Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………………………………………………….………...2
Загальні положення……………………………………………………………………………………………………………...3
Прикінцеві положення ……………………………………………………………………………………………………..…..5
Висновки……………………………………………………………………………………………………………………………..…7
Список використаних джерел…………………………………………………………………………………………..…..8
Вступ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 50, ст.676 )
( Вводиться в дію Постановою ВР N 2674-XII ( 2674-12 ) від 13.10.92, ВВР, 1992, N 50, ст.677 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184 )
Цей Закон визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими Радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та іншими органами.
Він складається з 10 розділів і 25 статтей. На етапі реформуваня економіки України, пошуку ефективних шляхів господарювання та переходу її на ринкові структури, створення і
функціонування спеціальних (вільних) економічних зон є актуальним питанням. Світовою практикою доведено , що через СЕЗ можна комплексно вирішувати проблеми соціально-економічного розвитку окремих територій через надання їм статусу реального субєкта економічних відносин,делегування державою розширених правових норм та реальних економічних можливостей місцевим органам державної влади і самоурядування. Це є
мобільна структура і, що найважливіше приваблива для інвестора, що бажає вкладати кошти у розвиток виробництва на цих територіях
Об'єктивними передумовами створення єврорегіонів виступають спіль ність географічного положення, подібність природних умов, а також наяв ність різноманітних суспільно-географічних зв'язків. Якщо раніше нериферійність прикордонних територій визначала в переважній більшості відставання у соціально-економічному розвитку, що обумовлювалося головним чином залишковим принципом в системі централізованого розподілу та постачання ресурсів, то нині, з переходом до ринкової системи господарювання та розвитком інтеграційних процесів, вони мають певні переваги. Це -територіальна близькість підприємств, організацій як суб'єктів зовнішньо економічних зв'язків; вища, порівняно з іншими територіями, питома вага сформованої інтеграційної інфраструктури;
етнічна близькість населення, значна частина якого володіє мовою чи мовами населення країн-сусідів; високий рівень міжособових контактів; близькість елементів соціальної психології, культури тощо.
Загальні положення
Безперервний і послідовний розвиток виробничих сил супроводжується адекватним процесом усуспільнення виробництва і суспільного розподілу праці. Це у свою .чергу спричиняє посилення інтеграційних зв'язків. Формування вільних економічних зон у багатьох країнах світу віддзеркалює дію об'єктивних інтеграційних процесів. Поряд з розвитком усуспільнення виробництва шляхом його спеціалізації і концентрації, збільшенням випуску товарної продукції відбувається посилення міжрегіональних та
міжнаціональних контактів. Формується нова світова територіальна структура, відповідно до якої проходить закріплення виробництва певних видів продукції чи послуг за окремими країнами. Такому закріпленню сприяє розвиток зовнішньоекономічних зв'язків через вільні економічні зони. Економічні системи окремих країн поступово інтегруються шляхом
встановлення стабільних економічних зв'язків, торгівлі науково-технічними досягненнями, послугами, інформацією. В кінцевому результаті господарські системи країн-партнерів взаємно пристосовуються, вони утворюють нову економічну структуру, яка поглинає відокремлені потенціали, відтворюючи систему більш високого рівня. У такій економічній системі зявляється можливість ефективного використання основних факторів виробництва, до складу яких входять робоча сила, капітал та інформація. Виникають додаткові можливості для прискореного зростання національних економік.
Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) -один з досить помітних елементів структурних перетворень світової економічної системи другої половини XX ст. Вони географічно розосереджені практично на всіх континентах та присутні в різних групах країн - як у тих, що розвиваються, так і в промислово розвинених. Вільні економічні зони є одним з елементів здійснення інтеграційних процесів і структурних перетворень у світовій економіці, досягнення відкритості зовнішньому світові, залучення іноземних інвестицій.
Створення спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) в Україні є одним із елементів перенесення ваги управління соціально-економічними процесами на регіональний рівень. У фаховій літературі СЕЗ визначається як частина території, на якій встановлюються спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства, орієнтовані на посилення зовнішньоекономічних зв'язків. Це один
з інструментів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій.
Документи про створення спеціальної (вільної) економічної зони повинні містити:
а) рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням про створення спеціальної (вільної) економічної зони (у разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за їх ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути розташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України);
б) проект положення про її статус та систему управління, офіційну назву спеціальної (вільної) економічної зони;
в) точний опис кордонів спеціальної (вільної) економічної зони та карту її території;
г) техніко-економічне обгрунтування доцільності створення і функціонування спеціальної (вільної) економічної зони згідно з статтею 7 цього Закону;
д) проект закону про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони.
Інші документи вимагатися не можуть.
У Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» наводиться таке визначення:
«Спеціальна (вільна) економічна зона уявляє собою частину території України, у якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування та дії законо давства України. На території спеціальної (вільної) еконо мічної зони впроваджуються пільгові, митні, валютно фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних та фізичних осіб» Разом з тим, визначається, що статус, строк і територія спеціальної економічної зони встановлюються Верховною Радою України, шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.
Спеціальна (вільна) економічна зона - це обмежена частина території держави, на якій встановлюється особливий (митний, податковий, фінансовий, організаційно-правовий) режим діяльності суб'єктів підприємництва, спрямований на активізацію економічного розвитку та інтеграцію у світове господарство.
Органами управління спеціальних (вільних) економічних зон незалежно від їх типу є:
а) місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень;
б) орган господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності. Функції цього органу може бути покладено на одного із суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони.
Державне регулювання діяльності спеціальної (вільної) економічної зони здійснюють органи державної виконавчої влади України, до компетенції яких входить контроль за додержанням вимог законодавства України на території, де створено спеціальну (вільну) економічну зону.
Суди, правоохоронні органи, а також органи контролю за додержанням екологічних, санітарних та інших норм керуються при здійсненні своїх функцій чинним законодавством України, за винятками, передбаченими законодавчим актом про конкретну спеціальну (вільну) економічну зону. ( Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Орган господарського розвитку і управління та суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони є самостійними у здійсненні своєї діяльності стосовно органів державного управління України, за винятками, передбаченими законодавчими актами України.
Органи державного управління України не несуть відповідальності за дії органу господарського розвитку і управління та суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони, якщо інше не передбачено законодавчим актом про створення спеціальної (вільної) економічної зони або договором між ними. Орган господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони та зазначені суб'єкти не несуть відповідальності за дії органів державного управління України.
Органи господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони не несуть відповідальності за дії місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій. Місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації не несуть відповідальності за дії органу господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони та суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони, якщо інше не передбачено законом про створення спеціальної (вільної) економічної зони або договором між ними.