І. Вернадський

(1821-1884)

Після закінчення в 1849 р. Київського університету викладав в ньому різні курси економіки та статистики. В 1849-1856 р.р. професор політекономії Московського університету, з 1857 – проживає в Петербурзі, з 1868 по 1876 – в Харкові (керівник відділу державного Банку), потім знову до самої смерті в Петербурзі.

“Предмет политической экономии”

“О внешней торговле”

“Очерки истории политической экономии”

“Очерк теории потребностей”

“Був безкомпромісним прихильником англійської економічної школи з її постулатами невтручання держави до економічних справ…Його статті відзначалися застосуванням доктрини laissez faire в економічних справах і лібералізмом у соціально-політичних проблемах”

І.Коропецький.

Ставив завдання дати наукове визначення предмету політичної економії, показати дію економічних законів, під якими розумів “природні закони виробництва”. Докапіталістичні форми виробництва вважав такими, що не підлягають вивченню політичною економію як наукою про цінність, тобто товарне виробництво.

Був прихильником невтручання держави у приватну ініціативу, вільну конкуренцію. Намагався довести, що протекціонізм суперечить “природнім” економічним законам, тобто законам товарного виробництва.

Намагався довести переваги використання найманої праці, великої промисловості перед дрібною. Наголошував, що капітал з’єднує сили, робить можливим розподіл праці, виступає головною умовою успішного виробництва.

Аналізував різні економічні категорії та поняття. Зокрема вважав, що праця – “головне і єдине джерело багатства” визначає відношення людини до предметів і людини до людини. Намагався довести різницю між споживчою вартістю і вартістю, при цьому вартість, на його думку, визначається працею, а не споживчими якостями. Відокремлював мінову вартість від вартості (цінності). “Політекономія вивчає не багатство, уречевлене в речах, а їхню властивість – цінність”. Цінність же відображає відношення покупців до речей.

Був рішучим противником соціалістичних ідей.

М. Бунге

(1823-1895)

Народився у Києві в сім’ї лікаря. В 1845 р. закінчив Київський університет, в 1852 р. захистив в ньому докторську дисертацію. З 1850 р. по 1880 р. викладач, в тому числі в 1859-1862, 1871-1875 та 1878-1880 роках – ректор Київського університету. В 1881-1886 р.р.– міністр фінансів.

“Теория кредита”

“Политическое право”

“Курс статистики”

“Основания политэкономии”

“О восстановлении металлического обращения в России”

За своїми поглядами був еклектиком, що пояснювалось довготривалою урядовою діяльністю та прагматизмом. Поділяв погляди прибічників економічного лібералізму, був теоретиком класичної школи в політекономії.

І. Коропецький

Висував економічні буржуазні вимоги: максимальний розвиток буржуазної приватної ініціативи, вільна конкуренція, обмеженість втручання держави в економічне життя. Вважав, що “гармонія суспільних відносин” можлива тоді, коли “суспільний лад буде пов’язаний із природними суспільними законами”. Всі способи виробництва, крім капіталістичного, вважав не властивими людській природі.

Стверджував, що завдання політичної економії полягає у вивченні законів капіталістичного розвитку. Вважав, що людство досягло найвищої точки економічного розвитку саме за умов вільної конкуренції.

Підтримував, хоч і не завжди послідовно, ідеї фритредерства, зазначаючи, що вільна торгівля є одним з проявів свободи промисловості.

Захищав всебічний розвиток капіталістичної промисловості, зокрема “заснованої на акціях”, виступав за підтримку фабричного виробництва.