Анн Робер Жак Тюрго

(1727-1781)

Міністр фінансів Франції при Людовіку XVI

“Роздуми про створення і розподіл багатств”

Доходи.

Розрізняє чистий продукт і заробітну плату, визначаючи їх аналогічно Ф.Кене, а також прибуток, який складають:

а) доход, що отримує підприємець як власник грошей;

б) доход за “працю, ризик та мистецтво”;

в) земельна рента.

Теорія капіталу.

Визначає капітал як “накопичену цінність” і виділяє фактори його зростання:

а) купівля землі і отримання ренти;

б) купівля промислового підприємства і отримання прибутку;

в) організація крупного сільськогосподарського виробництва і отримання фермерського прибутку;

г) ведення торгівлі і отримання торгового прибутку за рахунок обрахування покупців.

Теорія відтворення.

Удосконалює модель відтворення Ф.Кене виділенням в середині виробничого класу двох груп – підприємців, що надають аванси, та робітників, що отримують заробітну плату, а також розділенням безплідного класу на дві підгрупи – підприємців-мануфактуристів, як власників підприємств, що дають роботу, та простих ремісників -отримувачів заробітної плати.

4.2. Зріла класична політична економія. План.

1. Економічна система а.Сміта.

2. Розвиток класичної політичної економії у творчості д.Рікардо.

3. Класична школа в Україні.

Історичні умови.

Швидкі темпи розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.

Поглиблення суспільного поділу праці, розширення товарно-грошових відносин.

Промисловий переворот першої половини XIX ст. приводить до заміни мануфактурного виробництва фабричною індустрією.

Формування класової структури суспільства – буржуазія, пролетаріат, селянство, землевласники.

Загострення соціально-економічних і політичних суперечностей.

Особливості економічних поглядів.

Предметом дослідження виступає:

• у А.Сміта – закони зростання багатства нації;

- у Д.Рікардо – закони розподілу багатства.

Методами дослідження виступають теоретичний аналіз та емпіризм.

А д а м С м і т

(1723 – 1790).

Професор Единбургського університету.

“Дослідження про природу та причини багатства народів”

Методологія.

Використовує подвійну методологію: виділяє закономірні, корінні та визначаючи процеси в економіці, не бере до уваги випадкові, поверхневі явища (езотеричний метод) і, одночасно, використовує каталогізацію та зведення до систематизуючого визначення явищ у тому вигляді, в якому вони проявляються в реальній дійсності (екзотеричний метод). Така подвійна методологія приводить до співіснування у А.Сміта при визначенні економічних процесів двох підходів – з точки зору їх сутності та форми прояву сутності.

Теорія вартості.

Визначає вартість як такі витрати праці на виробництво товару, що в середньому необхідні для даного стану виробництва. Вважає, що складна і кваліфікована праця створює в одиницю часу більшу вартість, ніж проста і некваліфікована.

Розрізняє природну ціну товару, під якою розуміє грошовий вираз вартості, та ринкову, яка може значно відхилятися від природної, проте все ж таки тяжіє до неї.

Визначає вартість як суму доходів: «…заробітна плата, прибуток, рента є трьома першоджерелами доходу, рівно як і всякої мінової вартості».

Доходи.

Розрізняє заробітну плату, прибуток, ренту, які називає первісними доходами, та процент, як вторинний доход.

Заробітна плата – вартість засобів існування, необхідних для життя робітника та виховання дітей, що замінять його на ринку праці.

Заробітна плата – ціна праці робітника.

Прибуток – різниця між добавленою працею вартістю та заробітною платою. Прибуток – природня винагорода підприємця, залишок після виплати ренти і заробітної плати.

Рента – нетрудовий доход, надлишок вартості над заробітною платою робітників і прибутком фермера. Рента – природня винагорода послуг землі.

4. Процент – частина прибутку промисловця. Процент – природня винагорода грошового капіталу.

Теорія капіталу.

Визначає капітал як:

а) вартість, що дає приріст завдяки експлуатації найманої праці;

б) запаси, що призначені для подальшого виробництва.

Вводить до наукового обігу терміни «основний» та «обіговий» капітал, даючи їм таке визначення:

а) основний капітал – частина капіталу, що приносить прибуток «без переходу від одного власника до іншого, або без подальшого обігу» і включає в себе:

• машини та інші засоби виробництва;

• будівлі, призначені для торгово-промислових цілей;

• заходи по покрашенню землі;

• трудові навики та здібності;

б) обіговий капітал – та частина капіталу, яка «постійно йде від власника в одній формі і повертається до нього в іншій». Включає в себе:

• гроші;

• запаси продовольчих продуктів;

• сировину, матеріали, напівфабрикати;

• готові, але ще не реалізовані товари.

Теорія відтворення.

Річний продукт країни, що створюється на протязі одного року, називає валовим доходом. Якщо з цього продукту відрахувати споживчий запас (чистий продукт), то залишиться величина авансованого на виробництво капіталу. Оскільки річний продукт країни складається з доходів (заробітна плата, прибуток, рента), то і чистий продукт та авансований капітал також формуються з цих же доходів. Отже, з процесу відтворення у А.Сміта вилучено основний капітал і ця його помилка одержала в теорії назву «догма Сміта».

Теорія абсолютних переваг у зовнішній торгівлі.

«Якщо якась чужа країна може постачати нам який-небудь товар за більш дешевою ціною, ніж ми самі можемо його виготовити, набагато краще купувати цей товар у неї за деяку частину власної промислової праці, витраченої в тій області, в якій ми маємо деякі переваги».

Теорія соціально-економічного устрою суспільства.

Кожна людина намагається, перш за все, реалізувати свій егоїстичний інтерес – прагнення до покрашення свого матеріального становища і в процесі своєї діяльності вона не думає про суспільну корисність. Але, так чи інакше, людина “невидимою рукою” направляється до цілі, яка не входила в її наміри – створює корисність для всього суспільства. Під “невидимою рукою” А.Сміт розуміє стихійну дію економічних законів, які ми сьогодні називаємо законами попиту, пропонування та конкуренції. Умови, за яких найбільш ефективно діє принцип “невидимої руки”, А.Сміт називає “природнім порядком” (повна економічна свобода), а державі відводить роль забезпечення безпеки та правопорядку. “Для того, щоб підійняти державу з самого низького ступеню варварства до найвищого ступеня добробуту потрібні лише мир, легкі податки і терпимість в управлінні – все інше зробить природній рух речей”.