Тема 5. Марксистський напрямок економічної думки. План

1. Історичні умови виникнення марксизму та його ідейні джерела.

2. Економічні ідеї «Капіталу».

3. Розвиток ідей марксизму в кінці XIX на початку ХХ століття.

4. Сучасний марксизм.

Історичні умови:

• Функціонування на власній основі фабрично-заводської індустрії, економічний прогрес суспільства.

• Загострення соціально-економічних суперечностей - масове розорення дрібних товаровиробників, зростання експлуатації пролетаріату, періодичні кризи надвиробництва, масове безробіття.

• Остаточне оформлення класової структури суспільства і загострення політичних суперечностей, бурхливе зростання революційних виступів пролетаріату:

1819 - мітинг в Манчестері;

1830 - революція у Франції;

1834 - повстання ткачів в Ліоні;

1836 - чартизм;

1839 - повстання в Уельсі;

1844 - повстання ткачів Сілезії.

Антифеодальні буржуазні революції епохи промислового перевороту в Європі стають наочним прикладом переходу до нового устрою шляхом революції.

Розвиток філософії, політекономії, статистики.

Карл Маркс

(1818 - 1883)

Німецький юрист, активний учасник революційного руху.

Фрідріх Енгельс

(1820 - 1895)

Фабрикант, активний учасник революційного руху.

«Капітал»

І том (1867р.)-К.Маркс

ІІ том (1885р.),

ІІІ том (1894р.)-

оформлення і видання Ф. Енгельса.

Методологія.

К.Маркс використовує розроблену ним же методологію матеріалістичної діалектики і відкриває той факт, що в основі суспільного життя лежить матеріальне виробництво. Доводить, що суспільство розвивається внаслідок своїх внутрішніх суперечностей, основним з яких є конфлікт між продуктивними силами та виробничими відносинами.

Теорія вартості.

Вартість - це уречевлена суспільно-необхідна праця. Вимірюється витратами суспільно-необхідного робочого часу.

2. Відкриває подвійний характер праці та його двояку роль у створенні вартості.

3. Визначає ціну товару як грошовий вираз вартості.

Теорія доданої вартості.

Робітник продає на ринку не працю, а робочу силу - сукупність фізичних та інтелектуальних сил, що використовуються у виробництві товару. Робоча сила є специфічним товаром, що має споживчу вартість (здатність до продуктивної праці) та мінову вартість (сума життєвих засобів, необхідних для утримання робітника та його сім’ї).

Підприємець купує робочу силу заради споживчої вартості і повністю оплачує її вартість. Але робітник працює значно більше часу, ніж необхідно для створення вартості його робочої сили. Весь результат праці за рамками необхідного робочого часу для створення вартості робочої сили становить додану вартість.

Розрізняє абсолютну та відносну форми доданої вартості.

Доходи.

Заробітна плата - грошовий вираз вартості товару робоча сила.

Прибуток - форма доданої вартості, яка виступає у трьох функціональних видах:

• промисловий прибуток;

• торговий прибуток;

• позичковий відсоток.

Рента - форма доданої вартості у землеробстві. Виступає у вигляді:

а) абсолютної ренти (пов’язаної з наявністю монополії приватної власності на землю);

б) диференційної ренти (пов’язаної з різною якістю і продуктивністю земельних ділянок).

Теорія капіталу.

Капітал - це вартість, що створює додану вартість. Самозростаюча вартість. Виступає у трьох функціональних формах:

а) промисловий,

б) торговий,

в) позичковий.

Поділяє капітал на:

а) основний - та частина капіталу, яка постійно знаходиться у виробництві і переносить свою вартість на створений продукт по частинам;

б) обіговий - та частина капіталу, яка використовується у виробництві раз і повністю переносить свою вартість на створений продукт;

в) постійний(с)- та частина капіталу, що витрачається на купівлю засобів виробництва;

г) змінний(v) - та частина капіталу, яка витрачається на робочу силу.

3. Виводить залежність між постійним та змінним капіталом і називає її органічною будовою капіталу (c/v).

Відтворення.

В суспільстві весь обсяг виробленої продукції в матеріальному виробництві називає сукупним суспільним продуктом і вважає, що його формують два підрозділи - виробництво засобів виробництва (І) і виробництво предметів споживання (ІІ). Для безперервного процесу відтворення в суспільстві повинні дотримуватись наступні умови:

а) для простого виробництва:

І(v+m)=IIc

I(v+m)+II(v+m)=II(c+v+m)

I(c+v+m)=Ic+IIc;

б) для розширеного виробництва:

I(v+m)>IIc

I(v+m)+II(v+m)>II(c+v+m)

I(c+v+m)>Ic+IIc

Але в реальному житті ці пропорції можуть суттєво порушуватись. Бажання підприємців одержувати все більші прибутки приводить до масового оновлення основного капіталу, до розширення виробництва. За рахунок введення в дію нових машин і обладнання зростає органічна будова капіталу (c/v). Виробництво зростає більш швидкими темпами, ніж попит населення. Отже, виникають кризи надвиробництва.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства.

Анатомія суспільства складається з базису (виробничих відносин, які відображають той чи інший стан продуктивних сил) і надбудови (політики, права, культури, релігії). Розвиток суспільству надає суперечність між досягненим рівнем продуктивних сил і характером виробничих відносин, внаслідок розрішення якої змінюється і надбудова суспільства. Кожний спосіб виробництва змінюється в силу загострення його суперечностей, які неможливо розрішити, не змінивши в цілому сам економічний і суспільний устрій. Процеси зміни способів виробництва відбуваються еволюційно, коли століттями визріває конфлікт між продуктивними силами та виробничими відносинами.

Розвиток марксизму наприкінці ХІХ століття проходить по трьом напрямкам:

Розповсюдження ідей марксизму, пропаганда та подальший розвиток його теоретичних концепцій з урахуванням нових історичних умов.

Розробка ідеї революційного перевороту та побудови нового суспільства.

Аналіз закономірностей еволюційного розвитку суспільства.

М.І.Зібер

(1844 - 1888)

доцент Київського університету,