6. Війна під проводом б. Хмельницького. Періодизація, основні рушійні сили. Характер та перші битви. Причини, характер та основні рушійні сили.

При розгляді першого питання, треба визначити головні причини та основні рушійні сили визвольних змагань під проводом Б. Хмельницького.

Необхідно підкреслити, що головне в революції 1648 року – національна ідея та утворення незалежної державності в межах етнічних українських земель.

Причинами війни були:

1.Статут 1529 р. оформив селян у безправний клас.

2. «Волочна поміра» 1557 р. ліквідувала общини, запровадила панщину, що значно посилило антикріпосницькі настрої селян.

3. Вважаючи на антипольські настрої населення уряд Речі Посполитої в 1611 р. видає наказ «Про сваволю українському», в якому надає право шляхті чинити самосуд над повстанцями.

4. Куруківська угода 1625 року розширила привілею реєстровців: реєстр 6 тис., платня 60 тис. золотих щороку та заборонила січове козацтво.

5. В 1631 р. Варшавський сейм затвердив постанову про жовнірські загони на Україні, які мали каральні функції.

6. Постійних утисків зазнавало козацтво. Ординація 1638 року переводила його в стан простого люду, на холопські права.

7. Універсали Владислава IV 1640, 1644, 1646 р.р. – про повинності селян і міщан, ліквідували міське самоврядування, збільшували побори на користь Речі Посполитої.

8. Запровадження уніатської церкви завдавало загальнонаціональних утисків.

Основними рушійними силами війни були козацтво, селянство, міщани, шляхта, духівництво. Отже, національна революція 1648-1654 рр. мала загальностановий характер.

Періодизація визвольної війни 1648-1654 рр.

У сучасній історичній літературі війна 1648-1654 рр. хронологічно розділяється на 3 періоди.

I період: 1648-1649 – перемога на Ж.Водах, Корсунем, Пилявцях, облога Львова й Замостя – серпень 1649 р. підписання Зборівської угоди.

II період війни 1649-1651 рр. Битва під Берестечком, зрада кримського хана, підписання Білоцерківського договору (1651 р.).

III період. 1651-1654 рр. Розгром поляків під Батогом; підписання Березневих статей. Переяславська рада.

7. Ліквідація польсько-шляхетського режиму. Зборівська угода. Організація держави.

Розглядаючи питання організації української держави в ході визвольних змагань 1648-1654 рр., варто зазначити, що основи її було закладено Зборівською угодою 1649 року.

Державотворча практика в Україні базувалася на традиціях Запорізької Сечі, які були засвоєні та жваво використані Б.Хмельницьким. Основні ознаки держави такі:

а) політична влада;

б) адміністративно-політичний устрій та територія;

в) суд та судочинство;

г) система фінансів та податки;

д) соціальна структура населення;

є) міжнародна діяльність (охарактеризуйте кожну з перелічених ознак).

Таким чином в 1649 р. територію трьох підвладних гетьманові воєводств було поділено на 16 полків, що складалися із 272 сотень. Їх очолювали відповідно полковники та сотники. Існувала також полкова та сотенна старшина – осавул, писар, суддя, хорунжий.

У руках гетьмана зосереджувалася військова, політична, судова, адміністративна та фінансова влада. Допомагала йому Генеральна старшина: генеральний писар, обозний, два осавули, двоє суддів, підскарбій, хорунжий та бунчужний.

Своєрідною була і правова система в Україні, де залишився чинним Литовський статут та Магдебурзьке право. До них додавались нові правові акти – гетьманські універсали. Важливу роль відігравало козацьке звичаєве право.

Б. Хмельницький провадив незалежну зовнішню політику. Він підтримував дипломатичні стосунки з Москвою, Туреччиною, Угорщиною, Швецією та іншими державами.

Отже, зародження та розбудова української державності на визволених землях – один із здобутків боротьби українського народу проти шляхетського поневолення. Створена військово-адміністративна держава проіснувала ще понад століття й була ліквідована насильницьким втручанням російського царату.