Неокейнсіанство.

Представники даного напрямку кейнсіанства використовують теорію Дж. Кейнса як методологічну основу дослідження нових економічних об’єктів та процесів 40-50 -их років ХХ століття.

Джон Хікс (нар. 1904 )

Елвін Хансен ( 1888 - 1975)

Стенлі Харріс ( 1897 - 1974 )

Джон Моріс Кларк ( 1884 - 1963 )

Євсей Домар (нар.1914 )

Роберт Харрод (нар.1900 )

Дон Патінкін .

Неокласичний синтез ( Джон Хікс і Дон Патінкін )

Кейнсіанська теорія включається до неокласичної теорії як приватний випадок розвитку економіки у стадії депресії коли остання знаходиться в так званій “пастці ліквідності”. В цій “пастці” зростання пропонування грошей перестає впливати на норми позичкового відсотку, і, як наслідок, на інвестиції. Лише у цьому випадку порушується автоматизм встановлення рівноваги за допомогою грошово -цінового механізму, на який покладає надії неокласична теорія. Якщо за допомогою бюджетної політики вдається вивести економіку з “пастки ліквідності”, то вона повертається до системи саморегулювання.

Модель “пастки ліквідності”, яку розробив Дж. Хікс, доповнюється ефектом багатства (ефектом реальних касових залишків) Д.Патінкіна. Суть ефекту полягає в тому, що споживачі стійку частину свого доходу намагаються зберегти і підтримувати її реальну цінність. Якщо під впливом кон’юнктури зростають ціни, то реальне багатство знижується. Тоді споживачі скорочують споживання, і, як наслідок, попит і ціни. Навпаки, падіння цін в умовах кризи збільшує реальне багатство, стимулює закупки із фонду збереження, приводить до зростання цін і виходу на економічний підйом.

Зайнятість.

В умовах зростаючої інфляції здійснюється зміщення цілей макроекономічної політики: не прагнення досягнення певної зайнятості, а вибір між рівнями зайнятості і інфляції на основі закону А.Філіпса.

Економічне зростання.

Є.Домар і Р.Харрод вводять до кейнсіанської моделі короткострокової рівноваги нові елементи, а саме: фактори підтримання певної зайнятості і загальної рівноваги у довгостроковому періоді, тобто при зростанні виробничих потужностей

а) якщо виходити з умов певної зайнятості, то рівновага встановлюється лише тоді, коли темпи приросту виробничих потужностей, сукупного попиту, інвестицій будуть рівними множенню потенціальної середньої суспільної продуктивності інвестицій і граничної схильності до збереження ( Є.Домар ).

б)рівновага встановлюється тоді, коли відношення обсягу збережень до різниці між витратами капіталу і обсягами збережень дорівнює економічному зростанню, отриманому за рахунок зайнятості і технічного прогресу (Р.Харрод).

Модель акселератора.

Акселератор - коефіцієнт прирістної капіталоємності (відношення приросту капіталу ( І ) до приросту продукції ( у )):

.

Вказує на те, у скільки разів приріст капіталу буде перевищувати приріст доходу. Якщо теорія мультиплікатора Дж.М.Кейнса стверджувала, що зростання доходів супроводжується зниженням зростання інвестицій, то принцип акселерації доводить, що зростання доходів в конкретних випадках може збільшувати інвестиції. В силу досить довгого часу, затрачуваного на виготовлення засобів праці, в економіці накопичується незадоволений попит на машини і устаткування, що і стимулює розширення виробництва даних галузей. В періоди економічного буму акселератор розширює сукупний доход за рамки його рівноважного рівня. В періоди депресій скорочується доход, який зменшує зростання до рівня нижчого, ніж потенціально можливий.