- •Тема 1. Вступ до історії економічних вчень. План.
- •Зародження та основні етапи розвитку історії економічних вчень. Предмет історії економічних вчень.
- •Методологія та методи історії економічних вчень.
- •Функції, цілі та завдання історії економічних вчень.
- •Етапи розвитку історії економічних вчень як науки:
- •Література.
- •Тема 2. Ранні економічні погляди.
- •2.1. Економічна думка Стародавнього Сходу і античного світу. План.
- •Економічна думка Стародавнього Сходу.
- •Економічні вчення античної Греції.
- •Проблеми раціональної організації рабовласницької латифундії у працях давньоримських філософів.
- •Конфуцій (Кон Фу - цзи)
- •Ксенофонт
- •Аристотель
- •Марк Теренцій Варрон
- •Марк Порцій Катон
- •2.2. Економічні погляди епохи середньовіччя. План.
- •Виникнення та розвиток економічної думки в Стародавній Русі. “Руська Правда”.
- •Фома Аквінський
- •Томас Мор
- •Томазо Кампанелла
- •2.3. Економічна думка епохи феодалізму в Україні. Матеріали роботи Комісії по розробці нового Уложення 1767 – 1768 р. Р.
- •Економічні погляди а. Алейникова.
- •Економічні та просвітницькі погляди я. Козельського
- •Яків Павлович Козельський
- •Тема 3. Економічна теорія меркантилізму. План
- •Меркантилізм як економічна політика європейських держав у XV – XVIII ст.
- •Економічна теорія меркантилізму.
- •Особливості розвитку меркантилізму в Україні.
- •Особливості економічних поглядів:
- •Вільям Страффорд
- •Бернардо Даванзатті
- •Томас Мен
- •Антоніо Серра
- •Антуан де Монкретьєн
- •Меркантилізм в Росії та в Україні. Єрмолай Єразм
- •Іван Тихонович Посошков
- •Богдан Хмельницький
- •Література.
- •Тема 4. Класична політична економія.
- •4.1. Рання класична політична економія. План.
- •Економічні погляди в. Петті.
- •Політична економія п. Буагільбера.
- •Школа фізіократів.
- •Вільям Петті
- •П’єр Лепезанде Буагільбер
- •Школа фізіократів
- •Франсуа Кене
- •Анн Робер Жак Тюрго
- •“Роздуми про створення і розподіл багатств”
- •4.2. Зріла класична політична економія. План.
- •Економічна система а.Сміта.
- •Розвиток класичної політичної економії у творчості д.Рікардо.
- •Класична школа в Україні.
- •“Дослідження про природу та причини багатства народів”
- •Давід Рікардо
- •“Започаткування політичної економії та оподаткування”
- •4.4 Розвиток політичної економії в Україні середини XIX ст.(30-50 р.Р.)
- •Т. Степанов
- •Професор Харківського університету, один з перших
- •І. Вернадський
- •М. Бунге
- •4. 5. Пізня класична політекономія. План.
- •Ідеї реформізму в пізній класичній політекономії.
- •Прагматизм пізньої класики.
- •Теорії економічних гармоній.
- •Жан Шарль Леонард де Сісмонді
- •П’єр Жозеф Прудон
- •Томас Роберт Мальтус
- •Нассау Вільям Сеніор
- •Федерік Бастіа
- •Генрі Чарлз Кері
- •Тема 5. Марксистський напрямок економічної думки. План
- •Карл Маркс
- •Фрідріх Енгельс
- •«Давід Рікардо та Карл Маркс в їх суспільно-економічних поглядах (1885р.)».
- •Г.В.Плеханов
- •Е.Бернштейн
- •«Проблеми соціалізму».
- •Леонід Віталійович Канторович
- •Радикальна політекономія.
- •Соціал-демократична теорія.
- •Література
- •Тема 5. Неокласична економiчна теорiя. План.
- •Австрiйська школа
- •Михайло Iванович Туган - Барановський
- •«Вчення про граничну кориснiсть господарських благ як причину їх цiнностi».
- •Джон Бейтс Кларк
- •1.Фактори виробництва I гранична продуктивнiсть.
- •2.Закон зниження граничної продуктивностi.
- •3.Доходи.
- •Кембрiджська школа.
- •Альфред Маршалл
- •1.Цiноутворення.
- •Процес встановлення рівноважної ціни.
- •Математична школа.
- •Вiльям Стенлi Джевонс
- •3.Закон байдужостi.
- •4.Рiвновага споживача в обмiнi :
- •5.Загальна економiчна рiвновага.
- •Френсiс Еджуорт
- •«Математична психiка».
- •1.Умова рiвноваги виробника:
- •2.Гранична норма замiщення (субституцiї).
- •3.Рiвновага в обмiнi.
- •Леон Вальрас
- •«Елементи чистої полiтичної економiї».
- •Вiльфредо Парето
- •«Пiдручник полiтичної економiї».
- •1.Порядкова гранична кориснiсть .
- •Загальна економiчна рiвновага.
- •Євген Євгенович Слуцький
- •«До теорії збалансованого бюджету споживача».
- •Сучасна неокласична теорія. Неолібералізм.
- •Фрайбургська школа. Вальтер Ойкен
- •Школа монетаризму. Мiлтон Фрiдмен (народився в 1912 р.)
- •Школа економіки пропонування Артур Лаффер
- •Школа раціональних очікувань
- •Н.Уоллес
- •Література.
- •Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція. План.
- •Джон Мейнард Кейнс
- •Неокейнсіанство.
- •Посткейнсіанство.
- •Література
- •Тема 7. Соціально-інституціональний напрямок економічної думки.
- •Нова історична школа.
- •Карл Бюхер
- •Густав Шмоллер
- •Луі Брентано
- •Соціальна школа Німеччини.
- •Торстейн Веблен
- •Джон р. Коммонс
- •Уеслі Клер Мітчелл
- •Франсуа Перру
- •Трансформаційний інституціоналізм.
- •Гарднер Мінз
- •Адольф Берлі
- •Джон Моріс Кларк
- •Технологічний детермінізм.
- •Уолт Ростоу
- •Джон Кеннет Гелбрейт (народився у 1909 р.)
- •Л. Хейлбронер
- •Д. Белл
- •О. Тоффлер
- •Література.
Тема 5. Марксистський напрямок економічної думки. План
-
Історичні умови виникнення марксизму та його ідейні джерела.
-
Економічні ідеї «Капіталу».
-
Розвиток ідей марксизму в кінці XIX на початку ХХ століття.
-
Сучасний марксизм.
Історичні умови:
-
Функціонування на власній основі фабрично-заводської індустрії, економічний прогрес суспільства.
-
Загострення соціально-економічних суперечностей - масове розорення дрібних товаровиробників, зростання експлуатації пролетаріату, періодичні кризи надвиробництва, масове безробіття.
-
Остаточне оформлення класової структури суспільства і загострення політичних суперечностей, бурхливе зростання революційних виступів пролетаріату:
1819 - мітинг в Манчестері;
1830 - революція у Франції;
1834 - повстання ткачів в Ліоні;
1836 - чартизм;
1839 - повстання в Уельсі;
1844 - повстання ткачів Сілезії.
Антифеодальні буржуазні революції епохи промислового перевороту в Європі стають наочним прикладом переходу до нового устрою шляхом революції.
Розвиток філософії, політекономії, статистики.
Карл Маркс
(1818 - 1883)
Німецький юрист, активний учасник революційного руху.
Фрідріх Енгельс
(1820 - 1895)
Фабрикант, активний учасник революційного руху.
«Капітал»
І том (1867р.)-К.Маркс
ІІ том (1885р.),
ІІІ том (1894р.)-
оформлення і видання Ф. Енгельса.
Методологія.
К.Маркс використовує розроблену ним же методологію матеріалістичної діалектики і відкриває той факт, що в основі суспільного життя лежить матеріальне виробництво. Доводить, що суспільство розвивається внаслідок своїх внутрішніх суперечностей, основним з яких є конфлікт між продуктивними силами та виробничими відносинами.
Теорія вартості.
Вартість - це уречевлена суспільно-необхідна праця. Вимірюється витратами суспільно-необхідного робочого часу.
2. Відкриває подвійний характер праці та його двояку роль у створенні вартості.
3. Визначає ціну товару як грошовий вираз вартості.
Теорія доданої вартості.
Робітник продає на ринку не працю, а робочу силу - сукупність фізичних та інтелектуальних сил, що використовуються у виробництві товару. Робоча сила є специфічним товаром, що має споживчу вартість (здатність до продуктивної праці) та мінову вартість (сума життєвих засобів, необхідних для утримання робітника та його сім’ї).
Підприємець купує робочу силу заради споживчої вартості і повністю оплачує її вартість. Але робітник працює значно більше часу, ніж необхідно для створення вартості його робочої сили. Весь результат праці за рамками необхідного робочого часу для створення вартості робочої сили становить додану вартість.
Розрізняє абсолютну та відносну форми доданої вартості.
Доходи.
Заробітна плата - грошовий вираз вартості товару робоча сила.
Прибуток - форма доданої вартості, яка виступає у трьох функціональних видах:
-
промисловий прибуток;
-
торговий прибуток;
-
позичковий відсоток.
Рента - форма доданої вартості у землеробстві. Виступає у вигляді:
а) абсолютної ренти (пов’язаної з наявністю монополії приватної власності на землю);
б) диференційної ренти (пов’язаної з різною якістю і продуктивністю земельних ділянок).
Теорія капіталу.
Капітал - це вартість, що створює додану вартість. Самозростаюча вартість. Виступає у трьох функціональних формах:
а) промисловий,
б) торговий,
в) позичковий.
Поділяє капітал на:
а) основний - та частина капіталу, яка постійно знаходиться у виробництві і переносить свою вартість на створений продукт по частинам;
б) обіговий - та частина капіталу, яка використовується у виробництві раз і повністю переносить свою вартість на створений продукт;
в) постійний(с)- та частина капіталу, що витрачається на купівлю засобів виробництва;
г) змінний(v) - та частина капіталу, яка витрачається на робочу силу.
3. Виводить залежність між постійним та змінним капіталом і називає її органічною будовою капіталу (c/v).
Відтворення.
В суспільстві весь обсяг виробленої продукції в матеріальному виробництві називає сукупним суспільним продуктом і вважає, що його формують два підрозділи - виробництво засобів виробництва (І) і виробництво предметів споживання (ІІ). Для безперервного процесу відтворення в суспільстві повинні дотримуватись наступні умови:
а) для простого виробництва:
І(v+m)=IIc
I(v+m)+II(v+m)=II(c+v+m)
I(c+v+m)=Ic+IIc;
б) для розширеного виробництва:
I(v+m)>IIc
I(v+m)+II(v+m)>II(c+v+m)
I(c+v+m)>Ic+IIc
Але в реальному житті ці пропорції можуть суттєво порушуватись. Бажання підприємців одержувати все більші прибутки приводить до масового оновлення основного капіталу, до розширення виробництва. За рахунок введення в дію нових машин і обладнання зростає органічна будова капіталу (c/v). Виробництво зростає більш швидкими темпами, ніж попит населення. Отже, виникають кризи надвиробництва.
Теорія соціально-економічного устрою суспільства.
Анатомія суспільства складається з базису (виробничих відносин, які відображають той чи інший стан продуктивних сил) і надбудови (політики, права, культури, релігії). Розвиток суспільству надає суперечність між досягненим рівнем продуктивних сил і характером виробничих відносин, внаслідок розрішення якої змінюється і надбудова суспільства. Кожний спосіб виробництва змінюється в силу загострення його суперечностей, які неможливо розрішити, не змінивши в цілому сам економічний і суспільний устрій. Процеси зміни способів виробництва відбуваються еволюційно, коли століттями визріває конфлікт між продуктивними силами та виробничими відносинами.
Розвиток марксизму наприкінці ХІХ століття проходить по трьом напрямкам:
Розповсюдження ідей марксизму, пропаганда та подальший розвиток його теоретичних концепцій з урахуванням нових історичних умов.
Розробка ідеї революційного перевороту та побудови нового суспільства.
Аналіз закономірностей еволюційного розвитку суспільства.
М.І.Зібер
(1844 - 1888)
доцент Київського університету,