Тема 7. Соціально-інституціональний напрямок економічної думки.

План.

1. Історична школа та соціальний напрямок економічної думки.

2. Ранній американський інституціалізм.

3. Повоєнний інституціалізм та його течії.

4. Нова інституційна економіка.

Історична школа Німеччини:

Вільгельм Рошер (1812 - 1878);

Карл Кніс (1821 - 1898).

Історичні умови:

Завершення першого етапу промислового перевороту в Німеччині. Розвиток важкої промисловості.

Розповсюдження демократичного і соціалістичного руху в Німеччині.

Особливості економічних поглядів:

Предметом дослідження виступає національне господарство, закономірності економічного розвитку нації, роль різних суспільних інститутів в економічному житті.

Методами дослідження служать:

• описово-статистичний;

• історико-генетичний;

• міждисциплінарний;

• індукція.

Декларують відмову від досліджень, які є предметом економічної теорії, і наголошують на їх заміні економічною історією. Остання має зосередитись на вивченні історичних фактів розвитку національного виробництва.

Критикують класичну політекономію за абстрактність теорій і надання їм універсального характеру.

Визначають лише еволюційну форму розвитку суспільства джерелом руху якого вважають психологічні, етичні та правові норми, що склалися в суспільстві.

Нова історична школа.

Історичні умови:

Завершення об’єднання німецьких земель і становлення єдиної Німеччини. Формування внутрішнього ринку країни.

Швидкий розвиток промисловості на основі досягнень науки і техніки другого етапу промислового перевороту.

Становлення і розвиток перших монополістичних угруповань в промисловості.

Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві (“прусський шлях”).

Загострення соціально-економічних суперечностей, поширення робітничого руху і впливу соціально-демократичних партій.

Особливості економічних поглядів:

Продовжує наукові традиції старої історичної школи Німеччини в трактовці предмета і методів дослідження.

Проводить лише нормативні дослідження, підпорядковуючи їх обгрунтуванню політичних реформ.

Носить чітко виражений антимарксистський характер.

Карл Бюхер

(1847 - 1930)

Здійснює поділ історії розвитку народного господарства за трьома етапами, закладаючи в основу класифікації ступінь віддаленості споживача від виробника продукції:

• замкнене господарство (продукти виступають як споживчі вартості);

• міське господарство (частина продуктів виступає як мінова вартість);

• народне господарство (більшість продуктів є міновими вартостями).

Густав Шмоллер

(1838 - 1917)

Розвиває ідею про те, що пруська монархія є “соціальною монархією”, яка носить надкласовий характер і веде боротьбу за скасування привілеїв в суспільстві.

Виступає проти розповсюдження профспілкового руху.

Вважає, що запобігти поширенню революційного руху можна шляхом проведення своєчасних соціальних реформ.

Луі Брентано

(1844 - 1931)

Головним фактором “класового миру” вважає активну діяльність профспілок, які здатні знищити експлуатацію і поліпшити економічне становище трудящих.

Закладає основи теорії “організованого капіталізму”, стверджуючи, що картелі виступають дієвим інструментом запобігання кризам надвиробництва, так як намагаються пристосувати за допомогою планування виробництво до потреб споживачів.

Для сільського господарства вважав за необхіде роздрібнення господарств і визначав останнє законом розвитку данної сфери виробництва.