1) Косинський (1591-1593 рр.).

Повстання Криштофа Косинського стало першим великим національно-визвольним виступом проти польського панування в Україні. Воно було викликане загостренням соціальних суперечностей на початку 90-х рр. XVI ст., насамперед, невизнанням урядом Речі Посполитої шляхетських прав за нижчим прошарком шляхти — боярством, представники якого стали масово вступати до козацьких лав. У 1591 р. син відомого київського воєводи, білоцерківський староста Януш Острозький відібрав у гетьмана реєстрових козаків К.Косинського маєтність Рокитне, надану тому сеймом за службу короні. Розуміючи марність судового позову до могутнього вельможі, К.Косинський взявся за зброю. Козаки, селяни, городяни скористалися ситуацією, щоб помститися панам за власні кривди.

У грудні 1591 р. загін запорожців на чолі з гетьманом захопив резиденцію Я.Острозького — замок і місто Білу Церкву. Протягом 1592 р. повстанський рух охопив Київське, Волинське, Брацлавське і, частково, Подільське воєводства. Козацькі загони оволоділи Трипіллям, Переяславом, захопили Київський замок. Переговори з урядовими комісарами (слідча комісія, підкріплена військом) виявилися безрезультатними (комісари обмежились формальною обіцянкою козаків переобрати гетьмана і припинити боротьбу). Козацький рух, спрямований передусім проти маєтностей Острозьких, переріс на справжню війну проти української шляхти. Під прапорами К.Косинського зібралося близько 5 тис. повстанців. Те, що зовні повстання виглядало як особистий конфлікт запорозького гетьмана з великими магнатами Острозькими, ввело багатьох в оману (у польських урядових колах його взагалі вважали приватною справою Острозьких, тому коронне військо не втрутилося в боротьбу). І лише згодом прийшло розуміння, що "епізод" К.Косинського був насправді прелюдією грізних козацьких рухів наступних років.

Сучасники відзначали, що К.Косинський думав не про звичайне спустошення панських маєтків, а намірявся заволодіти Україною і завести тут новий устрій — "без холопа і пана", під козацькою владою. Підозрювали, що гетьман шукав союзу з ворогами Речі Посполитої — Кримом і Москвою, тобто репрезентував ідеї і плани, реалізовані козацькими вождями майбутнього XVII ст. Протягом двох років козаки були повними господарями в Україні. Вони опановували державні замки, забирали військове спорядження, нищили документи на панське землеволодіння, вступали в битву зі старостами і шляхтою. Селяни й городяни масово ставали на бік повсталих, оголошували себе козаками і запроваджували козацькі порядки.

Врешті Я.Острозький зібрав значне шляхетське військо (4-5 тис. вояків) і 2 лютого 1593 р. дав бій К.Косинському під П'яткою на Волині. Після того, як кінноті князя вдалося розірвати козацький табір, повстанці "були змушені погодитись на припинення боротьби, і К.Косинського скинути з гетьманства. Однак у квітні-травні військові дії поновилися. Козаки, виступивши з Січі, взяли в облогу черкаський замок. У бою з надвірним військом місцевого старости князя О.Вишневецького К.Косинський загинув (за іншою версією, Його підступно вбили слуги князя). Козаки відступили на Запорожжя, звідки влітку знову вийшли на Подніпров'я. Черкаська, і за нею київська шляхта змушена була капітулювати і прийняти козацькі умови (дати "окуп" за вчинені кривди). Заворушення, проте, продовжувалися. Ситуація на Україні ставала дедалі напруженішою і наступного року вибухнула ще більш грізним повстанням.