Ксенофонт

(430 р. до н. е. – 355 р. до н. е.)

Афінський аристократ і політичний діяч, землевласник.

“Домострой”, Кіропедія”.

Об’єднує коло питань, які стосуються проблем раціонального господарювання, у особливу галузь знань – “ойкономію” (від грец. “ойкос” – господарство, “номос” - закон) і вважає, що остання має зосередитись на вивченні законів ведення домашнього господарства.

Аналізує процеси розподілу праці і їх вплив на прибутковість домашнього господарства.

Ставить питання про дві властивості товару: “Цінність – все те, від чого можна отримати користь”. Якщо людина не вміє користуватись річчю, то вона не є для неї цінністю. Але коли данну річ продати, то можна вилучити корисність і, тим самим, надати речі цінність.

Розглядає сутність грошей та їх функції. Вважає, що гроші - особливий товар, специфічність якого полягає в ненасиченості. Виділяє дві функції грошей – надавати користь і створювати скарби.

Платон

(427 р. до н. е. – 347 р. до н. е.)

Аристократ, засновник філософської школи – афінської “Академії”, в якій викладав на протязі останніх двадцяти років свого життя.

“Держава”, “Закони”.

Створив модель ”ідеального” державного устрою, заклавши в її основу принцип природного розподілу праці. Людині від народження притаманний лише певний талант: “одні народжені для управління, інші – для надання допомоги, а інші – для землеробства і ремісництва”. Необхідно створити таку державу, в якій кожний виконував би певні функції за своїм талантом і отримував долю у суспільному продукті згідно природнім здібностям. В ідеальній державі повинно існувати 3 стани:

філософи (управляють державою);

воїни (охороняють державу);

землероби, ремісники, торговці (виробляють продукти).

Перший та другий стани не мають ніякої власності і звільнені від продуктивної праці, споживають суспільний продукт на принципах рівності. Третій стан має приватну власність і забезпечує на її основі перші два.

Виводить необхідність грошей з торгівлі, яка обслуговує поділ праці і виділяє три функції грошей: міра вартості, засіб обігу і засіб накопичення скарбів.

Аристотель

(384 р. – 322 р. до н. е.)

Учень афінської “Академії” Платона, вихователь Олександра Македонського, засновник філософської школи афінського “Лікею”, в якому займався педагогічною діяльністю.

“Нікомахова етика”; “Політика”.

Всі знання про економічні проблеми об’єднує в науку, яка поділяється на два функціональні види:

економіка – комплекс знань про господарчу діяльність, пов’язану з виробництвом споживчих вартостей в народному господарстві;

хрематистика – наука про діяльність, націлену на накопичення багатств у грошовій формі.

Встановлює двоїсту природу товару. Річчю користуються:

заради її споживчих якостей;

заради обміну.

Обидві властивості товару приносять власнику користь.

Відкриває рівність і квантифікованість в обміні товарів “…все , що обмінюється повинно бути якось порівняно… Необхідно, щоб все вимірювалось чимось одним…. Розплата буде мати місце, коли буде знайдено рівняння, щоб продукти чоботаря відносилися до продуктів землероба, як землероб відноситься до чоботаря”. Вважає, що порівнюють різні товари гроші.

Встановлює, що гроші особливий товар, специфічність якого полягає в обслуговуванні обміну. Функції грошей: міра вартості, засіб обігу та засіб накопичення скарбів.

Проводить різницю між рухом грошей як грошей (Т - Г - Т) і грошей як капіталу (Г – Т – Г).