Тема 4. Засоби та системи радіозв'язку в діяльності органів податкової міліції.

План

4.1. Поняття, призначення та принципи дії радіозв’язку.

4.2. Організація застосування радіозв’язку та правила радіообміну в підрозділах податкової міліції дпа України.

4.3. Перспективні напрямки розвитку радіозв’язку.

4.1. Поняття, призначення та принципи дії радіозв’язку.

Радіозв'язок є важливим засобом обміну інформацією на відстані та єдиним технічним способом зв'язку стаціонарних об'єктів із пересувними й пересувних об’єктів поміж собою.

Радіозв'язком (радіо - від латинського “radiare” – випромінювати, випускати промені) називають електрозв'язок, що здійснюється шляхом розповсюдження радіохвиль.

Радіохвилями умовно називають електромагнітні хвилі, що мають спектр частот електромагнітних коливань у межах від 3•10^-3 до 3•10¹⁵ Гц, що відповідає довжині радіохвилі від 10¹¹ до 10^-7 м. Ця межа носить умовний характер, бо з розвитком науки вона поступово поширюється. Радіохвилі створюються високочастотними струмами, що течуть в антені.

Електромагнітні хвилі - це електричні та магнітні поля, створювані електричними зарядами, що змінюються в певній періодичній послідовності та розповсюджуються у просторі зі швидкістю світу (300 000 км/с).

Особливо активно, у тому числі і для радіозв'язку, використовуються діапазони ДХ, СХ, КХ й УКХ. Розподіл радіохвиль показаний у таблиці.

Найменування діапазону	Довжина хвиль	Частота	Область застосування
Понаддовгі хвилі (ПДХ)	Понад 10 000 м	Нижче 30 кГц	Радіонавігація, радіотелеграфний зв'язок
Довгі хвилі (ДХ)	10 000 - 1000 м	30 - 300 кГц	Радіотелеграфний і радіотелефонний зв'язок, радіовіщання, радіонавігація
Середні хвилі (СХ)	1000 - 100 м	300 - 3000 кГц	Радіотелеграфія і радіотелефонний зв'язок, радіомовлення, радіонавігація
Короткі хвилі (КХ)	100 - 10 м	3 - 30 МГц	Радіомовлення; радіотелеграфія, радіотелефонія і Радіоаматорський зв'язок, космічний радіозв'язок
Ультракороткі хвилі (УКХ): - метрові - дециметрові - сантиметрові - міліметрові	10 м- 1 мм : 10 – 1 м 100 - 10 см 10 - 1 см 10 - 1 мм	30 - 300 000 МГц : 30 - 300 МГц 30 - 3000 МГц 3000 - 30 000 МГц 30 000 - 300 000 МГц	Радіомовлення, телебачення радіолокація, космічний радіозв'язок, стільниковий телефонний зв'язок, радіорелейний зв'язок.

У наведеній таблиці вказані радіохвилі практично освоєних діапазонів. Саме радіохвилі цих діапазонів широко застосовуються для передачі та прийому інформації (телеграфної, телефонної, телевізійної), для відкриття та визначення координат різних предметів (радіолокація), для управління на відстані механізмами і приладами (телеуправління), для визначення напрямку на випромінюючу станцію і місцеположення кораблів та літаків (радіонавігація), для визначення місця роботи радіостанцій (радіопеленгація). В усіх цих випадках використовується радіолінії (лінії радіозв'язку). Під радіолінією розуміється сукупність передавача електромагнітних коливань, приймача та середовища, в якому розповсюджуються радіохвилі. Середовищем розповсюдження радіохвиль є оточуюча земну кулю атмосфера і космічний простір.

Розповсюдження радіохвиль. Радіохвилі, що випромінюються передавачем у простір крізь антену ненаправленої дії, розповсюджуються в усіх напрямках. При цьому радіохвилі, що ідуть вздовж земної поверхні в нижньому шарі атмосфери, називаються поверхневими радіохвилями. Хвилі що розповсюджуються в напрямку верхніх шарів атмосфери під різними кутами до поверхні землі, називаються просторовими радіохвилями. Розповсюдження радіохвиль носить складний характер і залежить від електричних характеристик атмосфери та поверхні землі, а також від рельєфу місцевості.

На висоті від 40 до 600 км над Землею знаходиться іоносфера. Вона складається з дуже розріджених повітряних часток, що під дією ультрафіолетового випромінювання сонця, космічного випромінювання та потоку метеорів іонізується. Під іонізацією розуміється утворення позитивно заряджених іонів і негативно заряджених аніонів (чи електронів). Ступінь цієї іонізації залежить від багатьох факторів: день, ніч, літо, зима, сонячна активність і т.і. Наприклад, вдень концентрація іонів більша й в іоносфері формується кілька шарів, а вночі концентрація зменшується, і ці шари виражені слабкіше. Головна властивість іоносфери - це можливість, завдяки наявності заряджених часток, відбивати радіохвилі визначеної довжини.

Саме цими факторами зумовлене розповсюдження просторових радіохвиль. Просторові радіохвилі в залежності від їх довжини частково поглинаються, переломлюються іоносферою або від неї віддзеркалюються. Вважається, що хвилі довжиною більш 10 м віддзеркалюються від іоносфери та повертаються на землю; коротше 10 м - пронизують іоносферу і прямолінійно розповсюджуються в космічному просторі. Таким чином, для просторових радіохвиль завдовжки 10 м іоносфера непрозора, і ці хвилі віддзеркалюються від неї й повертаються на землю. Радіохвилі можуть повторно віддзеркалюватися від земної поверхні в напрямі до іоносфери і знов віддзеркалюватися від неї з поступовою втратою енергії. Ця властивість просторових радіохвиль успішно використовується на короткохвильовому діапазоні для організації зв'язку на сотні і тисячі кілометрів.

Довгі хвилі сильно поглинаються іоносферою і тому основне значення мають поверхневі хвилі, що поширюються, огинаючи землю. Оскільки вони поширюються в низьких і щільних шарах атмосфери, їхня інтенсивність зменшується порівняно швидко в міру видалення від передавача. Тому довгохвильові передавачі повинні мати велику потужність.

Середні хвилі вдень сильно поглинаються іоносферним шаром і радіус дії визначається тільки поверхневою хвилею. Ввечері однак вони добре відбиваються іоносферою і радіус дії визначається відбитою хвилею. Тому середньохвильові передавачі приймають увечері краще і далі, ніж удень.

Короткі хвилі поширюються винятково за допомогою відбиття іоносферою, тому біля передавача існує так звана зона мовчання. Короткі хвилі можуть поширюватися на великі відстані при малій потужності передавача. Додамо ще, що вдень краще проходження мають "найбільш короткі" короткі хвилі (напр. 21 і 28 Гц), а вночі краще поширюються "більш довгі" короткі хвилі (напр. 3,5 і 7 Мгц). З цієї причини аматорські КВ передавачі, як правило, працюють на декількох діапазонах, тобто в залежності від обставин можуть працювати на різних частотах, обумовлених міжнародною конвенцією для радіоаматорської діяльності.

Поверхні радіохвилі за характером розповсюдження близькі до світлових променів. За деяким припущенням можна вважати, що поверхневі хвилі УКВ діапазону розповсюджуються в межах прямої геометричної видимості. Пряма видимість визначається видимістю антен кореспондуючих (зв'язаних між собою) радіостанцій. Тому передавальні антени для УКВ монтуються на спеціальних вежах, побудованих на відповідних висотах. На УКВ діапазоні працюють радіостанції, що мають радіус дії 10-50 км. Ультракороткі хвилі не відбиваються іоносферою, що дозволяє також використовувати їх для зв'язку із космічними об'єктами.

Разом з тим поверхневі хвилі володіють спроможністю огинати незначні перешкоди на шляху свого розповсюдження, вони також віддзеркалюються від перешкод і частково проникають крізь них. З цієї причини розповсюдження поверхневих радіохвиль, особливо УКХ-діапазону, на дуже перетнутій або інтенсивно забудованій місцевості уявляє надзвичайно складну картину, що не дозволяє застосовувати точні аналітичні розрахунки, наприклад, при організації зв'язку із пересувними об’ектами в умовах великого міста.

Експериментально встановлено, що тривкий зв'язок в УКХ діапазоні забезпечується при дотриманні наступної умови:

Де: d - відстань поміж кореспондуючими радіостанціями, км;

3.57 - емпіричний коефіцієнт, що враховує вплив різних факторів;

h₁, h₂ - висота антен радіостанцій, м.

Тобто, у будь-яких умовах місцевості зв'язок може бути гарантований, якщо антени кореспондуючих радіостанцій «бачать» одна одну, хоча у практиці роботи згідно цій формулі нерідко зв'язок забезпечується й в умовах відсутності прямої видимості антен. Це відбувається за рахунок віддзеркалювання радіохвиль від перешкод та приходу відбитих хвиль до місця розміщення антен кореспондуючих радіостанцій.

Основними недоліками радіозв’язку є:

• залежність якості та стійкості прийому від рівня радіоперешкод та від умов проходження iоносферних радіохвиль (на великих відстанях);

• мала пропускна спроможність;

• можливість перехвату переговорів та передач;

• можливість створення навмисних перешкод.

Засоби радіозв'язку.

Радіозв'язок між об'єктами можна умовно розділити на три складові: системи персонального радіовиклику (пейджери), системи власне радіозв'язку (до них відносяться і транкінгові системи) і стільникові системи зв'язку. Останнім часом їх усе складніше відрізняти (як приклад приведемо багатозонові транкінгові мережі з можливістю передачі цифрових повідомлень). Системи персонального радіовиклику, транкінгові системи та стільникові системи зв'язку докладніше будуть розглянути нижче.

Засоби радіозв'язку призначені, як правило, для забезпечення двостороннього радіозв'язку між абонентами. В залежності від радіусу дії засоби радіозв'язку умовно можна підрозділити на засоби ближнього радіозв'язку і засоби віддаленого радіозв'язку. Ближній радіозв'язок забезпечується командними радіостанціями, віддалений – радіостанціями віддаленого зв'язку. Командні радіостанції чи радіостанції ближнього зв'язку забезпечують зв'язок у межах прямої видимості, яка може складати десятки кілометрів. Для цього виду зв'язку міжнародною організацією ИАКО виділений спеціальний діапазон радіохвиль від 118 до 136 Мгц.

В залежності від способу способу передачі сигналу розрізняють аналогові і цифрові засоби радіозв'язку. Обидва способи схожі тим, що передача ведеться на одній несучій частоті, розходження ж криється в самому переданому сигналі. В аналоговому випадку несуча частота модулюється частотою сигналу (наприклад, голосом), тоді як у цифровому - за допомогою імпульсів. Стосовно до голосового радіозв'язку цифровий спосіб переважніше, коли необхідно забезпечити захист від прослуховування, високу якість передачі даних і не потрібно велика дальність зв'язку. Несуча частота в цьому випадку повинна бути не менш 400 Мгц. Аналоговий же варіант переважніше на більш низьких частотах і коли дальність має першорядне значення.

За способом передачі інформації засоби радіозв’язку поділяються на симплексні, тобто такі, що здійснюють передачу та прийом інформації почергово, на одній частоті, та дуплексні, в яких передача та прийом інформації можуть здійснюватися одночасно на різних частотах.

За умовами експлуатації засоби радіозв’язку поділяються на стаціонарні та пересувні. Розподіл радіостанцій на типи визначається в основному випромінюваною потужністю, можливістю підключення зовнішніх антен і джерел живлення. Радіостанції підрозділів податкової міліції ДПА України працюють в УКХ діапазоні.

Стаціонарні засоби радіозв’язку підрозділів податкової міліції ДПА України.

Поняття "стаціонарна радіостанція" містить у собі насамперед власне радіостанцію (у випадку повнодуплексного варіанта прийомник-передавач - трансівер), підсилювачі потужності (вони можуть бути конструктивно сполучені з радіостанцією), антенне господарство, джерела живлення і стійку кріплення. Прийомники-передавачі (трансівери) – це пристрої, що ведуть прийом сигналу на одній частоті і передають його на іншій. Вони призначені для розширення зони охоплення радіозв'язком і часто оснащені устаткуванням сполучення з телефонною мережею. Конструктивно прийомники-передавачі виконані для використання поза приміщеннями, що дозволяє встановлювати трансівери на дахах будинків і височинах. До речі, у цих випадках потрібно, щоб передавач знаходився на невеликій відстані від антени, у противному випадку переваги антени будуть зведені на ні загасанням у кабелі.

Стаціонарні радіостанції мають велику потужність і в сполученні з гарними антенами дозволяють вести радіопереговори на дуже великих відстанях (дальність зв'язку з їх використанням може складати десятки кілометрів). Вони забезпечують надійний і стійкий зв'язок з іншими стаціонарними чи мобільними радіостанціями. Основна цінність стаціонарної радіостанції - у стабільності електричних параметрів і частотних характеристик при порівняно більш високій потужності. Кращі представники цього типу, як правило, "уміють вибирати" діапазон і крок частот, а також тип модуляції.

Стаціонарні радіостанції розміщаються на столі чи в спеціальних стійках. Для стаціонарних радіостанцій необхідні зовнішнє джерело живлення і високоефективні стаціонарні антени. Їхня потужність складає за 40 Вт., величина чутливості, що рекомендується - від 0,5 до 0,8 мкВ, і вибірковості - близько 70 дб.

1. Стаціонарні радіостанції без дистанційного управління (ДУ), які призначені для встановлення в чергових частинах та на стаціонарних постах за умов можливості розміщення антенного пристрою на відстані, обмеженій довжиною антенного ВЧ кабелю (не більше 30 м).

2. Стаціонарні радіостанції з ДУ, які призначені для встановлення в чергових частинах та на стаціонарних постах підрозділів податкової міліції ДПА України, де немає можливості встановити стаціонарні радіостанції без дистанційного управління.

3. Базові радіостанції, які призначені для організації багаточастотних радіомереж.

4. Центральні радіостанції, які призначені для організації великих радіомереж з дальністю зв’язку до 60 км, мають підвищену вихідну потужність передавача. Надають можливість з’єднання з абонентами телефонної мережі.

5. Ретранслятори, які призначені для прийому та подальшої передачі сигналів у радіомережах. Розподіляються:

- на автономні (які працюють в автоматичному режимі);

- що управляються безпосередньо оператором .

Пересувні засоби радіозв’язку підрозділів податкової міліції ДПА України.

Основне достоїнство подібної техніки - забезпечення стійкого оперативного радіо- і радіотелефонного зв'язку між пересувними, мобільними і стаціонарними користувачами. Радіус дії пересувних радіостанцій залежить від якості застосовуваних антен і вихідної потужності передавача. Як правило, усі пересувні радіостанції повинні стабільно працювати в широкому діапазоні температур (звичайно від -30 до +60 градусів по Цельсію), оснащуватися звичайним набором аксесуарів для гучномовного і телефонного зв'язку, а також засобами передачі даних. Настроювання робочого діапазону в них здійснюється в робочому режимі. Додатково виготовляються модулі розширення, що дозволяють станціям працювати в стаціонарному режимі (це реалізується підключенням зовнішніх високоефективних антен), у режимі пейджингового кодера чи як ретранслятор.

1. Радіостанції переносні - характеризуються невеликими розмірами і вагою, вихідна потужність обмежена 2 Вт, мають автономне джерело живлення та призначені для роботи під час просування абонента чи при його зупинці. Дальність роботи (через невелику антену) - не більш десятка кілометрів. Основні області їхнього застосування - транкінгові системи і системи зв'язку з рухливими об'єктами. Радіостанції можуть бути виконані у виді радіотелефону, працюють від акумуляторних батарей (час безупинної роботи залежить від споживаної потужності на передачу/прийом). Часто подібна техніка наділяється функцією економії живлення (шляхом автоматичного вимикання при відсутності сигналу) і автоматичним вибором потужності передавача. Практично всі переносні радіостанції виконані в удароміцному корпусі.

2. Радіостанції портативні - відрізняються від переносних зниженою потужністю передавача, що дозволяє зменшити ємність і вагу батарей, мають компактне виконання і невелику вагу, автономні джерела живлення і вихідну потужність не більш 0,5 Вт. Можуть виконуватися і в таємноносимому варіанті. Їх радіус роботи лежить у межах декількох кілометрів. Основна область застосування портативних радіостанцій - локальний недорогий оперативний зв'язок на обмеженій території. Як і переносні, портативні радіостанції постачені функціями енергозбереження і можуть використовуватися як радіотелефони. Настроювання на частотний діапазон здійснюються в них виробником чи на заводі, чи постачальником при виконанні замовлення.

3. Радіостанції мобільні - пересувні станції, призначені для встановлення на пересувних об'єктах (автомобілях, мотоциклах), конструктивно вони виконані як автомагнітола. Повинні мати прийнятні розміри для розміщення на пересувних об'єктах, можливість підключення зовнішніх антен, можливість використання бортового джерела живлення (12 В) і вихідну потужність не більш 20 Вт.

Окремо треба виділити малогабаритні радіопередавачі невеликої потужності, які називаються радіомікрофонами. Вони використовуються у тих випадках, коли треба передавати інформацію потай на невелику відстань. Маленькі розміри дозволяють легко маскувати їх в одежі та у різних побутових предметах, що використовується при проведенні оперативно-розшукових заходів.

Як правило, підрозділи правоохоронних органів забезпечуються радіостанціями, що працюють в симплексному режимі, мають безпошуковий та безпідстроювальний радіозв'язок на фіксованих частотних каналах.

Основні характеристики деяких радіостанцій, що застосовуються в підрозділах правоохороних органів, наводяться у таблиці:

Характеристика	Один. виміру	Пальма	Віола			Маяк	Днепр	Кайра
			стац	моб	перен
1.Кількість каналів	Шт.	3	40	40	4	8	1	2
2.Рознесення каналів	КГц	50	25	25	25	25	-	-
3.Потужністьпередавача	Вт	8	10	10	1	12	0,5	0,5
4.Чутливість приймача	МкВ	1	1	1	1,5	1	1,5	1,5
5.Ел.живлення: стаціонарні - мобільні – переносні -	В	220 =12 -	220 - -	- =12 -	- - =12,5	220 =12 -	- - 7,5	- - 7,5
6.Дальність дії	Км	15-40	40	40	3	40	3	0,8

Склад та органи управління радіостанцій.

Радіостанція складається з радіопередавача, радіоприймача, приладу елекроживлення, антени, приладу управління, мікрофону та телефону (гучномовця).

Радіопередавач призначений для генерування високочастотних електромагнітних коливань, їх модуляції, тобто зміни частоти у відповідності з інформацією, що передається та випромінювання модульованих високочастотних коливань крізь антену у простір у виді електромагнітних хвиль (радіохвиль).

Основними технічними характеристиками радіопередавальних пристроїв, що впливають на дальність дії каналу зв'язку, служить його потужність і робочий діапазон частот - з підвищенням частоти дальність поширення сигналу (при однаковій потужності) зменшується.

Максимальна зміна високої частоти (несучої) під впливом низької частоти (що модулюється) називається девіацією частоти передавача частотної модуляції. Модуляція здійснюється спеціальним приладом, що називається модулятором. Вхід модулятора з'єднаний з мікрофоном (передача мовна) або з генератором низької тональної частоти (передача викличного тонального сигналу).

Для більш ощадливого використання спектра радіочастот виділений діапазон прийнято поділяти на частині (канали) шириною 25 кГц. Канали бувають і поменше (12,5, 10 і навіть 5 кГц), однак в цьому випадку можна чути інші канали. Чим менша ширина одного каналу зв'язку, тим більша кількість каналів може діяти на одній і тій ж дільниці діапазону ультракоротких радіохвиль. Ширину одного каналу зв'язку визначає розмір девіації плюс деякий резерв, що залежить від конструкції радіостанції. В УКХ-радіостанціях, що використовуються в підрозділах податкової міліції ДПА України, девіація частоти для радіотелефонного зв'язку (яка забезпечує задовільний прийом інформації, що передається) знаходиться у межах від +5 до +15 тис. Гц.

Радіоприймач радіостанції призначений для прийому із допомогою антени з простору високочастотних модульованих коливань при настройці на частоту каналу зв'язку, їх підсилення та перетворення високочастотних коливань у низькочастотні (демодуляції). В свою чергу, низькочастотні коливання посилюються у підсилювачі низької частоти радіоприймача та перетворюються динаміком або телефоном у звукові коливання (промова або тональний сигнал).

Основними технічними характеристиками радіоприймальних пристроїв служать робочий діапазон частот і чутливість. Настроювання радіостанції на потрібний канал зв'язку здійснюється з пульта керування. Внаслідок можливості застосовувати стабілізацію частоти на певному каналі, радіостанції можуть забезпечити зв'язок без настроювання на одному з декількох сотень каналів.

Спроможність приймача приймати слабкі сигнали, підсилювати та перетворювати їх у звукові коливання нормальної гучності при певному допустимому відношенні корисного сигналу до шумів самого приймача називається його чутливістю, яка вимірюється у мікровольтах (мкВ). Чутливість приймача визначається мінімальною величиною ЕДС в антені, при якій на його виході виділяється корисний сигнал достатнього рівня для практичного використання. Чутливість приймача, також як і потужність передавача, прямо впливає на відстань, на якій можливий радіозв'язок.

Антена є найважливішим елементом будь-якої радіостанції. В УКХ-радіостанціях, що використовуються в правоохоронних органах, для передачі та прийому використовується одна й та ж антена, яка по черзі автоматично підключається до передавача і приймача. В режимі передачі вона працює як передавальна антена, в режимі прийому — як приймальна. Антена являє собою відкритий коливний контур для випромінювання електромагнітної енергії високої частоти (радіохвиль) у навколишній простір і для приймання цієї енергії з простору. Найбільше розповсюдження отримали антени кругового рівномірного випромінювання вздовж земної поверхні. Такі антени особливо зручні для зв'язку з рухомими радіостанціями, коли може бути невідомий напрямок на кореспондуючу радіостанцію. Антеною кругового випромінювання може бути будь-який вертикально розташований по відношенню до землі провід, що має певну довжину у залежності від частоти, на якій працює радіостанція. Ця довжина орієнтовно дорівнює однієї чверті довжини хвилі. Так, якщо частота радіостанції дорівнює 150 МГц, то довжина хвилі складе 2 м, а отже антена буде мати робочу довжину 50 см. Для УКХ-радіостанцій, працюючих у радіомережах підрозділів правоохоронних органах, більшою частиною застосовують вертикальні антени, що називаються штиреві. Від ефективності антени у багатому залежить якість зв'язку, тому необхідно встановлювати її у найбільш вигідних умовах по відношенню до кореспондента.

Антенна насамперед повинна бути ретельно ізольована від сторонніх предметів, що проводять електричний струм; її сполучення із прийомо-передавачем повинно бути надійним. Антену радіостанції не можна розташовувати у безпосередній близькості від екрануючих металевих предметів. Її слід встановлювати або розташовувати у найбільш відкритих та високих місцях.

В якості джерел електроживлення для апаратури зв'язку застосовуються первинні та вторинні джерела електричної енергії. До первинних джерел відносяться мережа перемінного струму від електростанцій і гальванічні елементи (сухі батареї), до вторинних - акумулятори.

Гальванічні елементи – це джерела току одноразової дії. Вони являють собою уніфікований контейнер, у якому знаходяться електроліт, що абсорбується активним матеріалом сепаратора, і електроди (анод і катод), тому вони називаються сухими елементами. Цей термін використовується стосовно до всіх елементів, що не містять рідкого електроліту. Сухі елементи застосовуються при малих струмах і переривчастих режимах роботи. Тому такі елементи широко використовуються в радіостанціях. Оскільки спектр приладів, у яких використовуються сухі елементи, дуже широкий і, крім того потрібно їхня періодична заміна, існують норми на їхні габарити.

Акумулятори є хімічними джерелами електричної енергії багаторазової дії. Вони складаються з двох електродів (позитивного і негативного), електроліту і корпуса. Накопичення енергії в акумуляторі відбувається при протіканні хімічної реакції окислювання-відновлення електродів. При розряді акумулятора відбуваються зворотні процеси.

Для одержання досить великих значень напруги чи заряду окремі акумулятори з'єднуються між собою послідовно чи паралельно в батареї. Існує ряд загальноприйнятих напруг для акумуляторних батарей: 2; 4; 6; 12; 24 В.

Живлення стаціонарних УКХ-радіостанцій здійснюється від мережі перемінного струму напругою 220/127 В через випрямлювач, що перетворює (випрямляє) перемінний струм у постійний. Пересувні (автомобільні та мотоциклетні) і носимі радіостанції живляться постійним струмом від акумуляторів різної напруги.

Основними вимогами до джерел електроживлення є постійність напруги і достатня тривалість безперервного живлення радіостанції. В стаціонарних радіостанціях ці вимоги задовольняються стабільністю роботи електростанцій, а при наявності коливань напруги мережі перемінного струму — застосуванням додаткових приладів — стабілізаторів напруги.

В пересувних радіостанціях електроживлення забезпечується від стартерних акумуляторів автомашин або мотоциклів через перетворювач, який перетворює низьковольтний постійний струм акумулятора в перемінний струм більш високої напруги, а після цього випрямляє його для отримання необхідної приймачу і передавачу напруги постійного струму. Постійність живлення пересувних радіостанцій забезпечується шляхом систематичного заряду акумуляторів при працюючому двигуні автомашини або мотоциклу.

Для живлення носимих радіостанцій застосовуються спеціальні малогабаритні акумулятори, які розраховані на певний час безперервної роботи радіостанції (8-10 годин). Акумуляторні батареї - один з найбільш зручних та економічних засобів електроживлення пересувних і носимих УКХ-радіостанцій.

Основними характеристиками акумуляторні батареї є такі.

• Ємність - кількість електричної енергії, що батарея виділяє за певних умов розряду, виражене в ампер-годинах (Аг) чи кулонах (1 Аг = 3600 Кл).

• Напруга акумулятора – це різниця потенціалів між полюсами акумулятора при фіксованому навантаженні.

• Напруга відсічення - мінімальна напруга, при якому батарея здатна віддавати корисну енергію за певних умов розряду.

• Напруга холостого ходу – це напруга на зовнішніх затисках батареї при відсутності відбору струму.

• Номінальна напруга - напруга на цілком зарядженій батареї при її розряді з дуже низькою швидкістю.

По закінченні часу допустимої роботи акумуляторної батареї носимої радіостанції робиться її заміна, а батарея, що вичерпала свій заряд заряджається від приладу, працюючого від мережі змінного струму.

Заряд акумулятора відбувається, якщо до нього прикладений потенціал, що перевищує його напругу. Тік заряду акумулятора пропорційний різниці прикладеної напруги і напруги холостого ходу.

Швидкість заряду акумулятора може бути визначена в термінах ємності. Якщо ємність акумулятора З заряджається за час t, то швидкість заряду визначається відношенням З/t. Так, акумулятор ємністю 100 Аг при розряді зі швидкістю З/5 цілком розрядиться за 5 годин, при цьому струм розряду складе 100/5, чи 20 А. Якщо акумулятор заряджається зі швидкістю C/10, то струм його заряду буде дорівнює 100/10, чи 10 А. Швидкість заряду можна оцінити в тривалості циклу. Так, якщо акумулятор заряджається за 5 годин, то говорять, що він має цикл 5 годин.

У залежності від області застосування акумулятори можна заряджати різними способами. При швидкому заряді потрібно від 4 до 6 годин, у той час як тривалість розряду в штатному режимі варіюється від 10 до 15 годин. При циклічному заряді потрібно постійна напруга чи постійний струм заряду. На практиці найчастіше використовується швидкий заряд акумулятора (до 90% ємності) з наступним автоматичним переключенням на меншу швидкість заряду (до повної ємності).

Автомобільні і мотоциклетні кислотні акумулятори при належній експлуатації зберігають дієздатність 3 - 4 року. Малогабаритні лужні акумулятори, що використовуються у носимих радіостанціях, витримують до 500 й більш циклів заряд-розряд, тобто практично забезпечують роботу радіостанції протягом 2 - 3 років.

Прилад управління радіостанцією складається з системи безпосереднього управління та, можливо, системи дистанційного управління.

При безпосередньому управлінні радіостанцією перемикачі і органи регулювання та управління прийомо-передавачем розташовуються на блоку прийомо-передавача та на маніпуляторі, що з'єднується коротким кабелем із прийомо-передавачем. У маніпуляторі звичайно містяться мікротелефон та перемикач режимів передачі і прийому.

При дистанційному управлінні основні перемикачі та органи регулювання радіостанції знаходяться на окремому блоку - пульту управління. Пульти управління дозволяють дистанційно здійснювати операції з увімкнення та вимкнення радіостанції, шумоподавлювача, з переключення режимів роботи радіостанції (прийом, черговий прийом, передача), регулювання гучності прийому, переключенню каналів зв'язку і т. і.

У залежності від конструкції дистанційного управління радіостанцією пульти управління можуть встановлюватися окремо від інших блоків радіостанції на відстанях від декількох метрів до декількох кілометрів.

Крім розглянутих, в УКХ-радіостанціях застосовується прилад подавлення власних шумів радіоприймача. Шумоподавлювач являє собою автоматичний прилад, який вимикає вихідну частину приймача, а отож, і телефон або динамік за відсутністю сигналу від передаючої радіостанції. За наявністю сигналу кореспондента шумоподавлювач автоматично вмикає вихідну частину приймача, і завдяки цьому забезпечується безперешкодний прийом тональних сигналів чи мовної інформації від кореспондента. Шумоподавлювач дещо знижує чутливість приймача, тому користуватися ним треба в умовах задовільного проходження сигналів кореспондента. При різкому послабленні зв'язку вмикати шумоподавлювач не рекомендується.