Посткейнсіанство.

Посткейнсіанська економічна теорія зароджується в епоху кризи державного регулювання економіки, яке не відповідало новим умовам функціонування економічних систем в 70-ті роки ХХ століття. Становлення і розвиток автоматизованого технологічного способу виробництва і структурна криза, поєднання високої інфляції, безробіття із спадом виробництва продукції, розширення процесів усуспільнення, зростання інтернаціоналізації господарських зв’язків і панування транснаціональних корпорацій потребують виробітки нових форм державного втручання в економіку. Адаптація кейнсіанської теорії до нових умов розвитку - основна проблема посткейнсіанства.

Головні представники: Дж.Робінсон, П.Сраффа, М.Калець-кий, Х.Мінскі, Н.Калдор.

Теорія фінансової нестабільності.

Доповнюють кейнсіанську концепцію сукупного попиту факторами очікувань і невизначеності. Вважають, що причина нерівноважного стану економіки і безробіття знаходяться у сфері грошового обігу: будь-які неочікувані події, що підвищують вірогідність погіршення кон’юнктури, викликають переміщення товарного попиту на ліквідність і провокують безробіття.

Інвестиційний компонент сукупного попиту залежить від довгострокових очікувань не лише промислових підприємців, а й фінансистів. Тому інфляційні очікування останніх призводять до зниження кредитних операцій в економіці, а значить, і до зменшення сукупного попиту.

Темп зростання інфляції вважають наслідком зростання номінальної заробітної плати. Отже, для стабілізації економіки і усунення фактору невизначеності держава повинна проводити політику доходів, яка частіше всього зводиться до обмеження темпів зростання заробітної плати.

Теорія ефективного попиту в умовах недосконалої конкуренції.

Розробляють теорію недосконало-конкурентних ринків і досліджують процес встановлення макроекономічної рівноваги в даних умовах.

Формують теорію політичного циклу, за якою зростання безробіття є наслідком політики правлячого класу, націленої на стримання вимог робітників щодо зростання заробітної плати в умовах монополізму.

Вважають, що зниження сукупного попиту, а значить і зростання безробіття, в більшості випадків пов’язане з економічною практикою монополій, які, з одного боку, прагнуть до максимізації прибутку, а з іншого - до обмеження інвестування у виробництво.

Література

1. Блюмин И.Г. Кризис современной буржуазной политической экономии.- М.: Мысль,1959.-С.168-220;313-329;358-399.

2. Всемирная история экономической мысли.\Под ред. Фаминского И.П -Т.4.-М.:Мысль,1990.-С.488-504;Т.5.-С.13-31;61-109.

3. Геретик Ш.Критика буржуазных теорий политэкономии.\Под ред. Хромушина Т.Б.-М.:Прогресс,1977- С.176-237;240-316.

4. Кейнс Дж.М.Общая теория занятости,процента и денег. \\В кн.: Антология экономической классики.-М.:МП ЭКОНОВ, КЛЮЧ, 1993.-С.137-494.

5. Мешко І.М. Історія економічних вчень. Основні течії західноєвропейської та американської економічної думки.- Навч. посіб.- К.:Вища школа, 1994.-С.60-80; 93-112.

6. Осадчая И.М. Консерватизм против реформизма.-М.:Мысль, 1984.

7. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли.-М.:Прогресс, 1968.-С.470-522.

8. Мюллер К. Неокейсианство.- М.:Прогресс, 1971.