Тема 5. Технічні засоби охорони

План

4.1. Поняття, призначення, класифікація, принципи дії технічних засобів охорони.

4.2. Організація застосування технічних засобів охорони.

4.3. Перспективні напрямки розвитку технічних засобів охорони.

4.1. Поняття, призначення, класифікація та принципи дії технічних засобів охорони.

Охоронна сигналізація (ОС) - це комплекс технічних засобів (датчики, лінії блокування, прийомо-контрольні прилади, концентратори малої місткості, пульти централізованого спостереження), які сповіщають особовий склад охорони про спроби проникання на об’єкти (або прагнення виходу з них), що охороняються, сторонніх осіб, а також про виникнення пожеж.

Технічні засоби охоронної сигналізації (ТЗ ОС) призначені для отримання інформації про стан контрольованого параметра на об'єкті, що охороняється.

Засоби ОС використовуються для забезпечення охорони:

1. об’єктів, на яких зберігаються чималі матеріальні цінності (банки, склади, крамниці і т. п.);

2. особистого майна громадян (квартири, гаражі, дачі і т. п.);

3. місць утримання під вартою (ІТУ - ізолятор тимчасового утримання, СІЗО - слідчий ізолятор, УВП - установа виконання покарань).

В практиці роботи оперативних підрозділів виникає необхідність в тимчасовому устаткуванні сигналізацією:

- місць проведення засідки;

- дільниць місцевості на ймовірному напрямі руху особи, яку розшукують;

- підходів до місць зберігання предметів злочинних посягань з метою затримання злочинців на гарячому;

- цінностей, що перевозять відкрито і в контейнерах на залізничному, водному і автомобільному транспорті.

Особливе місце в системі заходів по боротьбі зі злочинністю займає попередження розбійних нападів на об'єкти (каси, банки, кімнати зберігання зброї, кімнати зберігання наркотиків і т.д.), що здійснюється шляхом встановлення тривожної сигналізації, яка спрацьовує при натисканні потайливої кнопки, педалі та ін.. Тривожна сигналізація також встановлюється в ІТУ, СІЗО.

Впровадження в охорону об’єктів ОС дозволяє :

• значно покращити збереження цінностей;

• знизити вартість охорони;

• полегшити умови праці робітників охорони;

• підвищити профілактику та розкриваємість злочинів по гарячим слідам;

• має профілактичне значення.

Принцип дії охоронної сигнализації. Людина сприймає очима форму, розміри і колір навколишніх предметів, вухами чує звуки, носом почуває запахи. Для формування відчуттів людині необхідно зовнішнє роздратування визначених органів - "датчиків почуттів". Через ці органи роздратування від зовнішнього середовища у виді сигналів по нервових волокнах передаються в головний мозок і вже в ньому формується відчуття. Аналогічна система формується й в автоматиці технічних засобів охоронної сигналізації. Датчик - це елемент технічної системи сигналізації, що безпосередньо сприймає визначені зміни в стані об'єкта і перетворить ці зміни в сигнали, що по лінії зв'язку надходять у пристрій обробки інформації. За допомогою датчиків блокуються (захищаються) місця можливого проникнення на об'єкті (вікна, кватирки, двері). Установка датчиків робиться таким чином, щоб при спробі проникнення сторонніх осіб на охоронюваний об'єкт (тобто в момент відкривання дверей, вікон, розбиття скла і т.п.) змінювався нормальний стан цих датчиків. Окремі датчики з'єднуються між собою провідниками і підключаються до засобів прийому й обробки інформації. Послідовно з'єднані датчики разом зі сполучними провідниками утворюють електричний ланцюг, що називається шлейфом чи променем блокування. При спробі проникнення порушника на об'єкті змінюється стан одного чи декількох датчиків, унаслідок чого порушується блокування об'єкта: електричний ланцюг (шлейф блокування) або розмикається, або замикається (у залежності від виду встановлених датчиків), система охоронної сигналізація спрацьовує і видає сигнал тривоги.

ТЗ ОС класифікують за такими ознаками:

• по області застосування;

• по функціональному призначенню;

• за принципом дії.

По області застосування технічні засоби поділяються на три групи:

1. технічні засоби охоронної сигналізації;

2. технічні засоби пожежної сигналізації;

3. технічні засоби тривожної сигналізації.

На ряді об'єктів охоронна і пожежна сигналізація з економічних причин поєднується в одну систему, що називається охоронно-пожежною сигналізацією.

По функціональному призначенню технічні засоби поділяються на:

• засоби виявлення – датчики (сповіщувачі);

• засоби передачі інформації - канали зв'язку;

• засоби прийому й обробки інформації;

• джерела світлових і звукових сигналів;

• джерела живлення.

Оповіщенням у теорії охоронно-пожежних сигналізації (ОПС) називається повідомлення, що несе інформацію про контрольовані зміни стану охоронного об'єкта чи технічних засобів ОПС і передане за допомогою електромагнітних, електричних, світлових чи звукових сигналів.

Повідомлення поділяються на тривожні і службові:

• тривожне повідомлення містить інформацію про проникнення (спроби проникнення) чи пожежі;

• службове містить інформацію про "взяття" під охорону, "зняття" з охорони, несправності апаратури й ін.

По типу ліній (каналів) зв'язку системи передачі повідомлень підрозділяють на системи, що використовують:

• телефонні мережі,

• спеціальні лінії зв'язку,

• радіоканали,

• комбіновані лінії зв'язку й ін.

Для реєстрації змін контрольованого параметра в системах охоронної сигналізація використовуються різні сповіщувачі. Сповіщувач - це пристрій, що формує визначений сигнал про зміну того чи іншого контрольованого параметра навколишнього середовища. Сповіщувачі можна умовно розділити на датчики і детектори. Датчик - це пристрій, установлюваний на об'єкті охорони, що безпосередньо сприймає інформацію про стан об'єкта і перетворює її у величину, зручну для передачі по каналі зв'язку. Детекторами називаються сповіщувачі, що включають у свій склад датчики, схему обробки сигналів і схему прийняття рішення.

Датчики і детектори дозволяють контролювати частину охоронюваного об'єкта (обсяг, площина і т.п.), що називається зоною контролю.

Прості сповіщувачі (датчики) виконують аналогову обробку сигналів, що не завжди забезпечує необхідну надійність їхньої роботи. Підвищення надійності роботи датчиків забезпечується застосуванням цифрових методів обробки сигналів.

Засоби передачі інформації забезпечують перенос інформації від датчика до засобів прийому. Як канали передачі інформації з об'єктів охорони використовуються абонентські телефонні лінії міських телефонних мереж, радіотрансляційні лінії, електричні лінії, спеціально прокладені кабелі, а також радіоканали.

Засоби прийому, обробки і відтворення інформації здійснюють прийом інформації про стан об'єкта, оброблюють результати і видають оперативну інформацію про вид, місце і час порушення, якщо таке мається. Це центральний пристрій системи охоронної сигналізація, виконаний на базі мікроконтролера. Засоби прийому, обробки і відтворення інформації поділяються на:

1. Прийомо-контрольні прилади (ПКП).

2. Концентратори малої місткості (КММ).

3. Пульти централізованого спостереження (ПЦС).

Прийомо-контрольні прилади призначені для прийому інформації (електричного сигналу) від датчиків, шлейфів сигналізації чи інших ПКП (у випадку автономної охорони), видачі повідомлень, включення звукових і світлових сигналізаторів, передачі сигналу тривоги на ПЦС (у випадку централізованої охорони). ПКП поділяються на прилади з пам'яттю і без пам'яті сигналів порушення. ПКП закордонного виробництва звичайно звуться “контрольна панель” (КП). К онтрольна панель може підключатися до комп'ютера для обробки і реєстрації сигналів тривоги, автоматичного аналізу стану датчиків і функціонування всієї системи.

Концентратори малої місткості - це по суті ПКП, що дозволяють контролювати одночасово декілька шлейфів або окремих приміщень у межах одного чи декількох будинків, об'єднаних однією невеликою територією.

Для охорони об'єкта, усі датчики на якому включені в один шлейф блокування, використовуються однолінійні приймально-контрольні прилади. При наявності на об'єкті декількох відособлених приміщень необхідно мати відповідне число шлейфів блокування. У цьому випадку використовуються багатолінійні приймально-контрольні пристрої. Такі прилади дозволяють контролювати відповідно до 30-50 і більш шлейфів. Призначено ці прилади для прийому тривожних повідомлень або від об'єктових однолінійних приймально-контрольних приладів, або безпосередньо від датчиків, а також для включення місцевої світлової і звукової сигналізації і передачі сигналу тривоги на пульт централізованої охорони. Використовують їх і як пульти централізованого спостереження за охороною об'єктів, розташованих на невеликій території.

Для централізованого прийому, обробки і відтворення інформації з великого числа об'єктів охорони використовуються пульти і системи централізованого спостереження. Інформація, що видається, відображається у виді акустичних і оптичних сигналів, а при наявності лічильно-записуючих пристроїв реєструється відповідними приладами. Пульти і системи централізованого спостереження забезпечують контроль стану шлейфів блокування на охоронюваних об'єктах, узяття об'єктів під охорону і зняття з охорони, реєстрацію порушення шлейфів на охоронюваних об'єктах із указівкою номера об'єкта і характеру порушення. Мається велика кількість різних пультів, що розрізняються між собою по технічних характеристиках, ємності, конструктивному оформленню: ”Нєва 10” (до 60 об'єктів), ”Нева-10м” (до 100), “Атлас-2м” (30), ”Комета К” (500-800), ”Циклон” (до 1000).

Джерела світлових і звукових сигналів служать для видачі сигналів тривоги у випадку надходження до них інформації про наявність порушення ліній блокування на охоронюваному об'єкті. Як джерела світлових і звукових сигналів тривоги використовуються електролампи, дзвоники голосного бою, сирени.

За способом формування інформаційного сигналу від проникнення порушника чи пожежі сповіщувачі поділяються на:

• активні - випромінюють в охоронюваній зоні сигнал і реагують на зміну його параметрів,

• пасивні - реагують на сигнал, створюваний порушником чи пожежею.

За способом передачі інформації на центральний пульт чи транслятор сповіщувачі поділяються на:

• провідні,

• радіоканальні.

За способом електроживлення сповіщувачі поділяються на:

• неспоживаючі (пасивні),

• що живляться від шлейфа сигналізації,

• що живляться від автономного джерела живлення,

• що живляться від низьковольтного (12 - 24 В) вторинного джерела живлення,

• що живляться від мережі перемінного струму (220 В 50 Гц).

По дальності сповіщувачі для закритих приміщень поділяються на:

• малої дальності - область дії до 12 м,

• середньої дальності - від 12 до 30 м,

• великої дальності - більш 30 м.

сповіщувачі також бувають однозонові і багатозонові.

Охоронні датчики використовують різні фізичні принципи дії для виявлення в охоронюваній зоні порушника чи пожежі. Принципи дії датчиків поділяються на:

• Електроконтактний - розмикання чи замикання електричного ланцюга;

• Параметричний - зміна параметрів електростатичного поля чи параметрів електричного ланцюга (ємність, індуктивність, електричний опір);

• Вібраційний - виникнення чи зміна параметрів пружних коливань у твердих тілах (стекло, метал, бетон, цегла, деревина й ін.);

• Акустичний - виникнення чи зміна параметрів пружних коливань у повітряному середовищі (від інфра до ультразвукових частот);

• Радіохвильовий - зміна параметрів електромагнітних коливань радіочастотного діапазону;

• Оптичний - зміна параметрів світлового (теплового) потоку;

• Газоаналітичний - зміна параметрів газового складу повітря з появою людини;

• Комбінований - в одному датчику використовується кілька різних принципів виявлення.

Контактні датчики:

• Електроконтактні охоронні датчики (електромеханічні),

• Ртутні датчики,

• Магнітоконтактні датчики,

• Вібраційні датчики.

Електроконтактні охоронні датчики (електромеханічні).

Електроконтактні охоронні датчики (електромеханічні) - найбільш прості датчики, принцип дії яких заснований на сприйнятті механічних впливів, створюваних порушником, і перетворенні цих впливів у зміну параметрів електричного ланцюга шляхом замикання чи розмикання контактів. Такий тип датчика в основному використовується для охорони дверей, вікон, кватирок, сейфів і в інших випадках, де електричний ланцюг замикається або розмикається механічним способом. До них відносяться охоронні дротові шлейфи, магнітні і механічні перемикачі та інші ланцюги, що замикаються чи розмикаються. Розрізняють нормально розімкнуті (НР) і нормально замкнуті (НЗ) електричні ланцюги.

Прикладами датчиків такого типу можуть служити:

• Кнопка тривоги.

• Електроконтактний датчик - електричний вимикач натискної дії - при спрацьовуванні рухливий контакт під дією пружини відходить від нерухомого, розриває електричний ланцюг і формує сигнал тривоги.

• Трубчасто-дротовий електроконтактний пристрій - крізь трубки пропущений єдиний, тонкий металевий провід, закріплений на кожнім перегині. Трубки встановлюються у виді ґрат на вікнах, при “розгинанні” ґрат провід рветься і формується сигнал тривоги. Як дротові датчики використовується тонкий провід діаметром 0,1-0,25 мм, алюмінієва фольга шириною 10-12 мм, а також струмопровідний склад Паста. Дріт і фольга наклеюються, а Паста наноситься кистю на внутрішню сторону поверхонь, що легко руйнуються. При руйнуванні заблокованих конструкцій відбувається руйнування і датчиків, що приводить до розриву ланцюга шлейфа блокування.

• Натяжний датчик - являє собою кілька рядів сталевого дроту, натягнутої по периметрі охоронюваного об'єкта між вертикальними колонами (стиковими, проміжними і сигнальними). У сигнальних колонах установлені мікровимикачі, що спрацьовують як при обриві, так і при натягу дроту в момент розсовування її рядів при спробі порушника проникнути на об'єкт. Даний пристрій може бути виконаний також у виді козирка над забором.

• Контактні килимки - виготовляють із двох аркушів металевої фольги і шару спіненого пластику між ними. Килимки кладуть на підлогу і при продавлюванні пластику замикається контакт і в такий спосіб формується сигнал тривоги.

Інклінометри ( ртутні датчики) - датчики крену і кутові датчики.

Ці датчики реагують на зміну кута нахилу об'єкта захисту і застосовуються найчастіше для виявлення вторгнення через конструкції, що повертаються. Інклінометр являє собою диференціальний ємнісний перетворювач нахилу, що включає в себе чуттєвий елемент у формі капсули.

Капсула являє собою запаяний скляний балончик, у верхній частині якого розташовані НР контакти, у нижній частині корпуса мається невелика кількість провідної рідини (ртуті). При нахилі датчика ртуть переміщується з нижньої частини у верхню, викликаючи замикання електричного контакту, у результаті чого формується сигнал тривоги.

Ртутні датчики переважно використовують на відкидних вікнах і фрамугах. Так само можливе використання ртутного датчика як сповіщувача падіння, - коли злочинець наказує усім лягти на підлогу - сповіщувач, виконаний по типу радіокнопки тривоги, що знаходиться в кишені в жертви, перевертається, кулька ртуті перекочується і замикає контакт, сповіщувач по радіоканалу посилає сигнал “тривога”.

Магнітоконтактні датчики.

Магнітоконтактні датчики призначені для реєстрації відкривання дверей, вікон, кватирок, люків і складаються з керованого магнітом контакту - геркону (геркон - герметична скляна капсула з запресованими усередині її нормально розімкнутими контактами) і постійного магніту. Якщо магніт помістити поруч з герконом, то його контакти під впливом магнітного полю замкнуться. Геркон кріпиться звичайно на дверній чи віконній коробці, а магніт - на конструкції, що відкривається, так, щоб при закритих дверях він знаходився поруч з герконом (на відстані не більш 10-15 мм). При відкриванні чи дверей вікна магніт віддаляються від гекона і контакти останнього замикаються, що викликає сигнал. Датчики бувають двох видів: для зовнішньої і потайливої установки. Головною особливістю магнітних датчиків, як і оптичних, є швидкодія і можливість виявлення і виміру безконтактним способом, але на відміну від оптичних, цей вид датчиків не чуттєвий до забруднення. Однак у силу характеру магнітних явищ ефективна робота цих датчиків значною мірою залежить від такого параметра, як відстань, і звичайно для магнітних датчиків необхідна достатня близькість до магнітного поля, що впливає. Підключаються такі датчики до технічних засобів сповіщення за допомогою провідного шлейфа.

Датчики на базі герконів.

ИО 102-16/2 - сповіщувач магнітоконтактний. Призначений для поверхневого монтажу, на не сталевих конструкціях, мініатюрний. Кріплення за допомогою гвинтів.

ИО 102-4 - сповіщувач магнітоконтактний. Призначений для мініатюрного поверхневого монтажу. Кріплення за допомогою гвинтів і приклеювання.

ИО 102-5 - сповіщувач магнітоконтактний. Призначений для схованого монтажу в неметалічні поверхні.

ИО 102-15/1 - сповіщувач магнітоконтактний. Призначений для схованого монтажу в неметалічні поверхні. Мініатюрний.

ИО 303-4 (ВІКНО-5) - сповіщувач охоронний поверхневий ударноконтактний. Призначений для виявлення руйнування скла товщиною від 2.5 до 8 мм. і видачі тривожного сигналу на приймально-контрольний пристрій. До складу входить: блок обробки сигналів (БОС) 1 шт. 5 коробка сполучних КС-3 і 5 датчиків руйнування скла ДРС-1. Площа охорони 20 м2. Довжина шлейфа охоронної сигнализація від блоку обробки сигналу (БОС) до датчика руйнування скла (ДРС) – не більш 10 м. На корпусі датчика мається стрілка. У напрямку стрілки датчик бере під охорону стекло на відстань до 2,5 м. Площа охорони, що рекомендується – 4 м². При великих площах рекомендується ставити додаткові датчики. Сповіщувач не видає помилкового сигналу тривоги при ударах, що не руйнують стекло. Сповіщувач працює з приймально-контрольними приладами: «Сигнал-вк», «Сигнал-43», «Рубін-6». Практика й іспити показали більш високу надійність у порівнянні з акустичними датчиками.

ИО 102-ДО - сповіщувач охоронний кнопковий на базі геркону. Призначений для прихованого монтажу в металеві поверхні. Куляста форма рухливої частини датчика дозволяє використовувати його як у режимі натискання зверху, так і в режимі бічного натискання. Спрацьовування і відпускання при утопленні кнопки на 3 мм. Працює в металевих конструкціях.

Може використовуватися для охорони окремо розміщених предметів і цінностей, пасток, охорони дверей, вікон, і ін.

Вібраційні датчики.

Вібродатчики призначені для виявлення навмисного пошкодження різних будівельних конструкцій: бетонних стін і перекриттів, цегельних стін, дерев'яних (рами і двері) і стельових покрить, а також сейфів і металевих шаф. Контактні вібраційні датчики являють собою пристрої з пружинними контактами. При ударі по заблокованій поверхні виникають коливання і відбувається короткочасне розмикання контактів датчиків, що приводить до розриву електричного ланцюга і видачі сигналу тривога. Безконтактні вібраційні датчики (електромагнітні, п'єзоелектричні) діють за принципом перетворення механічних коливань, що виникають при спробі руйнування заблокованої поверхні, в електричні. Приймально-контрольні прилади реєструють зміну параметрів електричного ланцюга шлейфа блокування і видають сигнал тривоги. Принцип дії вібродатчиків заснований на п’єзоефекті чи ефекті електромагнітної індукції, коли постійний магніт переміщається уздовж обмотки котушки і тим самим викликає у ній перемінний струм. У вітчизняній і закордонній літературі в залежності від технічної реалізації такі датчики називають електромагнітними, магніторезонансними чи п’єзодатчиками.

Параметричні датчики:

• Ємнісні датчики,

• Індуктивні датчики.

Ємнісні датчики.

Ємнісні датчики застосовуються для блокування місць можливого проникнення на об'єкт (віконні, дверні прорізи), окремих предметів (сейф, металева шафа, шухляда), а також для охорони об'єктів по периметру. Ємнісні датчики являють собою плоский чи циліндричний конденсатор, одна з обкладок якого аналізує переміщення, що піддається контролю, викликаючи зміну ємності. Принцип їхньої дії заснований на реєстрації зміни ємності антени (чутливого елемента, ЧЕ), що викликається наближенням до неї якого-небудь предмета, людини. Як антену використовується звичайний провід, металевий корпус сейфа, шафи, інші металеві предмети.

Як ємнісний датчик можна використовувати зовнішнє загородження об'єкта (наприклад, металевий паркан) з відповідними технічними засобами. Типи ємнісних датчиків: Ріф, ”Бар'єр-м, ”Ромб-К4М”, ”Спектр”, ”Радіан-М”.

Індуктивні датчики.

Індуктивний охоронний сповіщувач формує повідомлення про спробу проникнення на охоронюваний об'єкт при нормованій зміні індуктивності його чуттєвого елемента.

Принцип дії індуктивних сповіщувачів практично такої ж як і в ємнісних, тільки тут як параметр використовується не ємність, а індуктивність.

Акустичні датчики:

• Звукові датчики,

• Ультразвукові датчики,

• Інфразвукові датчики.

Звукові (мікрофонні) датчики.

Звукові датчики уловлюють звичайні звукові хвилі, що може чути людина, тобто хвилі з частотою від 20 Гц до 20000 Гц. Важливо не просто уловити звуки, зроблені порушником, але і відсортувати всю гаму звукових коливань, щоб відрізнити звуки порушника від звуків, що не відносяться до порушника (наприклад, проїжджаючої за вікном машини). Найбільше поширення одержали детектори битого скла.

Детектори битого скла (ДБС) призначені для реєстрації навмисного руйнування скляних конструкцій: вікон, вітрин і ін. Вони реагують на звук битого скла й удару об скло, а також аналізуючи спектр звукових шумів у приміщенні, дозволяють безконтактно контролювати цілісність скла розміром більш 20х20 см. Принцип роботи детектора битого скла зводиться до наступного. Коли стекло б'ється, воно видає складну гаму звуків (у тому числі й в ультразвуковому діапазоні). Відбувається це через швидкі і повільні вигини скла в момент удару (спочатку реєструються низькі частоти, потім високі частоти). Для уловлювання звукових сигналів використовують мікрофони. Детектори битого скла аналізують спектр звукових сигналів у приміщенні. Якщо цей спектр містить складову, співпадаючу зі спектром звуку скла, що б’ється, то детектор спрацьовує і формується сигнал тривоги. ДБС забезпечують такі важливі переваги, як відсутність яких-небудь елементів на охоронюваній поверхні скла і можливість контролю декількох вікон одним детектором.

Ультразвукові датчики

Ультразвукові датчики використовують для виявлення руху чи зміни обсягу в охоронюваній зоні. Ультразвукові детектори призначені для охорони закритих приміщень і характеризуються високою чутливістю і низкою стійкістю до перешкод. В ультразвукових сповіщувачах використовується звук дуже високої частоти такий, що звичайне людське вухо його не чує, тобто це звукові хвилі з частотою більш ніж 20000 Гц. Звичайно використовують хвилі з частотою 50000 - 70000 Гц. Дія їх заснована на ефекті Допплера (інтерференція ультразвукових коливань, - зміна частоти хвилі, відбитої від предмету, що рухається). До складу ультразвукового детектора входять випромінювач приймач і блок обробки сигналу. Випромінювач представляє із себе високочастотний динамік, що має малі габарити. Розрізняють випромінювачі у формі диска, кільця, трубки. Приймач призначений для прийому сигналу від передавача. По конструкції аналогічний п'єзоелектричному мікрофону. Блок обробки сигналу підсилює сигнал, прийнятий від приймача і формує керуючий сигнал тривоги. У більш складних моделях використовується обробка сигналу під керуванням мікропроцесора.

При закритих вікнах і дверях простір, контрольований детектором, обмежено, і в місці розташування приймача формується стійка інтерференційна картина. При проникненні якого-небудь об'єкта в приміщення стійкість інтерференційної картини порушується і формується сигнал тривоги. Типи ультразвукових датчиків: Дуз-4, ”Фикус Мп2”, ”Фикус Мп3”.

Інфразвукові датчики.

Інфразвук - це низькочастотні (НЧ) звукові коливання нечутні людським вухом: частота інфразвуку нижче, ніж частота звичайних звукових хвиль, тобто нижче чим 20 гц. Інфразвукові датчики реагують на низькочастотні флуктуації (коливання) тиску повітря в закритому обсязі охоронюваного об'єкта. Іноді такі датчики так і називають - датчик флуктуацій. Зміни тиску можуть виникати при відкриванні дверей, вікон, кватирок, при силовому впливі на зовнішні і внутрішні стіни і перекриття, їхньому руйнуванні. При цьому завдяки пасивному принципу дії їх практично неможливо знайти.

Низькочастотні коливання легко проникають через перегородки і щілини, тому зона дії датчика не обмежується окремим приміщенням, а охоплює частину сусідніх.

У робочому режимі датчик не реагує на присутності людей, на теплові впливи і вібрації. Це унікальна властивість датчика дозволяє проводити в приміщенні, що знаходиться під охороною, різноманітну роботу. Рекомендується поміщати прилад у сейф. Зовнішні флуктуації тиску проникають у нього через щілини й ущільнення, тобто в цьому випадку сповіщувач охороняє і приміщення і сейф і сам надійно захищений від ушкодження. При зменшенні чутливості він реагує тільки на розкриття сейфа.

Для охорони відособлених приміщень і будинків застосовується датчик, що має автономне живлення і радіопередавач. Прилад встановлюється в будь-яке місце приміщення й у випадку несанкціонованого проникнення передає сигнал тривоги по радіоканалу на пункт охорони. Висока ефективність досягається при використанні датчика для охорони автомобіля.

Радіохвильові (мікрохвильові) датчики.

Радіохвильові датчики підрозділяються на дві групи: амплітудні та частотні. Переміщення порушника приводить до появи відбитого сигналу, що змінюється в часі. Тут розрізняють два ефекти: зміна просторової картини стоячих хвиль і частотне зрушення відбитої від людини хвилі, що рухається, (ефект Допплера в СВЧ діапазоні). Мікрохвильові датчики, засновані на реєстрації першого ефекту, називаються амплітудно-модуляційними, другого – частотними (допплеровскими). Взагалі, обоє ці ефекти нерозривно зв'язані, мають загальну природу й однаковий прояв, і тому практично нероздільні.

Мікрохвильові частотні датчики відносяться до класу детекторів руху. Мікрохвильові датчики складаються з наступних основних елементів:

• СВЧ генератора, призначеного для формування СВЧ сигналу - звичайно в 3-х сантиметровому діапазоні довжин хвиль (10...11 Ггц), останнім часом виробниками датчиків почали освоюватися і більш короткохвильові діапазони (24...25 Ггц). Сучасні СВЧ генератори дозволяють формувати стабільний сигнал з необхідними характеристиками при малих габаритах і низькому споживанні.

• Антенної системи, що створює електромагнітне поле в навколишнім просторі та приймає відбиті сигнали. У якості антенної системи в мікрохвильових датчиках звичайно використовується єдина сполучена приймально-передавальна антена, що формує діаграму спрямованості датчика і визначає форму просторової зони чутливості.

• СВЧ приймача, що реєструє зміну характеристик прийнятого сигналу.

• блоку обробки, що виділяє сигнали, обумовлені людиною, що рухається, на фоні перешкод.

Основні характеристики мікрохвильових датчиків, призначених для установки всередині приміщень:

• максимальна дальність дії, м - від 2 до 17;

• ширина зони при найбільшій дальності, м - від 3 до 13;

• висота зони чутливості при найбільшої максимальний дальності, м - від 2 до 8;

• кут огляду в горизонтальній площині, гр. - від 80 до 110;

• кут огляду у вертикальній площині - від 45 до 75;

• контрольована площа, м2 - від 25 до 90;

• контрольований обсяг, м3 - від 40 до 200;

• діапазон швидкостей переміщення, що виявляються, м/с - від 0,3 до 3;

• напруга живлення, в - від 10,2 до 15;

• споживаний струм, мА від 16 до 70;

• габарити, мм - 98х85х62

• маса, г - від 100 до 250;

Типи мікрохвильових датчиків: Аргус-2, Аргус-3, Хвиля-5, Тюльпан-3.

Оптикоелектронні датчики (інфрачервоні - ІЧ).

Оптико-електронні датчики підрозділяються на дві групи: активні і пасивні. Активні оптико-електронні датчики застосовуються як для блокування приміщень (контроль підступів через вітрини, віконні, дверні прорізи; блокування в приміщенні підходів до охоронюваних ділянок по периметру, просторів біля стелі слабоукріплених складських приміщень і т.п.), так і для охорони території по периметру. Вони складаються з передавача і приймача, рознесених уздовж лінії охорони, і використовують сигнал інфрачервоного діапазону з довжиною хвилі порядку 1 мкм. З їхньою допомогою створюється бар'єр з невидимих неозброєним оком інфрачервоних променів, при перетинанні яких видається сигнал тривоги. Крім того, датчики даної групи виявляють у приміщенні задимлення, викликане виникненням вогнища загоряння, шляхом реєстрації зменшення прозорості середовища.

Пасивні дозволяють виявляти проникнення людини в контрольовану зону шляхом реєстрації зміни інтенсивності прийнятого інфрачервоного випромінювання від об'єкта, що рухається, а також виникнення пожежі. Головною складовою пасивних інфрачервоних датчиків є піроелемент - такий елемент, який під дією тепла виробляє електричний струм (танталіт літію, кераміка зі свинцово-цирконієво-титановою основою, п'єзоелектрична плівка).

Розрізняються пасивні детектори розміром зони виявлення, методами обробки сигналу, конструкцією і т.п. Ці датчики використовуються для блокування підступів до охоронюваних ділянок у закритих опалювальних і неопалюваних приміщеннях. Недоліком найпростіших і дешевих детекторів руху є низька стійкість до перешкод - вони спрацьовують навіть при виникненні теплового потоку, наприклад, через прогрів сонцем приміщення. Більш досконалі детектори позбавлені цього недоліку. Їхня надійність і стійкість до теплових перешкод забезпечується багатоканальними піроелементами і складною електронною обробкою сигналу в самому детекторі. У простих моделях обробка сигналів здійснюється аналоговими методами, а в більш складних - цифровими, наприклад, за допомогою вбудованого процесора.

Іч-датчики російського виробництва представлені серією ФОТОН:

• ФОТОН-4, ФОТОН-6, ФОТОН-8 - об'ємна трьох ярусна зона чутливості довжиною до 12 м, 90° у горизонтальній площині;

• ФОТОН-5, ФОТОН-6Б, ФОТОН-8Б - суцільна завіса довжиною 10 м, 5° у горизонтальній площині;

• ФОТОН-6А, ФОТОН-8А - променевий бар'єр довжиною 20 м, 5° у горизонтальній площині;

• ФОТОН-СК - об'ємна трьох ярусна зона чутливості довжиною до 10 м.

Загальний принцип використання Іч-датчиков - промені зони чутливості повинні бути перпендикулярні передбачуваному напрямку руху порушника. Місце установки датчика варто вибирати так, щоб мінімізувати мертві зони, викликані наявністю в охоронюваному приміщенні великих предметів, що перекривають промені (наприклад, меблі, кімнатні рослини). Якщо в приміщенні двері відкриваються усередину, варто враховувати можливість маскування порушника відкритими дверима. При неможливості усунути мертві зони варто використовувати кілька датчиків. При блокуванні окремих предметів чи датчик датчики потрібно встановлювати так, щоб промені зони чутливості блокували всі можливі підходи до предметів, що захищаються.

Теплові датчики.

Теплові датчики здатні фіксувати підвищення температури в приміщеннях вище визначеної величини. При виникненні загоряння чутливий елемент датчиків (підпружені контакти, з'єднані легкоплавким припоєм; біметалічна пластина) деформується і розмикає контакти, розриваючи тим самим електричний ланцюг охоронно-пожежної сигналізації.

Комбіновані датчики.

Перевага таких датчиків полягає в істотному зниженні частоти помилкових тривог. Це досягається за рахунок того, що в одному датчику використовується комбінація двох різних фізичних принципів виявлення. Більшість змін навколишнього середовища (турбулентність повітря, зміни температури, яскраве світло, електромагнітні перешкоди, вібрації, переміщення за межами приміщення, тварини і птахи) по різному впливають на кожен детектор і в більшості випадків не можуть привести до одночасного спрацьовування обох сенсорів. Сигнал тривоги видається тільки в тому випадку, якщо одночасно чи протягом невеликого інтервалу часу спрацьовують обидва детектори. Використовують різні логічні схеми включення цих датчиків:

1. "І"- сигнал тривоги видається при одночасному спрацьовуванні обох датчиків.

2. "Майже І" - після спрацьовування одного з датчиків протягом визначеного періоду часу очікується спрацьовування другого датчика.

3. "Послідовне І" - в черговому режимі в сповіщувачі працює тільки один датчик, а після його спрацьовування включається другий датчик і при спрацюванні формується сигнал тривоги. Іноді в схему вводиться пристрій, що логічно відслідковує стан кожного з датчиків, і після ухвалення рішення про вихід з ладу одного з них сповіщувач переходить на режим справного датчика з видачею сигналу "несправність".

Для зниження частоти помилкових тривог, принципи виявлення що використовуються, повинні бути такими, щоб перешкоди, що викликають помилкові спрацьовування, по-різному впливали на кожен складовий детектора. Звичайно використовують наступні комбінації: ультразвуковий допплерівський і пасивний інфрачервоний, радіохвильовий і пасивний інфрачервоний, мікрофонний і пасивний інфрачервоний. Найбільше поширення в даний час одержала комбінація мікрохвильового активного і Іч-пассивного принципів виявлення. Набагато рідше використовується комбінація ультразвукового й ІЧ детекторів. Існують також окремі зразки датчиків, у яких використовуються три різних фізичних принципи виявлення, однак такі датчики поки не завоювали популярності.

сповіщувачів

• необхідний рівень надійності охорони об'єкта,

• витрати на придбання, монтаж і експлуатацію сповіщувача,

• будівельно-конструктивні характеристики об'єкта,

• кліматичні умови,

• ймовірні шляхи проникнення,

• режимної тактики охорони,

• вимог дизайну,

• рівень перешкод,

• тактико-технічні характеристики сповіщувача.

• вид конструкції, що блокується і спосіб фізичного впливу на неї,

Області застосування сповіщувачів

Конструкція, що блокується	Спосіб впливу	Тип сповіщувача
Вікна, вітрини, скляні прилавки, двері зі скляною полотниною, рами, фрамуги, кватирки.	Відкривання, руйнування скла (розбивка і вирізання скла), проникнення.	Магнітоконтактні, звукові, п'єзоелектричні, пасивні оптико-електронні, радіохвильові, комбіновані.
Двері, ворота, вантажно-розвантажувальні люки.	Відкривання, пролам, проникнення.	Магнітоконтактні, вимикачі кінцеві, активні оптико-електронні, п'єзоелектричні, пасивні оптико-електронні, радіохвильові, ультразвукові, комбіновані.
Віконні грати, ґратчасті двері, ґрати димоходів і воздухоходів.	Відкривання, перепилювання.	Магнітоконтактні для металевих конструкцій, омічний провід.
Стіни, підлоги, стелі, перекриття,перегородки, місця введення комунікацій.	Пролам, проникнення.	Омічний провід, п'єзоелектричні, вібраційні, оптико-електронні, пасивні оптико-електронні, радіохвильові, ультразвукові, комбіновані.
Сейфи, окремі предмети.	Руйнування (ударні впливи, пиляння, свердління), торкання, наближення, проникнення (підхід до предметів, що захищаються).	П'єзоелектричні, вібраційні, ємнісні, оптико-електронні, радіохвильові, ультразвукові, комбіновані.
Коридори.	Проникнення.	Оптико-електронні, радіохвильові, комбіновані.
Обсяг приміщень.	Проникнення.	Пасивні оптико-електронні, радіохвильові, ультразвукові, комбіновані.
Зовнішній периметр, відкриті площадки.	Проникнення.	Активні лінійні оптико-електронні, радіохвильові.