Бернардо Даванзатті

(1529 - 1606)

Флорентійський банкір.“Читання про монету”.

Розглядає проблеми грошового обігу і приходить до висновку про необхідність:

Введення безмитної чеканки монет і обігу зливків золота та срібла;

Дотримання умови наявності в обігу достатньої кількості грошей;

Ведення боротьби з фальшивомонетниками.

Пізній меркантилізм.

Томас Мен

(1571 - 1641)

Англійський купець, один із директорів Ост-Індської торгової компа-нії.

“Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства”.

Розглядаючи потоки товарів у зовнішній торгівлі приходить до висновку, що остання може служити джерелом багатства лише за умови, коли грошова виручка від проданих товарів буде переважати суму грошей, витрачену на придбання товарів із-за кордону. Для виконання данної умови держава повинна:

Прагнути до виготовлення якомога більшої маси власних товарів.

Знижувати вартість транспортування експортних товарів.

Здійснювати ряд заходів для підтримки ремісництва.

Встановлювати мито на імпорт і забезпечити безмитний експорт.

Заборонити колоніям торгівлю з іншими країнами, крім метрополій.

Враховувати попит сусідніх держав.

Не боятись вивозити гроші:

“Зростання ввозу товарів за допомогою готівкових грошей в кінці кінців після вивозу товарів знову за кордон перетворюється у ввіз набагато більшої кількості грошей, ніж та, що була в свій час вивезена”.

Антоніо Серра

“Короткий трактат про причини, які можуть привести до достатку золота та срібла в країнах, що не мають родовищ, стосовно Неаполітанського королівства”.

Зосереджує увагу на вивченні причин недостатньої кількості грошей у Неаполі і з’ясовує, що в зовнішній торгівлі країни переважає імпорт.

Для виправлення ситуації рекомендує:

Більш активніше розробляти золоті та срібні родовища.

Вивозити надлишки товарів і прагнути переваги експорту над імпортом.

Розвивати ремісництво та винахідливість населення.

Антуан де Монкретьєн

(1575 - 1622)

Французький дворянин.

“Трактат політичної економії”.

Робота А. де Монкретьєна дала нову назву економічний науці – “політична економія”. За Монкретьєном, це – вчення про державне господарство і державну політику, яку повинна проводити влада в цілях зростання багатства країни. Основними напрямками такої політики він вважає:

Розширення зовнішньої торгівлі і, особливо, вивозу промислових виробів.

Встановлення високих митних ставок на імпорт.

Державна підтримка розвитку мануфактурного виробництва.

Встановлення монопольного положення французьких купців на внутрішньому ринку країни.

Теорії меркантилізму розвивались в різних країнах світу і мали певні особливості в кожній із них.

Меркантилізм в Росії та в Україні. Єрмолай Єразм

Публіцист та політичний діяч XVI ст.

“Благо хотящем царем правительница и земледелие” или “Правительница”.

Об’єднує коло питань, які стосуються пригноблення та різних форм експлуатації російського селянства, пропонує замінити грошовий оброк та інші повинності селян натуральними.

Аналізує процеси розвитку торгівлі, пропонує надати населенню міст право безмитної торгівлі.

Ставить питання щодо розподілу земельних угод у державі між населенням, намагаючись скоротити кількість ділянок царя та феодалів. Але вважав, що основи феодально-кріпосницької держави повинні залишатись нерухомими.