Вiльям Стенлi Джевонс

(1835-1882)

Англiйський економіст

«Теорiя полiтичної економiї».

1.Предмет полiтичної економiї - пошук шляхiв максимiзацiї корисностi. «Насолода i страждання суть, без сумнiву, двi кiнцевi основи економiчного розрахунку... збiльшити в максимальному ступенi насолоду -така проблема полiтичної економiї».

2.Гранична кориснiсть. Не пiдлягає кiлькiсному вимiру, а лише проявляється у ринкових цiнах споживчих товарiв, послуг i факторiв виробництва.

3.Закон байдужостi.

«На одному i тому ж вільному ринку в один i той же момент не може iснувати двi рiзнi цiни на один i той же вид продукцiї».

4.Рiвновага споживача в обмiнi :

, де

- граничнi корисностi благ х i у;

- цiни благ х i у.

5.Загальна економiчна рiвновага.

Загальна рiвновага виражається рядом спiввiдношень, якi пов’язують пропорцiї обмiну, цiн, граничної корисностi i про-дуктивностi. Умова рiвноваги:

, де

Q- кiлькiсть товару;

W- цiннiсть одиницi товару;

C- витрати на виробництво одиницi товару;

Pz- продуктивнiсть працi у виробництвi одиницi товару;

x,y- товари.

«Кiлькостi обмiнюваних товарiв прямопропорцiйнi продук-тивностi витраченої працi i обернено пропорцiйнi цiнностям цих товарiв i питомим витратам виробництва так же, як і їх граничним корисностям».

Френсiс Еджуорт

(1845-1926)

Професор економiки Оксфордського унiверситету.

«Математична психiка».

1.Умова рiвноваги виробника:

Зростання обсягiв виробництва вигiдно продовжувати до тих пiр, доки гранична виручка не вирiвняється з граничними вит-ратами:

, де

MR- гранична виручка;

MC- граничнi витрати.

2.Гранична норма замiщення (субституцiї).

Вводить термiн граничної норми замiщення благ одне одним (MRS) i доводить, що MRS одного блага iншим дорiвнює відношенню граничних корисностей даних благ:

3.Рiвновага в обмiнi.

При розглядi проблеми встановлення рiвноваги на товарних ринках довiв, що всi учасники обмiну не сприймають ринкову цiну як дану, а здiйснюють ряд заходiв, намагаючись одержати мак-симальну вигоду вiд iснування рiзних цiн на одному i тому ж ринку. I чим бiльше суб’єктiв дiє в межах ринку, тим ймовiрнiше, що цiна встановиться на єдиному рiвнi, який виражає єдину ринкову цiннiсть даного блага. Ця закономiрнiсть отримала назву «Теореми еквiвалентностi Еджуорта»,в процесi доведення якої було висунуто поняття «контрактної кривої» i «кривої байдужостi».

Леон Вальрас

(1834-1910)

Професор економiки Лозанського унiверситету.

«Елементи чистої полiтичної економiї».

Створив першу математичну модель загальної ринкової рiвноваги.

Передумови моделi:

Вiльна конкуренцiя.

Вiльна, досконала iнформацiя.

Миттєве пристосування цiн до змiн в ринковому сере-довищi.

Жорстка технологiя i технiчний зв’язок мiж витратами факторiв i випуском продукцiї.

Всi економiчнi суб’єкти дiляться на двi групи:

а)власники виробничих послуг - продають фактори виробництва i купують споживчi товари;

б)пiдприємцi - продають товари i купують фактори виробництва.

Таким чином, в економiцi iснує тiсний взаємозв’язок товарного ринку i ринку ресурсiв, рiвновага на яких - «це стан, за яким ефективне пропонування i ефективний попит на виробничi ресурси урівноважується на ринку послуг, ефективний попит i ефективне пропонування урівноважується на ринку продуктiв i, накiнець, цiна продажу продуктiв урівноважується з витратами виробництва, вираженими у виробничих послугах».

Модель рівноваги:

1.Попит на i-тий кiнцевий продукт є функцiя всiх цiн:

; i=1...m

2.Пропонування j-того фактора залежить вiд системи цiн:

; j=1...m

3.Цiна продукту дорiвнює витратам виробництва:

; j=1...n

4.Попит на фактори виробництва дорiвнює їх пропонуванню:

; i=1...m

5.Оскiльки при будь-яких Рi,di,Sj i Ij, якi задовольняють умовам 3 i 4 має мiсце:

; (1)

то встановлюється рiвнiсть попиту i пропонування.

(1) - n - фактори виробництва;

m- кiнцевi продукти;

i - одиниця кiнцевого продукта;

aij-одиниця фактора виду j;

di- попит на продукт i;

Sj- пропонування фактору j.