Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІУ,методичка по болоні,2011-2012.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
06.12.2018
Размер:
851.97 Кб
Скачать

4.Рух опору в роки Великої вітчизняної війни.

В Україні, як і в інших окупованих країнах Європи, виник масовий підпільний і партизанський рух, який став важливим фактором перемоги над нацизмом. На початку війни, в обстановці хаосу й безладдя, партизанські загони виникали й діяли стихійно, але вже восени 1941 р. партійні органи надали цьому рухові цілеспрямованості та організованості. Ще до окупації призначалися керівники майбутніх підпільних організацій, закладалися таємні бази для партизанів. До кінця 1941 р. на окупованій території було залишено 110 партійних і комсомольських підпільних комітетів та центрів, а також близько 3500 партизанських загонів і груп, які, правда, невдовзі були розпорошені: діяло лише близько 20 загонів. Значно посилився комуністичний підпільний і партизанський рух після поразки німців під Москвою взимку 1942 р. Для керівництва партизанським рухом 30 травня 1942 р. у Москві було створено Центральний штаб партизанського руху, а 20 червня того ж року український штаб. Централізація керівництва допомогла координувати дії загонів, покращила взаємодію з регулярною армією і забезпечення партизанів зброєю, медикаментами та усім необхідним. Особливого розмаху партизанський рух набув у 1943 р., коли кількість бійців досягла 58,5 тис. і почали формуватися партизанські з'єднання. Найбільші з них очолювали С. Ковпак, О. Федоров, О. Сабуров, М. Попудренко, П. Вершигора, Я. Мельник, М. Наумов. Вони розпочали "рейкову війну", руйнуючи військові комунікації ворога, знищуючи транспорт, живу силу, техніку і боєприпаси окупантів, здійснюючи тисячокілометрові рейди по тилах німецької армії. Командування вермахту змушене було виділити для боротьби з партизанами до 120 тис. солдатів і офіцерів, відкликавши їх з фронту.

ОУН—УПА

Український рух Опору не був однорідним з самого початку. Організація українських націоналістів (ОУН), яка була створена ще у 1929 р., у пошуках союзника для боротьби за самостійну соборну державу вдалася до співпраці з Німеччиною - потенційним ворогом Польщі і СРСР. Хоч у 1940 р. ОУН розділилася на дві фракції - одна під проводом Андрія Мельника (ОУН - М), а друга - Степана Бандери (ОУН-Б), - обидві орієнтувалися на Німеччину. Перед нападом на СРСР у німецькій армії було створено українське збройне об'єднання "Легіон українських націоналістів", яке складалося з двох підрозділів - "Роланд" і "Нахтігаль" чисельністю близько 600 солдатів та командирів. ОУН-Б сподівалася, що ці війська стануть основою збройних сил майбутньої незалежної України. Разом з німецькою армією вони увійшли до Львова, де 30 травня 1941 р. проголосили створення Української держави. Прем'єр-міністром був обраний Ярослав Стецько. Але ці дії не були узгоджені з німецьким керівництвом. Нацистське політичне керівництво розцінило цей крок як зухвалість і самочинство і силою припинило діяльність націоналістів.

Гестапо заарештувало С. Бандеру та його прибічників і оголосило українських націоналістів ворогами рейху. Було розстріляно 40 провідних членів ОУН, а її діяльність заборонено. Саме тому ОУН почала збройну боротьбу проти німецько-фашистського режиму і вже дуже скоро стала потужною силою Опору в Західній і Правобережній Україні, маючи беззастережну підтримку місцевого населення.

Восени 1942 р. ОУН організувала ряд партизанських загонів, які були об'єднані в Українську повстанську армію (УПА) на чолі з талановитим командуючим Романом Шухевичем. Чисельність УПА на початку 1944 р. сягала 40 тис. бійців. Політичні цілі УПА були окреслені так: "Українська повстанська армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу... УПА бореться проти імперіалістів і імперій... Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької "нової Європи"... Тому ми проти російського комуно-більшовизму і проти німецького націонал-соціалізму".

Боротьба на два фронти знесилювала УПА і вела до трагізму братовбивчої війни між українцями. Так, знаменитий рейд С. Ковпака "Від Путивля до Карпат" влітку 1943 р. привів до кривавих боїв між націоналістичними і комуністичними партизанськими загонами та великих втрат з обох боків. А весною 1944 р. УПА розбила біля Рівного автоколону штабу командуючого 1-м Українським фронтом Червоної армії генерала Ватутіна. Він був тяжко поранений і помер у Києві 15 квітня 1944 р. Радянське командування для боротьби з УПА створило цілу армію НКВС, яка почала регулярні воєнні операції на значній території Полісся й Волині, а пізніше і на всій території Західної України, і вела їх аж до 1953р.

Контрнаступ гітлерівців на Фастівському, Житомирському, Київському напрямках виявився невдалим, і 24 грудня почався загальний наступ Радянської армії на Правобережжі.