Тема 5. Неокласична економiчна теорiя. План.

1. Історична зумовленість та загальна характеристика неокласицизму.

2. Австрійська школа i створення теорії граничної корисностi.

3. Американська школа: теорiя граничної продуктивностi факторiв виробництва.

1. Кембрiджська школа i започаткування мiкроекономiчного аналiзу.

2. Математична школа.

3. Неокласика XX століття.

Історичні умови:

Домінування ринкiв досконалої конкуренцiї та ринкових форм зв’язку мiж cамостiйними економiчними суб’єктами.

Погiршення економiчної ситуацiї на початку 70-х рокiв ХХ столiття внаслiдок надмiрного втручання держави в ринковi процеси.

Особливостi економiчних поглядiв:

Iдеалiзацiя вiльноконкурентного ринкового механiзму. Визначення його виключної ролi у вирiшеннi всiх економiчних проблем.

Деiдеологiзацiя економiчної науки i пошук загальних, вiрних для будь-якого суспiльства законiв i закономiрностей.

Акцент на дослiдженнi проблематики пропонування i процесiв на мiкрорівнi економiки.

Визнання предметом економiчної науки проблем рацiонального використання обмежених ресурсiв у виробництві благ для задоволення людських потреб.

Застосування методiв:

а) граничного аналiзу;

б) рiвноважного пiдходу до аналiзу економiчних явищ;

в) суб’єктивiзму;

г) позитивiзму;

д) моделювання.

Австрiйська школа

Професура Віденьського унiверситету

Карл Менгер (1840 - 1921)

«Основи полiтичної економiї»

Фрiдрiх Вiзер (1851 - 1926)

«Витоки i основнi закони господарської цiнностi».

Ойген Бем - Баверк (1851 - 1919)

«Основи теорiї цiнностi господарських благ».

Австрійська школа виникає в 70-тi роки XIX столiття i отримує назву - «маржиналiзм» (вiд англ. «marginal» - граничний). Основнi положення маржиналiзму настiльки вiдрiзняються вiд уявлень класицизму, що ця теорiя була визнана переворотом в науцi, який отримав надалi назву «маржиналiстської революцiї». Австрiйська школа сформувала кардиналiстський варiант теорiї граничної корисностi.

Теорія цінності.

Цiннiсть товару формується суб’єктивним вiдношенням до нього людини i визначається граничною кориснiстю, тобто кориснiстю останньої одиницi блага, яка задовольняє найменш нагальну людську потребу.

Теорія граничної корисності.

Гранична кориснiсть має тенденцiю до зниження по мiрi того, як потреба у данному товарi насичується.

Теорія ціни.

Цiна блага формується в результатi конкуренцiї виробника i споживача як рiвнодiюча їх суб’єктивних оцiнок корисностi.

Теорія альтернативних витрат.

Витрати виробництва продукту залежать вiд альтернативних можливостей, якими доводиться жертвувати заради виробництва.

Михайло Iванович Туган - Барановський

(1868-1919)

«Вчення про граничну кориснiсть господарських благ як причину їх цiнностi».

Здiйснив першу спробу поєднання трудової теорiї вартостi i теорiї граничної корисностi. Розглядає працю та граничну корисність як об’єктивний та суб’єктивний фактори цінності.

Цінність блага є “вигода вiд споживання блага” (вимірюється граничною корисністю) і формує суб’єктивну сторону господарського процесу, а вартість – “ господарська витрата, здійснена заради здобування предмета” (включає в себе витрати засобів виробництва та праці) - об’єктивну сторону. Оскільки господарський процес по своїй природі представляє взаємодію суб’єкта та об’єкта, то, отже, він одночасно містить як суб’єктивну, так і об’єктивну сторони. Виходячи з цього, М. I. Туган – Барановський формулює свою “теорему цінності” , згідно якої граничні корисності господарських благ, що вільно відтворюються, прямо пропорційні їх трудовим вартостям.

Американська школа розповсюджує принцип маржинального аналiзу на фактори виробництва i створює теорiю граничної продуктивності факторів.