- •1. Суть і завдання зовнішньоекономічних зв’язків, що здійснюються на регіональному рівні.
- •2. Регіональні зовнішньоекономічні зв’язки у системі зовнішньоекономічної діяльності України.
- •3. Вплив регіонального прикордонного співробітництва на соціально-економічний розвиток держави, регіону.
- •4. Вигоди прикордонного розташування суб’єктів господарювання у взаємозв’язках із зарубіжними партнерами.
- •5. Переваги господарюючих суб’єктів прикордонних територій у налагодженні і здійсненні зв’язків із закордоном.
- •6. Прикордонне економічне співробітництво у широкому та вузькому смислі.
- •7. Територіальна глибина прикордонного співробітництва України і країн ближнього і дальнього зарубіжжя.
- •8. Етапи розвитку прикордонного економічного співробітництва.
- •9. Форми прикордонних економічних зв’язків і фактори впливу на їх розвиток.
- •10. Впровадження передового зарубіжного досвіду у виробничо-технічному співробітництві.
- •11. Прикордонна торгівля, її місце і значення у розвитку прикордонних територій суміжних держав.
- •12. Особливість прикордонної торгівлі, її відмінні риси від зовнішньої торгівлі державного рівня.
- •13. Механізм прикордонної торгівлі, проблеми розвитку.
- •14. Суть, значення прямих зв’язків у прикордонному співробітництві.
- •15. Умови та особливість переходу на прямі зв’язки у регіональному зовнішньоекономічному співробітництві.
- •16. Практика здійснення виробничої взаємодії на основі прямих зв’язків у прикордонному співробітництві.
- •17. Спільні підприємства і спільна підприємницька діяльність на прикордонних територіях.
- •18. Розвиток спільних підприємств і їх діяльність в прикордонній Закарпатській області.
- •19. Інтереси вітчизняного і іноземного засновників спільного підприємства.
- •20. Потреба в розрахунку ефективності окремих форм, операцій прикордонних економічних зв’язків.
- •21. Стримуючі фактори запровадження розрахунку ефективності прикордонних економічних зв’язків.
- •22. Методологічні підходи і методи розрахунку ефективності зовнішньоекономічних зв’язків на регіональному рівні.
- •23. Метод розрахунку ефективності впровадження виробничо-технічних заходів з досвідом зарубіжних партнерів.
- •24. Метод розрахунку ефективності експорту та імпорту товарів.
- •25. Метод розрахунку ефективності прикордонної торгівлі, товарообмінних операцій.
- •26. Метод розрахунку ефективності діяльності спільних підприємств.
- •27. Визначення рентабельності українського засновника спільного підприємства.
- •28. Прикордонна інфраструктура і її роль у зовнішньоекономічній діяльності держави, регіону.
- •29. Розвиток прикордонної виробничої інфраструктури на західних кордонах України.
- •30. Іноземний туризм і його розвиток на прикордонних територіях.
- •31.Використання природно-ресурсного, рекреаційно-оздоровчого та туристичного потенціалу прикордонного Закарпаття.
- •32. Єврорегіони – вища форма прикордонного співробітництва.
- •33. Карпатський Євро регіон - фактор розвитку прикордонного співробітництва
- •34. Цілі і задачі ств. Спеціальних економічних зон на прикордонних територіях
- •35. Спеціальна економічна зона “Закарпаття”, ефективність функціонування
- •36. Території із спеціальним режимом інвестиційної діяльності – фактор активізації інвестиційного процесу у прикордонні
- •37. Інвестиційно-інноваційна діяльність в прикордонному Закарпатті.
- •38. Шляхи залучення іноземних інвестицій в розвиток економіки України та її регіонів і стимулюючі фактори.
- •39. Нормативно-правове регулювання зед на держ. І регіональному рівнях
- •40. Діюча законодавча база регулювання прикордонного співробітництва
- •41. Прикордонне співробітництво як суб’єкт міжнародного права
- •42. Механізм прикордонного співробітництва, його удосконалення
- •43. Організація управління зед на регіональному прикордонному рівні
- •44. Регіональні угоди про прикордонне співробітництво між адміністраціями суміжних територій сусідніх держав
- •45. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності прикордонного Закарпаття, її вплив на зростання економічного потенціалу регіону.
36. Території із спеціальним режимом інвестиційної діяльності – фактор активізації інвестиційного процесу у прикордонні
Спеціальний режим інвестиційної діяльності -- режим, який передбачає введення податкових, митних та інших пільг для суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні проекти, схвалені Радою з питань територій пріоритетного розвитку.
Спеціальні режими інвестиційної діяльності запроваджується з метою залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для:
-
збереження існуючих та створення нових робочих місць;
-
впровадження нових технологій;
-
розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;
-
збільшення обсягів високоякісних товарів та послуг;
-
створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури;
-
ефективного використання природних ресурсів;
-
відновлення радіаційно забруднених земель;
-
впровадження передових сільськогосподарських технологій.
Спеціальний режим діє протягом 30 років і застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційний проект вартістю, еквівалентною не менше:
-
200 тис. доларів США - у сільському господарстві, харчовій промисловості, текстильній промисловості, обробленні деревини та виробництві виробів з деревини, целюлозно-паперовій промисловості, виробництві меблів, виробництві готового одягу та хутра, охороні здоров'я, освіті;
-
300 тис. доларів США - у будівництві;
-
500 тис. доларів США - у добувній промисловості, хімічному виробництві, виробництві виробів з мінеральних матеріалів, виробництві машин та устаткування, транспорті.
Початок реалізації інвестиційного проекту є дата фактичного внесення інвестиції.
До суб'єктів підприємницької діяльності під час реалізації ними інвестиційних проектів, застосовується спеціальний правовий режим підприємницької діяльності та надаються пільги щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та плати за землю.
Програма складається з двох частин - Підпрограми розвитку в Україні спеціальних (вільних) економічних зон та Підпрограми розвитку в Україні територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності.
Метою другої Підпрограми є визначення та реалізація державної стратегії у сфері формування територій пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, узгодженої з програмами соціально-економічного розвитку і структурної перебудови економіки України, концепціями державної регіональної економічної політики, науково-технологічного та інноваційного розвитку.
Основним завданням Підпрограми є поліпшення економічної діяльності в регіонах та відпрацювання механізмів надання додаткових функцій управління місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування.
Реалізація передбачених Підпрограмою завдань дасть змогу стимулювати соціально-економічний розвиток регіонів, що в свою чергу дозволить:
-
скоротити безробіття та сприяти зайнятості населення, збільшенню його доходів;
-
розвивати малий та середній бізнес;
-
проводити ефективну реструктуризацію виробництва;
-
зберегти та частково відновити науково-технічний потенціал;
-
стимулювати розвиток виробничої та невиробничої сфери;
-
залучити інвестиції, необхідні для відновлення та розвитку існуючих і організації нових видів економічної діяльності;
-
збільшити податкові надходження та обов'язкові платежі до бюджету;
-
підвищити ефективність господарювання, сприяти структурній перебудові господарських комплексів як окремих регіонів, так і держави в цілому.
Основними критеріями відбору територій, яким передбачається надати статус територій пріоритетного розвитку, є:
-
спеціалізація в одній або кількох галузях народного господарства;
-
необхідність забезпечення подальшого розвитку регіону шляхом проведення реструктуризації економіки;
-
високий (порівняно з середнім по державі) рівень безробіття;
-
наявність наукоємних галузей та науково-технічного потенціалу;
-
необхідність подолання наслідків техногенної або екологічної катастрофи.
Законодавством про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків створено, наприклад, «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніку та сенсорну техніку», «Київську політехніку», «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» (м. Київ), «Інститут монокристалів» (м. Харків) та інші. В Україні технологічними парками є юридичні особи або об'єднання, що діють на підставі договору про спільну діяльність юридичних осіб, головною метою яких є зусилля щодо виконання інвестиційних і інноваційних проектів, виробничого впровадження наукоємких розробок, високих технологій та продукції, конкурентоспроможної на світових ринках. Для суб'єктів технологічних парків пріоритетні напрями діяльності визначаються і затверджуються Президією Національної академії наук України разом з Міністерством освіти і науки.
Спеціальний режим інвестиційної діяльності передбачає надання податкових і митних пільг суб'єктам технологічних парків та суб'єктам підприємницької діяльності, зареєстрованим на території пріоритетного розвитку в межах їх господарювання, яке пов'язано з реалізацією інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності.