9. Директорія: Відродження унр.

В листопаді 1918 року на таємному засіданні керівництва українських політичних партій, об’єднаних в Національний союз, було створено новий орган державної влади – Директорію на чолі з В. Винниченко. Командуючий військами став С. Петлюра. Ядро військ становив полк українських січових стрільців на чолі з Є. Коновальцем. 14 грудня 1918 р. уряд Директорії здобув керівні посади влади в Україні.

Прийшовши до влади, Директорія відновила закони УНР.

Українська Народна Республіка була відновлена у складній міжнародній обстановці. З крахом Четверного союзу зміцнили позиції Антанти, яка домагалася відновлення єдиної неподільної Росії і робила ставку на Денікіна. У грудні 1918 року розпочалася інтервенція англійських та французьких військ на півдні. На північних і північно-східних кордонах з‘явилися війська радянської Росії. Під приводом надання допомоги робітникам і селянам України, які повстали проти гетьманщини, вони розпочали наступ на Харків і Київ, продовжуючи його і після краху гетьманщини, прикриваючись маріонетковим Тимчасовим робітничо-селянським урядом. Директорія 16 січня 1919 року оголосила стан війни з радянською Росією, яка розпочала агресію проти України. Із заходу посилювався наступ польських військ.

Під тиском радянських військ Директорія змушена була залишити Київ. Під впливом більшовицької пропаганди, спрямованої на ліквідацію приватної власності на землю та її зрівняльний поділ, в Україні поширювались протирадянські настрої, які охопили й армію УНР. Директорія намагалася завести переговори з Раднаркомом у Москві і із французьким командуванням в Одесі. Під тиском останнього були проведені переміщення в уряді, із якого вибули діячі соціалістичної орієнтації. В. Винниченко виїхав за кордон, після чого Директорію очолив С. Петлюра.

У 1919 році Україну поглинув цілковитий хаос. У новітній історії Європи не одна країна не переживала такої всеохоплюючої анархії, такої запеклої громадської боротьби, такого остаточного розвалу влади, яких у цей час зазнала Україна. Шість різних армій діяли на її території: українська (Директорії), більшовицька, біла Антанти, польська та анархістська (С.Н. Махно, М. Григор’єв та ін.). Менш ніж за рік Київ п’ять раз переходив із рук у руки.

10. Уроки та наслідки Української революції

1917-1920 рр.

Аналізуючи питання уроків та наслідків української революції 1917-1920 рр., треба зазначити, що визвольні змагання завершилися національною катастрофою – ліквідацією незалежності України. На її східних теренах було насаджене тоталітарне більшовицьке правління. Західні ж землі були окуповані Польщею, Румунією, Чехословаччиною. На багато років Україна знову була приречена на поневолення, глобальне пограбування її природних багатств, матеріальних, сировинних та людських ресурсів.

Державотворницькі заходи супроводжували соціально-економічні перетворення: ліквідацію поміщицьких маєтків, перерозподіл землі, націоналізацію підприємств.

Важливою причиною поразки революції була низька національна й політична свідомість народних мас, оскільки за багаторічної російської неволі значна частина українського народу перетворилась на аморфну масу, позбавлену ідеалів, волі до самостійного життя. Соціальна база революції виявилась надто вузькою внаслідок недостатньої структуризації суспільства. Особливо слабкі позиції українська революція мала в містах, де переважало неукраїнське населення, серед якого міцними були позиції більшовиків. Вони мали вплив також на частину селян, які повірили обіцянкам більшовиків передати землю.

Не сприяла закріпленню перемоги і відсутність чітких настанов щодо державного будівництва серед політичної еліти, надмірна схильність до соціалістичного експериментаторства, загравання у федерацію з Росією. Лідери української еліти не мали досвіду державної роботи. Вони сповідували народницьку, а не державну ідею. Влада, держава для них були швидше засобами, ніж самодостатньою ідеєю. Центральна Рада виявилась неготовою до боротьби за владу, особливо з такою силою, якою були більшовики. Була відсутня єдність українського народу.

1919 рік був в Україні надзвичайно складним. Періодами наступав політичний і економічний хаос. Шість основних політичних військових сил діяли в українських землях: українські на чолі з Директорією, радянські, Антанти, білогвардійські, польські анархістські.

Узимку 1919 року на переважній частині України було встановлено радянську владу.