці до боротьби проти них. З цією метою він розгортає енергійну діяльність по створенню союзу міжнародних сил для боротьби з кочівниками, які загрожували всій Європі. Активно шукаючи союзників, він здійснює політику примирення із своїм давнім противником Угорщиною, яка також боялася нової татарської навали. З метою подальшого зміцнення миру і співробітництва з нею Данило одружує свого сина Льва з дочкою угорського короля. Цим самим завершилась майже півстолітня полоса напруженості і конфліктів у стосунках Галичини і Угорщини. Значно зміцнились підносний з Литвою. її князем Міндовгом. Однак, ці відносини не були стабільними.

Князь особливу увагу приділив стосункам з папою Римським Інокентієм IV, який дбав про оборону християнства від татарської загрози. Данило пропонує папі організувати хрестовий похід проти татар. Папа погоджується, і пропонує Данилові королівську корону. Коронування Данила відбувалося у досить таємничій обстановці у м- Дорогочин, щоб не дратувати татар. Данило вів кілька років з папою переписку.

Одночасно папа Римський запропонував окатоличити населення краю, поєднавши католицтво з православієм. На цю унію Данило погодився. Однак він розірвав скоро всякі відносини з папою, коли виявив, що обіцяної допомоги не буде: Європа прийшла до висновку, що татари нових походів до неї не будуть проводити, Не діставши зовнішньої допомоги у боротьбі проти татар, князь Данило вживає заходів, щоб зміцнити державу і, спираючись на власні сили, звільнитись від ярма. З цією метою він реформує військові Сили, створивши добре озброєне піше військо із селян, зміцнює свою дружину. Поряд з цим ведеться широке будівництво оборонних споруд міст ,країни, будуються нові фортеці, мури, башти та ін. Створюється система фортець ї добре укріплених міст, які повинні були стати опорою у боротьбі проти татар. Особливо відзначався своїми укріпленнями Холм.

У 1254 p., скориставшись, усобицями в Орді, Данило починає реалізовувати своє найважливіше завдання — війну проти татар і звільнення від них. Конфлікт з татарами безпосередньо виник у зв'язку з походом Данила проти так званих «татарських людей». Це були громади, які виходили з-під влади князів і проголошували своє самоврядування і залежність від татар, яким виплачували невеликі натуральні податки зерном. Питання про татарських людей пов'язане з проблемою Болоховської землі і Болоховських князів. Вона була розташована у верхів'ях річок Случ і Буг, тобто на Сході Волині, що прилягала до північної Київщини. Ці групи більшість учених вважає залишками тюркських племен, які займались землеробством, хоч зберігали деякі риси кочівників. Всі вони були вороже настроєні проти керівників Галицько-Волинського князівства, підтримували свавільних, бояр, а коди Батий вторгся у Галицько-Волинське князівство, болоховці перейшли на його бік і в майбутньому знаходилися під протекцією ханів.

Данило пішов на них походом, поруйнував їх міста і села, забрав багато людей у неволю. Однак болоховці вперто трималися протатарської політики і Данило іще не раз вживав таких репресій. Це диктувалось іще й тим, що виходити 3-під княжої влади та приймати татарське керівництво почали і деякі громадяни Північної Київщини та Поділля. Вони недалекоглядно вважали за краще платити невелику данину татарам, ніж нести важкі повинності на користь князя, якому постійно доводилося напружувати всі сили держави для її оборони.

У відповідь на акції Данила татарський хан Куремса, який мав невеликі військові сили, почав здійснювати походи на Волинь і в інші райони. Однак Данило відбив ці напади і почав іще ширше готуватися відібрати у татар Київщину та ін. землі. Через кілька років ординський хан вислав свого .воєначальника Бурундая з великим військом. Новий воєвода розпочав довгі переговори, присипляючи пильність князя і вибираючи вигідний момент нападу.

У 1259 р. Бурундай з величезною армією раптово почав наступ на володіння князя Данила. Князь, не маючи підтримки Заходу, мусив скоритися, переважаючим силам ворога. На вимоги Бурундая Данило власними силами війська і населення зруйнував укріплення всіх міст князівства, за винятком Холма, населення якого відмовилось підкоритися. Поряд з цим він мусив посилати свої полки на допомогу татарам у їх походах на Литву і Польщу. Таким чином, .потерпіла крах найбільша мрія Данила про знищення татарського ярма. У 1264 р. він, морально пригнічений і розчарований, помирає. .

В особі Данила зійшов із політичної сцени, всієї Русі один із найвидатніших керівників, політичних діячів. В історії Галицько-Волинської держави це найбільша постать. Він вів свою діяльність у надзвичайно важких обставинах і в цих умовах зумів досягти того, чого жоден до нього не досягав: зібрав всі землі, що ними володів Роман, об'єднав частини розбитої держави у важкій боротьбі із свавільним, сильним боярством, Польщею, Угорщиною, та ін., нічого не втратив з батьківської спадщини, розширив територію князівства на півночі, півдні. З допомогою вірного однодумця і брата Василька, створив могутню державу, з якою рахувалися сусід», яку поважав папа римський, європейські країни, не дав знищити своєї держави татарам, міцно зв'язував її із Західною Європою. Майже все українське населення було під його владою.

Його діяльність не позбавлена недоліків: він не зумів організувати широкого союзу руських князів проти татар; дозволив їм себе обманути. Він завжди був відважним, безстрашним і в той же час великодушний, гуманний, лицарський, людина високої культури і енергії.

Своєю діяльністю, успіхами Данило Галицький заклав основи майже столітнього, часу існування Галицька-Волинської держави.